Правове регулювання лізингу в Україні

Цікавість до цієї теми спонукала компанію "Простобанк консалтинг" знову звернутися до проблеми правового регулювання лізингу згідно Закону України "Про фінансовий лізинг". Нині в Україні лізинг широко застосовується як господарчими суб'єктами у підприємницькій діяльності, так і громадянами з особистою метою (приміром, отримання у лізинг автомобіля). Водночас нормативне регулювання цієї сфери не завжди однозначне, надто це стосується оподаткування лізингових операцій.

 

Нормативне регулювання

В Україні відносини лізингу регулюються:

  1. Цивільним Кодексом України;
  2. Господарським Кодексом України (стосовно операцій лізингу між господарчими суб'єктами);
  3. Законом України «Про фінансовий лізинг» застосовується до такого виду лізингу, як фінансовий;
  4. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулюється оподаткування таких операцій податком на прибуток;
  5. Законом України «Про податок на додану вартість» (щодо оподаткування лізингових операцій податком на додану вартість);
  6. Конвенція УНІДРУА «Про міжнародний фінансовий лізинг» застосовується до операцій міжнародного фінансового лізингу у випадку, якщо місця підприємницької діяльності лізингодавця і лізингоодержувача розташовані в різних країнах і ці держави й країна, в якій здійснюється підприємницька діяльність постачальника, є договірними державами; або і договір постачання, і договір лізингу регулюються законодавством Договірної держави.

Поняття і види лізингу

Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів, яка полягає у наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений термін майна, яке належить лізингодавцю або яке він придбає у власність (господарське відання) за дорученням або за згодою лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Договір лізингу є різновидом договорів майнової оренди. Тому загальні положення про оренду застосовуються і до договорів лізингу з урахуванням вимог, встановлених спеціальним законодавством про лізинг.

Законодавством України передбачені такі види лізингу:

  • прямий — у лізинг передається майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було придбане ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем;
  • непрямий — у лізинг передається майно, придбане лізингодавцем спеціально для одержувача лізингу відповідно до встановлених ним специфікацій та умов;
  • фінансовий лізинг — лізингодавець зобов'язується придбати у власність майно у продавця (постачальника) відповідно до встановленої лізингоодержувачем специфікації та умов і передати його у користування лізингоодержувачу на визначений термін, але не менше одного року, за встановлену плату (лізингові платежі).

Дещо інше визначення фінансового лізингу сформульовано у податковому законодавстві.

Лізинг вважається фінансовим, якщо лізинговий договір містить одну з таких умов:

  • об'єкт лізингу передається на термін, протягом якого амортизується не менше 75% його початкової вартості та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом терміну дії лізингового договору або у момент його закінчення за ціною, визначеною у лізинговому договорі;
  • сума лізингових (орендних) платежів від початку терміну оренди дорівнює або перевищує початкову вартість об'єкта лізингу;
  • якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом терміну перших 50% амортизації його початкової вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90% від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, що діє від початку терміну дії лізингового договору, збільшеної на суму відсотків, розрахованих з облікової ставки НБУ, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його термін;
  • майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоодержувача та після закінчення дії лізингового договору не може використовуватися іншими особами, крім лізингоодержувача, зважаючи на його технологічні та якісні характеристики.

Тож якщо договір лізингу не містить жодного з цих умов, лізинг вважається оперативним.

Незалежно від того, чи є лізингова операція фінансовим лізингом відповідно до визначення закону, сторона договору може визначити під час укладення договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу операції до закінчення дії договору. Таке розмежування має неабияке значення для оподаткування лізингових операцій.

Зворотний лізинг — господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає продаж основних фондів фінансової організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Суб'єкти та об'єкти лізингу

У договорі фінансового лізингу лізингодавцем може виступати лише юридична особа. Щодо інших учасників лізингових правовідносин законодавчі обмеження не встановлені: лізингоодержувачем і постачальником (продавцем) може бути як юридична, так і фізична особа.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їхніх структурних підрозділів.

Майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу лише за погодженням з органом, який здійснює управління цим майном.

Договір лізингу

Для договорів фінансового лізингу дотримання письмової форми є обов'язковим. Істотними умовами для договору лізингу є:

  • предмет лізингу (об'єкт, переданий у користування);
  • термін, на який надається право використання предмета лізингу;
  • розмір лізингових платежів. Вони можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Крім того, доцільно передбачити у договорі:

  • порядок приймання-передавання предмета лізингу;
  • права та обов'язки сторін;
  • відповідальність сторін у разі невиконання зобов'язань за договором;
  • розірвання угоди і відмова від договору;
  • страхування об'єкта лізингу;
  • умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу;
  • можливість передання об'єкта у сублізинг тощо.

