Доступ до публічної інформації

Доступ до публічної інформації - одне з пріоритетних напрямків діяльності державних органів. Prostopravo.com.ua з'ясовував, яким чином цей напрямок реалізується, що собою являє публічна інформація, який порядок забезпечення доступу до публічної інформації громадян.

Поняття публічної інформації

Поняття, порядок доступу до публічної інформації регулюються відповідним законом, який носить назву Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон про публічну інформацію).

Публічною інформацією закон визначає таку інформацію, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом.

Розпорядниками публічної інформації закон визначає суб'єктів владних повноважень (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, які виконують владні управлінські функції та рішення яких є обов'язковими для виконання), юридичні особи, що фінансуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, які виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень, включаючи надання державних послуг, а також суб'єкти господарювання, які є природними монополістами, наділені спеціальними чи виключними правами стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації також відносяться суб'єкти, які володіють інформацією про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, про аварії, катастрофи та небезпечні природні явища, інші надзвичайні ситуаці, які несуть загрозу здоров'ю та безпеці громадян.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до публічної інформації забезпечується двома шляхами: систематичним та оперативним оприлюдненням (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом) та наданням публічної інформації за запитом.

Розпорядники публічної інформації зобов'язані оприлюднювати таку інформацію як:

про організаційну структуру, місію, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії, прийняті розпорядником, проекти рішень для обговорення, перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення, порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядника, плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань, загальні правила роботи установи та іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, зокрема: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери телефонів, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти, розклад роботи, вакансії і порядок проходження конкурсу на їх заміщення, графік прийому громадян та інше.

Закон закріплює права будь-якої особи:

  • знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та м якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
  • доступу до зібраної і зберігається інформації про нього;
  • вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої відбуваються з порушенням законодавства;
  • на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації і захисту його прав і законних інтересів;
  • на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про себе з порушенням вимог законодавства.

Як такого переліку видів публічної інформації Закон про публічної інформації не містить. Є перелік інформації, доступ до якої може бути обмежений, з чого випливає висновок, що будь-яка інформація, до якої не обмежений доступ, є публічною.

Обмеження доступу до інформації

Закон відокремлює таку категорію інформації, як інформація з обмеженим доступом.  До такого виду інформації належать:

  • конфіденційна інформація;
  • таємна інформація;
  • службова інформація.

Обмеження доступу до інформації можливо при дотриманні сукупності таких вимог:

  1. виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
  2. розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
  3. шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Але якщо інформація з обмеженим доступом правомірно опубліковано розпорядником раніше, то доступ до такої інформації вже не може бути обмежений.

Не може бути обмежено доступ до інформації, наприклад, про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів.

Не належить до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої згідно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

При цьому, зазначимо, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбаченими ними умовами.

Таємна інформація - інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємницею є інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

До службової може віднесена інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки тощо, інформація, зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».

Оформлення запитів на публічну інформацію

Із запитом про надання інформації до розпорядника інформації може звернутися будь-яка особа, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причин подання такого запиту.

Запит на інформацію може бути як індивідуальним, так і колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій і іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. При цьому письмовий запит подається в довільній формі, але повинен містити:

  1. ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку (за наявності);
  2. загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
  3. підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію запити можуть подаватися шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника.

Строк для відповіді на запит про інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, інших надзвичайних положень, які вже сталися або можуть статися, відповідь на запит має бути надано не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Якщо обсяг запитуваної інформації дуже великий або вимагає часу на пошуки, термін відповіді на запит може бути продовжено до 20 робочих днів.

Інформація за запитом надається безкоштовно.

Відмова у наданні публічної інформації

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

  1. розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
  2. запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом;
  3. не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених Законом.

У той же час відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Опубліковано на сайті: 10.06.2014

Автор: Адвокат Дмитро Гутгарц

Джерело: http://www.prostopravo.com.ua/






Простоправо ТВ