Надання додаткових щорічних відпусток за роботу на комп'ютері.

В наш час, коли фактично кожен співробітник компанії, що знаходиться в офісі, використовує у своїй роботі персональний комп'ютер, все частіше піднімається питання про необхідність надання таким працівникам додаткових відпусток у зв'язку з їх роботою на комп'ютерах. Prostopravo з'ясовував, чи справді кожен працівник, який використовує на своєму робочому місці комп'ютер може розраховувати на додаткову відпустку у зв'язку з особливими умовами праці.

Почнемо з того, що питання надання основних та додаткових щорічних відпусток регулюється Законом України «Про відпустки». Зокрема, п. 1 частини 1 статті 8 цього Закону визначено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Такий Список дійсно є, він затверджений постановою КМУ № 1290 від 17.11.1997 р. П.58. розділу XXII зазначеного Списку містить категорію працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах. Максимальний термін додаткової відпустки для цієї категорії – 4 дні. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Міністерство соціальної політики України своїм листом від 24.12.2013 р. N 152/13/82-13 надало роз'яснення щодо застосування вищезазначених норм законодавства наступним чином:

1. Щодо права на встановлення щорічної додаткової відпустки

Працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (в тому числі на персональних комп'ютерах) і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, що надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів згідно з п. 58 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1290 (із змінами).

Статтею 8 Закону України «Про відпустки» передбачено, що конкретна тривалість таких відпусток встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці передбачена законодавством і повинна надаватися відповідним працівникам в обов'язковому порядку.

Відповідно до Порядку застосування зазначеного вище Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. N 16 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.98 р. за N 58/2498 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

2. Щодо невикористаної щорічної відпустки

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону «Про відпустки» (далі - Закон) право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).

Частиною п'ятою статті 11 Закону заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Враховуючи викладене, щорічна відпустка повинна надаватися вчасно згідно із затвердженим графіком відпусток. Разом з тим у випадку, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку у минулому році або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток (стаття 24 Закону). Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на щорічну відпустку.

Частиною 12 статті 10 Закону також визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом та КЗпП України, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнутий до відповідальності.

Щодо кількості невикористаних відпусток, які можуть бути надані працівникові протягом робочого року, то це питання має вирішуватися за погодженням сторін трудового договору, тобто між працівником і роботодавцем.

Для послідовного і точного обліку використання щорічних відпусток доцільно надавати працівникові спочатку невикористану щорічну відпустку за попередній рік, а потім за наступний».

Розберемо ситуацію. І з'ясуємо, чи беззастережно роботодавець несе відповідальність за ненадання ним додаткової щорічної відпустки працівникові, який в процесі своєї роботи використовує комп'ютер.

Безумовно, якщо адміністрація підприємства має добру волю і бажання надавати своїм співробітникам такі відпустки, то можна скористатися рекомендаціями, що містяться в листах Мінсоцполітики та організувати відповідний кадровий облік для зазначеної категорії працівників.

Але якщо адміністрація не бажає надавати цей вид додаткової відпустки, то змусити її це зробити буде складно навіть через суд. Судової практики безпосередньо з цього питання нами не виявлено, але питання компенсації невикористаної додаткової відпустки, в тому числі у зв'язку з роботою на комп'ютері, нерідко виникає у справах про звільнення або поновлення на роботі працівників.

Так, наприклад, у своєму рішенні від 10 червня 2014 року Саксаганський районний суд м.Кривий Ріг Дніпропетровської області вказав наступне:«Не підлягають також задоволенню вимоги позивача про надання йому додаткової відпустки у зв'язку з особливим характером праці.

Так, згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 17.11.1997 № 1290 для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах встановлено право на одержання додаткової щорічної відпустки максимальною тривалістю до 4 календарних днів.

Згідно п. 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням ... що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 року № 16 (№ реєстру в Мін'юсті 58/2498) встановлено, що у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня.

При цьому, позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував факт його роботи з ЕОМ постійно, протягом не менше половини тривалості робочого дня. Зате, згідно копії Колективного договору, що діє на підприємстві (а.с. 82 - 90) такими особами вважаються тільки оператори ЕОМ, програмісти, яким встановлені додаткові щорічні відпустки».

