Плата за землю

Будучи власником або користувачем земельної ділянки в Україні будь-яка фізична або юридична особа автоматично стає платником такого виду податку, як земельний податок. Втім, деякі категорії щасливчиків від сплати цього податку відповідно до Податкового Кодексу звільняються (наприклад, пенсіонери).

Короткий зміст і посилання по темі


Відео по темі

Простоправо ТВ розповідає про правила і терміни подачі податкової декларації фізичних осіб.

Підписуйтесь на наш канал на Youtube, щоб не пропустити нове корисне відео про права громадян та бізнесу в Україні.

Хто і за що платить податок на землю

З платниками податку ми вже розібралися: ними є власники землі, а також землекористувачі (як фізичні, так і юридичні особи).

Об'єктами оподаткування є:

  • земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні платників;
  • земельні паї.

Розмір податку може визначатися виходячи або з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнта індексації) або виходячи з площі ділянки, якщо його нормативна грошова оцінка не була проведена.

Ставки земельного податку

Ставки земельного податку залежать не тільки від наявності грошової оцінки, але і від категорії земель, а також їх місцезнаходження.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка і не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється в розмірі не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється в розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка і не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Пільги по податку на землю

Пільги по оплаті податку встановлені як для деяких категорій фізичних, так і юридичних осіб, а також деяких видів земель.

Звільняються від плати за землю такі фізичні особи:

  • інваліди 1 та 2 групи;
  • особи, які виховують 3 і більше дітей віком до 18 років;
  • пенсіонери за віком;
  • ветерани війни;
  • постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таке звільнення від сплати податку поширюється тільки на 1 земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

  • для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд: у селах - не більше 0,25 га;в селищах - не більше 0,15 га, в містах-не більше 0,1 га;
  • для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,1 га;
  • для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га;
  • для ведення садівництва - не більше 0,12 га.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку 4 групи власники земельних ділянок, земельних паїв та землекористувачі за умови передачі ділянки або паю в оренду платнику єдиного податку 4 групи.

Якщо фізична особа має у власності кілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву в довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання / зміну земельної ділянки для застосування пільги.Пільга починає застосовуватися до вибраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву.

Юридичні особи, які звільняються від сплати податку:

  • санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
  • громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становила не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, що надається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

  • бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
  • дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності та джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних і державних дендрологічних парків), освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури і спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
  • державні та комунальні дитячі санаторно-курортні заклади та заклади оздоровлення та відпочинку, а також дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.У разі виключення таких підприємств, установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податків протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
  • державні та комунальні центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, центри фізичного здоров'я населення, центри з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацькі спортивні школи, а також центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацькі спортивні школи та спортивні споруди всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, які є неприбутковими і включені до Реєстру неприбуткових заснованийй і організацій, за земельні ділянки, на яких розміщені їхні спортивні споруди.У разі виключення таких установ і організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій, декларація подається платником податків протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Не сплачується податок за:

  • сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження по веденню сільського господарства;
  • землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
  • земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і розплідників, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
  • землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що знаходяться в державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі;

  • земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
  • земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
  • земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;
  • земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

Терміни та порядок оплати земельного податку

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику в сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, в сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію.Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.При подачі першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та / або бази платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися такі зміни.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на вказану земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він придбав право власності.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, що дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем ​​податкового (звітного ) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, створених відповідно до закону і перспективного плану формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів.

У разі якщо контролюючий орган не направив (не вручив) податкове повідомлення-рішення в термін, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків позовної давності.



Советы юристов для граждан и бизнеса на ваш e-mail!




Корисні статті з даної тематики