Аналіз Закону "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо виконання господарських зобов'язань" 19.10.2012

2 жовтня 2012 Верховна Рада більшістю голосів ухвалила Законопроект 11029 Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо виконання господарських зобов'язань в цілому як Закон. А 15 жовтня його передали на підпис президентові. Якщо він буде підписаний і набере сили, на правовідносини між кредиторами і позичальниками чекають істотні зміни. Які саме, дізнавався Prostopravo.com.ua

Аналіз Закону "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо виконання господарських зобов'язань"

Закон передбачає внесення змін у Цивільний, Господарський, Господарський процесуальний кодекси, а також Закони України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про виконавче провадження».

Якщо договір визнано недійсним

Основні зміни торкнуться наслідків визнання кредитних договорів недійсними, зокрема і тих, які були забезпечені заставою. Відверто кажучи, кредиторів, які домагалися ухвалення цих норм, можна зрозуміти. Адже випадків, коли несумлінні позичальники вимагали визнання недійсним договору кредитування з подальшим «виведенням» майна із застави, безліч. Підстави могли бути найрізноманітнішими: від відсутності індивідуальної валютної ліцензії або повноважень у особи, яка підписала договір від імені позичальника, до непоінформованості про укладення угоди щодо спільно нажитого майна другого з подружжя.

І було б добре, адже згідно зі ст. 216 ЦКУ наслідком визнання угоди недійсною повинна бути двостороння реституція: кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала для виконання цієї угоди, а за неможливості такого повернення — відшкодувати вартість того, що отримано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Але на практиці ставалося інше. Позичальник «забував», а суди зазвичай не користувалися своїм правом застосування наслідків недійсної угоди, тож поки кредитор намагався повернути своє, заставне майно вже було відчужено позичальником, і стягувати було нічого.

Тепер ЦКУ буде доповнений ст. 1057-1, за якою у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності угоди, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦКУ, і визначає грошову суму, яку треба повернути кредитору.

Крім того, визнаючи кредитний договір недійсним, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечене заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитора накладає на таке майно арешт.

Арешт з майна знімають, якщо протягом 30 днів від дня набрання сили рішення суду про визнання кредитного договору недійсним кошти у розмірі, визначеному судом, повернуть кредитору. Якщо в зазначений термін зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитор має право звернутися в суд з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

Якщо ж позивач просить визнати недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд, задовольняючи позов, за заявою кредитора накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитору кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним — після виконання зобов'язання повернути кредитору кошти у розмірі, визначеному судом.

Процесуальний порядок реалізації такого арешту передбачений у ст. 86 ЦПК України, яка регулює питання винесення ухвали суду та її змісту. Ця стаття була доповнена новою нормою, згідно з якою у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання забезпечене заставою, а також визнання недійсним договору застави щодо забезпечення зобов'язання позичальника, господарський суд також виносить ухвалу про накладення арешту на майно, що перебуває в заставі, або зняття з нього арешту.

«Однак, на нашу думку, істотним недоліком Закону є відсутність у ньому норм, що передбачають внесення подібних змін у Цивільний процесуальний кодекс України, оскільки справи про визнання недійсними кредитних і заставних/іпотечних договорів розглядаються залежно від підвідомчості такої справи як господарськими, так і загальними судами», — каже адвокат і партнер юридичної компанії «Закон Перемоги» Юлія Божко.

Слід наголосити, що у разі визнання кредитного договору або договору застави недійсними до набуття чинності відповідних змін, наслідки, передбачені ЗУ «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо виконання господарських зобов'язань», застосовуватися не будуть.

До речі, не в захваті від цих змін і деякі банкіри, адже у позичальника будуть додаткові 30-денні канікули, протягом яких майно буде під арештом, але банк нічого не зможе зробити для повернення боргу.

Якщо боржник визнаний банкрутом

Щодо змін до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то основним з них є те, що господарський суд буде позбавлений права зупиняти провадження у справах про банкрутство.

Крім того, план санації тепер ухвалюватиме не комітет, а збори кредиторів, скликані протягом 4 місяців після винесення господарським судом ухвали про санацію. Керівник санації повинен письмово повідомити всіх кредиторів, зокрема кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, про дату і місце проведення зборів кредиторів і за два тижні до проведення зборів надати їм можливість заздалегідь ознайомитися з планом санації. План санації буде вважатися схваленим, якщо на зборах кредиторів таке рішення підтримають більш ніж половиною голосів конкурсних кредиторів і за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, письмово погодили план санації. Якщо ж один з кредиторів або всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, не погоджують план санації, інші кредитори можуть ухвалити одне з таких рішень: про виділення майна, наданого в заставу з майна боржника, його продаж на аукціоні і задоволенні вимог таких кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів або про викуп боргу за відомостями реєстру вимог кредиторів.

Зміни у виконавчому провадженні

Зміни торкнулися і ЗУ «Про виконавче провадження». Відтепер виконавче провадження припиняється у разі визнання боржника банкрутом. «А не на стадії передання виконавчого документа ліквідаційної комісії під час ліквідації боржника-юридичної особи, як у чинній редакції», — пояснює пані Божко.

Крім того, під час опису майна боржника-юридичної особи і накладення арешту на нього державний виконавець використовуватиме відомості бухгалтерського обліку про приналежність боржнику майна. А за ухваленні державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюватимуться на всі поточні рахунки боржника, зокрема й на ті, які будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна. А витрати, пов'язані з організацією та проведенням публічних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника на комісійних умовах, не повинні будуть перевищувати 5% від вартості реалізації майна.

Попри те, що описані нововведення, які пропонують ефективний механізм захисту прав кредиторів від несумлінних позичальників, мають очевидний позитив, за бажанні можна знайти і негативні риси. Приміром, якщо буде визнаний недійсним кредитний договір, що містить несправедливі умови кредитування, на майно сумлінного позичальника також накладатиметься арешт. На думку пані Божко, оцінити ефективність таких нововведень можна буде лише згодом, під час застосування їх на практиці.


FAQ з фінансових послуг

Бланки документів