Для міжнародних договорів також обов'язкове арбітражне застереження (право якої країни застосовується до цього договору, а також судовий орган, який розглядає суперечки).

Оподаткування

Оподаткування лізингових операцій залежить від того, про який лізинг, фінансовий або оперативний, йдеться.

Передання майна в оперативний лізинг не змінює податкових зобов'язань сторін. При цьому лізингодавець збільшує суму валових доходів, а одержувач лізингу збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Передання майна у фінансовий лізинг з метою оподаткування прирівнюється до його продажу у момент такого передання. При цьому лізингодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі його основних фондів, змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними для їхнього продажу. Одержувач лізингу збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування відсотків або комісії, які нараховуються на вартість об'єкта фінансового лізингу відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

Під час нарахування лізингового платежу лізингодавець збільшує валові доходи, а лізингоодержувач збільшує валові витрати на ту частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі відсотків або комісії, нарахованої на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу).

Якщо у майбутніх податкових періодах лізингоодержувач повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність, це передання прирівнюється до зворотного продажу лізингоодержувачем такого об'єкта лізингодавцю. І здійснюється за звичайною ціною, що діє на момент такого зворотного продажу, але не менше початкової вартості такого майна, зменшеної на суму нарахованої амортизації.

Щодо оподаткування ПДВ, то не є об'єктами оподаткування операції з:

  • передання майна в оперативний лізинг;
  • повернення майна раніше переданого в оперативний лізинг;
  • нарахування та оплати комісії у складі лізингового платежу за договорами фінансового лізингу, якщо сума комісії не перевищує подвійної облікової ставки НБУ від вартості об'єкта фінансового лізингу на день її нарахування.

Передання майна у фінансовий лізинг прирівнюється до його постачання та оподатковується ПДВ.

Порівняння лізингу та постачання (купівлі-продажу) у кредит

Попри те, що з метою оподаткування операція фінансового лізингу прирівнюється до придбання майна, ці угоди мають низку суттєвих відмінностей.

 

Лізинг

Купівля-продаж (постачання)

Предмет

Основні фонди

Будь-яке майно, майнові права, право вимоги.

Суб'єктний склад

Лізингодавець, лізингоодержувач, продавець (постачальник).

Покупець, продавець (постачальник).

Право власності

Об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця, з переходом права власності на об'єкт лізингу до третьої особи до нього переходять права та обов'язки лізингодавця. Договором лізингу може бути передбачений подальший продаж майна одержувачу лізингу.

Переходить від продавця до покупця під час передання майна або у зв'язку з настанням певних обставин (наприклад, оплати товару).

Платежі

Можуть включати також витрати лізингодавця, пов'язані з договором (страхування, технічне обслуговування тощо).

Включають вартість майна, відсотки за кредитом.

Відповідальність

Якщо вибір продавця (постачальника) майна здійснив лізингоодержувач, продавець відповідає перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язань щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безкоштовного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця майна здійснив лізингодавець, продавець і лізингодавець відповідають перед лізингоодержувачем солідарно.

Продавець відповідає перед покупцем за якість, комплектність, справність, безпеку товару.

  1. «Цивільний кодекс України» від 16.01. 2003 р. № 435-IV.
  2. «Господарський кодекс України» від 16.01. 2003 р. № 436-IV.
  3. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. № 723/97 — ВР, в редакції Закону від 11.12.2003 р. № 1381-IV.
  4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94 — ВР в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.
  5. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 — ВР.
  6. Конвенція УНІДРУА «Про міжнародний фінансовий лізинг» від 28.05.1998 р., дата приєднання України — 11.01.2006 г., дата набуття чинності для України — 01.07.2007 р.
  7. «Господарський кодекс України» від 16.01. 2003 р. № 436-IV, ч.1 ст. 292.
  8. Ст. 1. Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. № 723/97 — ВР, в редакції Закону від 11.12.2003 р. № 1381-IV.
  9. П. 1.18.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94 — ВР в редакції Закону № 283/97 — ВР від 22.05.1997 р.

Опубліковано на сайті: 21.12.2010

Джерело: http://www.prostopravo.com.ua/





Подпишитесь на рассылку сайта, это бесплатно!
Всего подписчиков -





Простоправо ТВ








Рекомендуем