Депутати пропонують запровадити новий вид забезпечення виконання зобов’язань позичальників

В парламенті очікує розгляду законопроект № 4188 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань». Зокрема, пропонується запровадити інститут довірчої власності, як окремий вид права власності та засіб забезпечення виконання зобов’язань одночасно. На думку авторів законопроекту, з його прийняттям обсяг безнадійних та сумнівних кредитів буде знижено, буде зменшена вартість кредитних ресурсів (зменшені відсоткові ставки), спрощено доступ до кредитів, та зростуть обсяги кредитування вітчизняної економіки. Які зміни до законодавства запропоновано, дізнавався Prostopravo.

Законопроектом №4188 пропонується доповнити главу 49 «Забезпечення виконання зобов’язань» Цивільного Кодексу України новим параграфом під назвою «Довірча власність».

Так, планується передбачити, що виконання зобов’язання боржника може бути забезпечене шляхом передання кредиторові майна у довірчу власність.   Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань, згідно з текстом законопроекту,  є різновидом права власності на майно за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права користуватися та самостійно розпоряджатися таким майном, окрім як у випадку звернення стягнення на нього у порядку, встановленому законом.

З моменту встановлення довірчої власності припиняється право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність (довірчий засновник).

Варто зазначити, що таке віднесення права довірчої власності до різновидів права власності на майно вже є сумнівним, оскільки за своєю природою довірча власність відноситься скоріше до речових прав на чуже майно. Так, довірчий власник не має права користуватися та розпоряджатися об’єктом довірчої власності, окрім єдиного випадку – звернення стягнення на нього у разі невиконання основного зобов’язання. Натомість право володіти та користуватися майном має інша особа – як правило, довірчий засновник. Також не можна відносити довірчу власність до засобів забезпечення виконання зобов’язань, оскільки для речових прав передбачені дещо інші засоби захисту.

Законопроектом передбачено, що об’єктом довірчої власності може бути будь-яке майно, що може бути відчужене і на яке може бути звернене стягнення. В той же час, режим довірчої власності не поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання об’єкта довірчої власності, якщо інше не встановлено договором, на підставі якого була встановлена довірча власність.

Договір про передачу майна у довірчу власність

Право довірчої власності виникає на підставі договору між довірчим засновником та довірчим власником про встановлення довірчої власності. Умови про встановлення довірчої власності можуть також бути включені до договору, яким встановлено основне зобов’язання, виконання якого забезпечується довірчою власністю, або ж до будь-якого іншого договору, укладеного за участю довірчого засновника та довірчого власника.

Довірчим засновником може бути боржник за основним зобов’язанням та/або інша особа, яка передає своє майно у довірчу власність з метою забезпечення виконання зобов’язань боржника.

Довірчим власником є кредитор за основним зобов’язанням.

Договір, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Довірча власність на нерухоме майно виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Довірча власність на рухоме майно виникає з моменту укладення договору, яким встановлюється така власність, якщо таким договором не встановлений інший момент виникнення довірчої власності.

Довірча власність на рухоме майно може бути зареєстрована на підставі заяви довірчого власника або боржника за основним зобов’язанням з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Користування об’єктом довірчої власності здійснюється особою, визначеною у договорі, яким встановлено довірчу власність. Якщо таким договором не визначено користувача, таким користувачем вважається довірчий засновник.

Користувач втрачає право користування об’єктом довірчої власності з дня прийняття довірчим власником рішення про зверення стягнення на такий об’єкт.

У разі прийняття рішення про звернення стягнення на житлове приміщення, що є об’єктом довірчої власності, всі мешканці такого приміщення зобов'язані на письмову вимогу довірчого власника або особи, яка отримала право власності на приміщення від довірчого власника, добровільно звільнити житлове приміщення протягом десяти днів з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлове приміщення у встановлений цим Кодексом або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як бачимо таке положення протирічить як нормам Конституції, Житлового Кодексу України, так і Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В інших випадках, крім звернення стягнення на майно, якщо інше не встановлено договором, розпорядження об’єктом довірчої власності  здійснюється за спільною згодою довірчого власника та користувача.

Довірчий власник має право у  будь-який  час  протягом  строку дії довірчої власності та за умови попереднього повідомлення  користувача перевіряти наявність, стан, умови збереження та використання об’єкта довірчої власності. Договором, яким встановлюється право довірчої власності, може бути передбачено максимальну частоту таких перевірок, часові обмеження на перевірки, мінімальні строки попередження користувача про перевірку та інші умови здійснення перевірки об’єкта довірчої власності.

Якщо об’єктом довірчої власності є житлове приміщення, частота перевірок такого об’єкта не може перевищувати одного разу на місяць, а тривалість однієї перевірки – двох годин.

Законопроектом також визначено ряд обов’язків користувача. Зокрема, користувач зобов’язаний утримуватись від дій, які можуть завдати шкоди або істотно знизити вартість об’єкту довірчої власності, за виключенням нормального зносу такого об’єкту. Користувач несе витрати на утримання об’єкта довірчої власності, якщо інше не встановлено договором між користувачем та довірчим власником.

Зазначимо, що про обов’язки довірчого власника та про його відповідальність у разі порушення умов договору про передачу майна у довірчу власність в законопроекті не йдеться.

Звернення стягнення на довірчу власність

У разі прострочення виконання боржником основного зобов’язання, за умови, що строк прострочення перевищує 20 календарних днів, довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності. У разі прострочення боржником виконання частини основного зобов’язання, за умови, що строк прострочення перевищує 30 календарних днів, довірчий власник має право прийняти рішення про необхідність дострокового виконання основного зобов’язання та звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.

Договором, яким врегульовано основне зобов’язання, або ж договором, яким встановлена довірча власність, можуть бути встановлені інші підстави та строки, зі спливом яких довірчий власник має право прийняти рішення про необхідність дострокового виконання основного зобов’язання та звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.