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2013 року відмовлено в позовних вимогах компенсації невикористаної додаткової відпустки у зв'язку з особливими умовами праці за наступними підставами: «Колективним договором, який був укладений між адміністрацією та трудовим колективом ВАТ АБ „Укргазбанк", схвалений загальними зборами трудового колективу АБ „Укргазбанк 02.02.2007 року, зареєстрований в Солом'янської районної державної адміністрації Києва 12.02.2007 року, № 46-07, колективним договором АБ „Укргазбанк", який був укладений між адміністрацією і трудовим колективом ПАТ АБ „Укргазбанк на 2010-2014 роки, зареєстрованим в Солом'янської районної державної адміністрації Києва 18.03.2010 року, № 67-10, із змінами і доповненнями від 17.10.2011 року, зареєстровані в Солом'янської районної державної адміністрації.Києва 08.11.2011 року, № 258-11, і колективним договором АБ „Укргазбанк, укладеним між Правлінням ПАТ АБ „Укргазбанк " та профспілковим комітетом Первинної профспілки «Працівників Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на 2012-2015 роки, зареєстрованим у Солом'янської державної адміністрації Києва 01.03.2012 р., р.№ 69-12, не передбачено надання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.

Більше того, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що, по-перше, факт обладнання робочого місця комп'ютером не свідчить про шкідливі умови праці і, відповідно, не свідчить про необхідність надання працівнику додаткової відпустки; і, по-друге, робота позивача не передбачала його перебування за комп'ютером більше половини тривалості робочого дня».

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у рішенні від 18.12.2015 року встановив, що «вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за 18 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки задоволенню не підлягають. Згідно з положеннями статей 74, 75, 76 КЗпП України працівникам гарантоване надання щорічної відпустки; визначена тривалість щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки. Статтями 7, 8 Закону України «Про відпустки» встановлені підстави і тривалість надання щорічних додаткових відпусток: відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, а в ст. 83 КЗпП України передбачено право працівника при звільненні на грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки. Позивачем не доведено, що він виконував роботу із шкідливими і важкими умовами праці; його робота мала особливий характер, була пов'язана з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, і за результатами атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах позивач мав право на додаткову щорічну відпустку. Показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6 щодо виконання роботи позивачем протягом 8 годин за комп'ютером не дають суду підстави прийняти їх до уваги як безумовний доказ наявності права у позивача на додаткову відпустку».

04 квітня 2014 року Дарницький районний суд Києва ухвалив рішення, в якому, зокрема, вказав: «Сторонами не надано в матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач під час роботи у відповідача мав право на додаткову відпустку у зв'язку з шкідливими умовами праці, відповідно до мав право на отримання грошової компенсації на день звільнення у разі невикористання додаткової відпустки, тому вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача суми 847,02 грн. задоволенню не підлягає».

Таким чином, суди дотримуються точки зору, що співробітник як позивач повинен доводити той факт, що він має право на додаткову відпустку за те, що працював на комп'ютері, а саме: він використовував у своїй роботі комп'ютер постійно протягом часу не менше половини тривалості робочого дня. Тобто, навіть того факту, що робоче місце обладнане комп'ютером недостатньо для того, щоб говорити про особливі умови праці.

Необхідні докази саме використання комп'ютера протягом не менше половини робочого дня щоденно. Підтвердження повинні бути документальними, оскільки, наприклад, покази свідків, як бачимо, суди не приймають як належні докази.

Точку зору, висловлену у листі Мінсоцполітики про те, що така відпустка має надаватися незалежно від того чи передбачена вона колективним договором чи ні, як показує практика, судді не поділяють. Як бачимо, в одному з рішень відмова в задоволенні вимог щодо компенсації ґрунтується на тому, що додаткові відпустки передбачені тільки для певної категорії працівників, наприклад, програмістів. В іншому рішенні суд відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог, оскільки такі додаткові відпуски взагалі не були передбачені колективним договором. Крім того, суди часто приймають сторону роботодавця, якщо ті заявляють, що трудові обов'язки працівника не передбачають його роботу за комп'ютером більше половини робочого часу.

Проаналізувавши норми законодавства, роз'яснення Мінсоцполітики, викладені у листі, який не є нормативним актом, а лише відображенням точки зору Міністерства щодо конкретної ситуації, судову практику, можна зробити наступні висновки. Ненадання роботодавцем працівникові додаткової відпустки у зв'язку з роботою за комп'ютером практично не тягне для першого серйозних наслідків, якщо у працівника немає доказів того, що його права порушені.

Опубліковано на сайті: 18.08.2016

Автор: Адвокат, Дмитро Гутгарц

Джерело: http://www.prostopravo.com.ua/





Подпишитесь на рассылку сайта, это бесплатно!
Всего подписчиков -





Простоправо ТВ








Рекомендуем