Особливості роботи за сумісництвом в Україні

У Кодексі законів про працю йдеться, що кожен працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Така робота на кількох підприємствах і є роботою за сумісництвом. Як оформити працівника-сумісника, скільки годин на день він має працювати, коли слід відправити його у відпустку, в яких випадках можна звільнити — ось питання, які турбують роботодавця. Особливості роботи за сумісництвом в Україні досліджував Prostopravo.com.ua

Сумісництво і суміщення

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи). Таке визначення міститься в Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (Наказ Міністерства праці, Міністерства юстиції і Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. № 43).

Сумісництво може бути внутрішнім (робота на тому ж підприємстві) і зовнішнім (робота на різних підприємствах).

Сумісництво слід відрізняти від суміщення, яке часто плутають з внутрішнім сумісництвом.

Відмінною рисою роботи за сумісництвом є те, що вона виконується у вільний від основної роботи час, навіть у межах одного підприємства. Своєю чергою, суміщенням є виконання на тому ж підприємстві разом із основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Суміщення професій і посад здійснюється в рамках одного трудового договору. Угода про суміщення професій, посад оформляється розпорядженням, наказом власника або уповноваженого ним органу із зазначенням суміщеної професії, посади, обсягу додатково виконуваних функцій або робіт, розміру доплати.

Таким чином, основними відмінностями сумісництва та суміщення є те, що робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час, тобто за межами нормальної тривалості робочого часу, а робота за суміщенні професій (посад) — одночасно з основною роботою без увільнення від неї, тобто в рамках нормальної тривалості робочого часу.

Крім того, Положення № 43 передбачає Перелік робіт, які не вважаються сумісництвом. Це, наприклад, літературна робота, технічна, медична, бухгалтерська експертизи, педагогічна робота в обсязі не більше 240 годин на рік та ін.

Законодавчі обмеження

Не варто забувати про те, що працювати за сумісництвом має право не кожен. За словами Марини Саєнко, адвоката і партнера юридичної компанії «Закон Перемоги», обмеження на роботу за сумісництвом передбачені, зокрема, Постановою КМУ від 3 квітня 1993 р. № 245 та вищезгаданим Положенням № 43, для:

  • керівників держпідприємств, установ, організацій, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо), а також їхніх заступників, крім наукової, педагогічної, медичної та творчої діяльності;
  • працівників деяких професій і посад, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, які негативно позначаться на стані їхнього здоров'я або на безпеці виробництва, перелік яких встановлює колективний договір підприємства, установи, організації;
  • осіб, які не досягли 18-річного віку та вагітних жінок.

Обмеження на сумісництво також передбачені низкою інших нормативно-правових актів, зокрема:

  • Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» — для держчиновників (ст. 7);
  • Законом України «Про прокуратуру» — для службових осіб прокуратури, окрім здійснення наукової та педагогічної діяльності (ст. 46);
  • Законом України «Про нотаріат» — для нотаріусів (ст. 3).

Крім того, обмеження на роботу за сумісництвом можуть бути встановлені колективним договором або угодою сторін. Так, за укладенні колективного договору сторони можуть передбачити заборону на роботу за сумісництвом щодо всіх або частини працівників. Крім того, в колективному договорі можна визначити, що робітники не мають права працювати за сумісництвом взагалі або лише в певних організаціях або на певних роботах (нерідко встановлюються обмеження на роботу за сумісництвом в конкурентних організаціях). Заборона або обмеження на роботу за сумісництвом також може бути встановлені в трудовому договорі.

Оформлення трудового договору із сумісником

За оформленні співробітника на роботу за сумісництвом з ним укладають трудовий договір. Навіть якщо працівник влаштований на роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де його основне місце роботи.

Трудовий договір щодо сумісництва згідно зі ст. 23 КЗпП може бути укладений:

  • на невизначений термін (безстроковий);
  • на певний строк, встановлений за угодою сторін;
  • на час виконання певної роботи.

Трудовий договір із сумісником може бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, в якому вказується посада та умови оплати праці працівника. Якщо наказ чи розпорядження не були оформлені, але працівник фактично став до роботи, трудовий договір на роботу за сумісництвом вважається укладеним.

Для працевлаштування за сумісництвом згода адміністрації за основним місцем роботи не потрібна.

«Слід враховувати, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним Наказом Мінпраці, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту населення України № 58 від 17.08.1993 р. щодо осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуть тільки за місцем основної роботи», — роз'яснює пані Саєнко. Згідно з п. 2.14. цієї Інструкції в трудовій книжці працівника дані про роботу за сумісництвом містяться в окремому рядку. Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, вносять до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом.

Особливості роботи за сумісництвом

Основною особливістю роботи за сумісництвом є її виконання поза робочим часом. При цьому Положення встановлює, що тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу.

«Працівники-сумісники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату праці відповідно до чинного законодавства, а також право на відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки»», — розповідає Марина Саєнко. Оплата здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт, який відображається в документах первинного бухгалтерського обліку: за погодинної оплати праці ведуть табелі обліку використання робочого часу; за відрядної оплати — первинні документи щодо обліку виробництва. За встановленні сумісникам із погодинною оплатою праці нормативних завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплату проводять за кінцевим результатом за фактично виконаний обсяг робіт.

Відпустку суміснику надають одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (ст. 10 Закону України «Про відпустки»). Щодо розміру відпусток сумісникам, які відпрацювали менше 6 місяців, і порядку розрахунків за ними, слід мати на увазі: якщо працівник набув право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, то за місцем сумісництва відпустку він отримає незалежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні.

Якщо відпустка за основним місцем роботи більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, суміснику, за його бажанням, надають додаткові дні відпустки без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону «Про відпустки»).

Оплату відпусток і компенсацію за невикористану відпустку здійснюють сумісникам згідно з чинним законодавством нарівні з іншими працівниками, за винятком деяких особливостей.

Згідно з листом Мінпраці України від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06, за наданні сумісникам щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер роботи необхідно враховувати той факт, що ці відпустки надають залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. За розрахунку часу, що дає право працівнику на зазначені щорічні додаткові відпустки, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

«Додаткова відпустка сумісникам за ненормований робочий день не надається, оскільки вважається, що вони працюють за нормованого робочого дня. На відміну від відпусток у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, для яких зберігається середній місячний заробіток, у разі надання такої відпустки працівникові-суміснику його середня місячна зарплата не зберігається», — додає пані Саєнко.

Розірвання трудового договору із сумісником

Сумісник може бути звільнений на тих самих підставах, що й працівник за основним місцем роботи. Зокрема, на підставах, передбачених ст. 36-41 КЗпП. Додаткові підстави для звільнення сумісників передбачені в ст. 43-1 КЗпП і п. 8 Положення № 43. Так, власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір із сумісником без попередньої згоди профспілкового органу у випадках:

  • звільнення із суміщеної роботи через працевлаштування іншого робітника, який не є сумісником;
  • через обмеження роботи за сумісництвом, передбаченими законодавством.

У разі звільнення сумісника за вказаними спеціальними підставами вихідна допомога йому не виплачується. За звільненні сумісника на загальних підставах розмір вихідної допомоги не може бути меншим, ніж встановлений ст. 44 КЗпП.

Опубліковано на сайті: 10.09.2012

Автор: Катерина Гутгарц

Джерело: http://www.prostopravo.com.ua/






Простоправо ТВ








Рекомендуем