У разі порушення боржником зобов’язань, передбачених договором, яким встановлено право довірчої власності (окрім основного зобов’язання), довірчий власник має право прийняти рішення про необхідність дострокового виконання основного зобов'язання та повідомити про таке рішення боржника. У разі, якщо боржник не виконає рішення довірчого власника про дострокове виконання основного зобов’язання протягом 20 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення (якщо інший строк не встановлено договором), довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.

У разі порушення користувачем обов'язків щодо збереження чи користування об’єктом довірчої власності довірчий власник може скористатися правами, визначеними частиною другою цієї статті, та/або вжити заходів для збереження чи страхування об’єкта довірчої власності у власних інтересах та за власний кошт. Користувач зобов'язаний негайно на вимогу довірчого власника відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування об’єкта довірчої власності.

Також передбачені випадки обов’язкового звернення стягнення на об’єкт довірчої власності.

Якщо інше не передбачено договором, яким встановлено довірчу власність, довірчий власник зобов’язаний звернути стягнення на об’єкт довірчої власності у наступних випадках:

  1. державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи – боржника за основним зобов’язанням або довірчого власника;
  2. винесення постанови суду про визнання боржника за основним зобов’язанням або довірчого власника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
  3. смерті, визнання недієздатним або померлим боржника за основним зобов’язанням;
  4. настання інших обставин, обумовлених договором, яким встановлено довірчу власність.

Звернення стягнення на об’єкт довірчої власності відбувається шляхом його продажу довірчим власником будь-якій особі-покупцеві. Довірчий власник зобов'язаний не пізніше ніж за 15 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити боржника (користувача, довірчого засновника) про свій намір укласти цей договір та мінімальну ціну продажу. У разі невиконання цієї вимоги довірчий власник несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих  збитків.

Протягом п’ятиденного строку з дня отримання повідомлення,  боржник (користувач, довірчий засновник) має право письмово повідомити довірчого власника про свій намір купити об’єкт довірчої власності та внести мінімальну ціну продажу об’єкта довірчої власності, повідомлену довірчим власником, на депозит нотаріусу. З дня отримання довірчим власником цього повідомлення та доказів внесення мінімальної ціни на депозит нотаріуса, боржник (користувач, довірчий засновник) набуває переважне право на придбання об’єкта довірчої власності у довірчого власника.

Ціна продажу об’єкта довірчої власності встановлюється довірчим власником одноособово та не може бути меншою за мінімальну ціну, повідомлену боржникові (користувачеві, довірчому засновникові).

У випадку, якщо ціна продажу об’єкта довірчої власності перевищує розмір заборгованості боржника перед довірчим власником, сума перевищення сплачується довірчим власником довірчому засновнику, якщо інше не передбачено договором, яким встановлено право довірчої власності.

Довірчий власник, який звернув стягнення на об’єкт довірчої власності, надсилає довірчому засновнику та боржнику, якщо він є відмінним від довірчого засновника, звіт про розподіл коштів від продажу об’єкта довірчої власності.

Договором, яким встановлена довірча власність, може бути передбачений особливий порядок зверення стягнення на об’єкт довірчої власності, мінімальна ціна продажу такого об’єкта довірчим власником або ж право довірчого власника отримати об'єкт довірчої власності у свою власність (без обмежень на користування та розпорядження) в рахунок невиконаного зобов’язання боржника.

За рахунок об’єкту довірчої власності довірчий власник має право задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення (або її частину, визначену договором, яким встановлена довірча власність), включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, та необхідних витрат на утримання об’єкту довірчої власності, якщо інше не встановлено договором.

На об’єкт довірчої власності не може бути звернене стягнення за зобов’язаннями довірчого власника.

Кредитор боржника, відмінний від довірчого власника, може вимагати звернення стягнення на об’єкт довірчої власності за зобов’язаннями довірчого засновника, у випадку, якщо такий кредитор повністю та достроково виконає основне зобов’язання боржника перед довірчим власником.

Припинення довірчої власності

У разі повного виконання боржником основного зобов’язання довірчий власник зобов’язаний передати право власності на об’єкт довірчої власності довірчому засновнику, якщо інше не визначено договором, яким встановлено довірчу власність.

Передання права власності на об’єкт довірчої власності здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується довірчим власником та особою, якій передається об’єкт довірчої власності. Акт приймання-передачі нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню.

У результаті відчуження довірчим власником об’єкту довірчої власності (внаслідок звернення стягнення на такий об’єкт або ж внаслідок його передання за актом приймання-передачі довірчому засновникові) у нового власника виникає повне та необмежене право власності на такий об’єкт, якщо інше не встановлено законом або договором. Право власності нового власника на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відступлення прав довірчого власника

Якщо договором, яким встановлено право довірчої власності, не передбачено інше, довірчий власник за згодою довірчого засновника має право уступити свої права за таким договором іншій особі. У такому випадку до такої особи переходять також права кредитора за основним зобов’язанням.

Як бачимо, незважаючи на правильні цілі, які ставили перед собою ініціатори Законопроекту №4188, його прийняття навряд чи дозволить їх досягнути. Складно собі уявити, що багато позичальників погодяться на такі кабальні умови забезпечення виконання зобов’язань перед кредиторами-банками, як передання майна у довірчу власність. А кількість зловживань з боку банківських установ і порушень ними прав позичальників, які є зараз, робить прийняття законопроекту в тому вигляді, в якому він поданий у парламент, взагалі суспільно-небезпечним.

Опубліковано на сайті: 08.08.2016

Автор: Катерина Гутгарц

Джерело: http://www.prostopravo.com.ua/






Простоправо ТВ








Рекомендуем