Особливості виплати допомоги з безробіття

Стабільність і добробут — величини непостійні, особливо під час економічних спадів і зростання цін. І простим людям, які не мають мільйонних статків, розкішних яхт і вілл, доводиться лавірувати і виживати в цих умовах. Однак не завжди талант, здібності чи працьовитість можуть захистити від безробіття.

А тому слід бути готовим до такої ситуації. І якщо ви стали жертвою безробіття, то вже краще точно знати, чого варто чекати від держави, щоб вірно розрахувати свої сили у боротьбі з цим соціально-економічним явищем.

 

Ми спробували з'ясувати, що впливає на розмір і порядок виплат допомоги з безробіття. Чи залежать розмір виплат від причин, за яких особа залишилося без роботи, хто, як і коли ставить на облік безробітних, і взагалі, чи є в цьому необхідність.

 

Що таке часткове безробіття

 

Відповідно до норм Закону «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття», страхові виплати залежать від декількох факторів, наприклад, тривалість робочого дня (тижня) і трудового стажу, розміру середньомісячної заробітної плати або причин звільнення. Спробуємо систематизувати їх, умовно розділивши на об'єкти, суб'єкти і підстави (умови) надання виплат.

 

Суб'єктом соціального страхування на випадок безробіття є застрахована (незастрахована) особа, об'єктом — страховий випадок (безробіття або часткове безробіття). Що таке безробіття, зрозуміло, а от на частковому безробіттю акцентуємо увагу.

 

Отже, часткове безробіття — це коли застраховані особи опинилися у становищі, за якого відбувається вимушене тимчасове скорочення нормальної чи встановленої законодавством тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

Простіше кажучи, часткове безробіття — це коли працівнику скорочують зміни, робочі дні, години, через що прямо пропорційно зменшується і його зарплата, але при цьому його не звільняють.

Умовами для надання допомоги з часткового безробіття, згідно з нормами Закону, вважаються:

  1. простій на підприємстві або в цеху, на дільниці із закритим циклом виробництва, який має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та працедавця;
  2. простій протягом місяця, що охопив не менше 30% кількості працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20% і більше робочого часу.

Тож право на допомогу з часткового безробіття мають застраховані особи, які протягом 12 місяців (що передували місяцю, в якому почався простій), працювали не менше 26 календарних тижнів. А також сплачували страхові внески, в яких ці простої становлять 20% і більше робочого часу.

 

Допомога з часткового безробіття працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом. Допомога з часткового безробіття надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року. Проте існують й обмеження з надання допомоги у зв'язку з частковим безробіттям. Цієї допомоги не надають у випадках, якщо працівник відмовився від запропонованої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем ​​(тижнем), працює на підприємстві за сумісництвом чи проходить альтернативну службу.

 

Виплати залежать від трудового стажу

 

Як наголошувалося раніше, суб'єкти соцстрахування бувають двох видів — застраховані і незастраховані особи. Застраховані особи отримують право на отримання соціальних виплат з урахуванням трудового стажу, якщо вони визнані безробітними, протягом 12 місяців (що передували початку безробіття) працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески. Слід зауважити, що право на допомогу з безробіття зберігається і у разі перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалася в державній службі зайнятості як безробітна.

 

Такими поважними причинами є: навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі за денною формою; строкова військова служба; догляд непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або за дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду, тощо.

Без урахування трудового стажу право на виплату отримують особи, якщо вони визнані безробітними протягом 12 місяців (що передували початку безробіття), працювали менше 26 календарних тижнів. Це також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи за підстав, передбачених п. 3, 4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 і 45 КЗпП.

Приміром, це може бути розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин своїх обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, прогулу (також через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин або появи на роботі напідпитку, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння та інше.

 

Розмір допомоги з безробіття

 

Як уже наголошувалося, не останню роль в розмірі допомоги з безробіття відіграє трудовий стаж. Так, особам, які протягом 12 місяців (що передували початку безробіття) працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески, розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу. Тобто до 2 років — 50%, від 2 до 6 років — 55%, від 6 до 10 років — 60%, понад 10 років — 70%. А виплачується допомога залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100%. Протягом наступних 90 днів — 80%, у подальшому — 70%.

 

Що стосується допомоги з безробіття для осіб, які протягом 12 місяців (що передували початку безробіття) працювали менше 26 календарних тижнів, осіб які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, то вона визначається в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Якщо згадані особи є інвалідами, то допомога з безробіття їм не призначається. Якщо особа звільнилася без поважних причин за власним бажанням, то їй допомога виплачується, починаючи з 91-го календарного дня.

Наостанок слід сказати, що у середньомісячної заробітної плати (дохід) для обчислення допомоги з безробіття враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога з безробіття не може бути вищою за середню заробітну плату, що існує в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Опубліковано на сайті: 17.03.2011

Автор: Єгор Желтухін

Джерело: http://sug.kiev.ua/






Простоправо ТВ








Рекомендуем