Бартерні угоди та договори міни: нормативи, податки, бухгалтерський облік

Prosto деякі підприємці знають, що бартерні операції щодо податкового і бухгалтерського обліку мало чим відрізняються від товарно-грошових операцій, а бартер в експортно-імпортних відносинах неможливий для низки товарів. Детальніше про особливості бартеру товарів, робіт, послуг в Україні розповідає Prostobiz.ua

Законодавство про бартер

Основи договорів міни (бартеру) прописані в ст. 715-716 Цивільного кодексу України та ст. 293 Господарського кодексу. Найбільш важливим практичним зауваженням обох кодексів є наступне: до договорів міни застосовують всі ті положення про купівлю-продаж (або за поставки, контракту), елементи яких містяться в договорі міни і не суперечать його суті.

Крім того, у базових нормативах є обмеження: об'єктом бартеру не можуть бути основні фонди державної або комунальної власності, якщо друга сторона угоди не є державним або комунальним підприємством.

Щодо бартерного експорту-імпорту існує окремий Закон №351 від 23.12.1998 р. (з урахуванням помітних змін, чинних з 18 серпня 2012 р., вони внесені Законом №5061 від 05.07.2012 р.). Найважливіші практичні нюанси цього закону наступні:

  • Ціни в договорах вказують обов'язково, і це відбувається у валютах тільки з першої групи класифікатора інвалют (остання версія класифікатора опублікована в Постанові НБУ №378 від 02.10.2002);
  • Імпорт за бартером не має відбутися не пізніше ніж через 180 днів (до 18 серпня 2012 р. було 90 днів) після зазначеного в договорі міни експорту, тобто після дати митного оформлення товару або дати акта про виконання робіт, послуг. У цьому правилі є винятки для деяких груп товарів, про які ми скажемо нижче. За простроченні за цим правилом (і відсутності при цьому форс-мажора або судових позовів з контрагентами) з українського імпортера стягується пеня, її розмір становить 0,3% від вартості неодержаного імпорту за кожен день прострочення;
  • Українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють експорт або імпорт за бартерним договором, зобов’язані протягом п'яти днів з дня підписання акта сповістити про це митні (якщо йдеться про товари) або податкові служби (якщо йдеться про роботи, послуги). За прострочення стягується штраф — 1% від ціни експорту за кожен день прострочення.

Крім того, спеціальна Постанова Кабміну №756 від 29.04.99 р. встановлює низку обмежень зовнішньоекономічного бартеру. Зокрема, документ містить перелік товарів, після експорту яких ввезення імпорту має відбутися щонайбільше через 60, а не через 180 днів, — пшениця, жито, ячмінь, льон, ріпак, борошно, велика рогата худоба, вівці, кози, яловичина морожена, шкіра, аміак, карбамід, напівфабрикати із заліза і сталі, чавун, феромарганець.

Там само зазначені товари, які в Україну не можна ввозити за бартером, ні вивозити з країни (ювелірні вироби та їхні частини з коштовних металів, діаманти, бурштин), а також товари, які за договором міни не можна вивозити з країни, але можна ввезти (алкоголь, сигарети, олія, соняшникове насіння, шкіра, гірничодобувне устаткування, вугілля і нафта; різні метали, брухт; коштовне каміння, також порошок із нього).

Винятком з останнього списку є співпраця з компаніями країн СНД, яка не порушує аналогічних законів цих країн і передбачає пряме відвантаження за експорту цих товарів з України.

Порядок видачі разового індивідуального дозволу у разі перевищення термінів імпортування після експорту за бартером регламентований Постановою КМУ № 1489 від 13.08.1999 р.

Оподаткування бартерних операцій

Оподаткування бартерних операцій регулюється пунктами 153.10 (податок на прибуток) і 188.1 (податок на додану вартість) ПКУ. За цими нормативами, доходи і витрати від проведення обмінних операцій визначаються згідно з договірною ціною такої операції, але не нижче або вище «звичайних цін».

Терміну «звичайні ціни», настільки важливого саме в бартерних схемах, присвячена чимала стаття 39 Податкового кодексу. У ній зазначаються джерела інформації про звичайні ціни, якими є насамперед ціни продажу ідентичних товарів, тарифи в аналогічних договорах, оцінка незалежними суб'єктами оцінної діяльності.

Крім того, у пункті 39.15 ПКУ йдеться, що відхилення бартерної договірної ціни від звичайних цін менш ніж на 20%, не є підставою для нарахування або коригування параметрів особливої податкової звітності на величину відхилення від звичайних цін. Однак в другому абзаці цього пункту непрямо кажуть, що ймовірність податкової перевірки після бартерної операції закономірно є підвищеної.

Отже, якщо ціна об'єкта, який віддають в обмін, набагато нижче і/або вартість отриманого в обмін об'єкта набагато вище «звичайних цін», розрахунок податку на прибуток і ПДВ має бути за «звичайними цінами». Зокрема, суми витрат і доходів податкового обліку такої угоди в цьому випадку можуть не збігатися.

«Щодо платників єдиного податку, то, зважаючи на норми пункту 291.6 ст. 291 ПКУ, згідно з якою платники єдиного податку мають здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) лише в грошовій формі, права на здійснення бартерних операцій вони не мають», — констатує Катерина Гутгарц, редактор порталу Prostopravo.com.ua.

Бартерні операції, всупереч поширеній думці, з точки зору податкового обліку — це не «операції, що не приносять прибутку», а операції, в яких кожна із сторін умовно є і продавцем, і покупцем на одну і ту ж суму (якщо не було доплати). Це і відображається в одночасному обліку як витрат, так і доходів з вказівкою грошового еквівалента здійсненої операції.

Наостанок наголосимо, що зобов'язання за ПДВ можуть бути переведені на податковий кредит обома учасниками угоди лише після здійснення балансувальної операції — тієї, яка здійснюється останньою.

Бартер і бухоблік

Отже, за бартеру операцію обидва учасники угоди проводять відразу за двома рахунками — № 36 (розрахунки з покупцями та замовниками) і № 63 (розрахунки з постачальниками та підрядниками).

Ціна передання першою компанією об'єкта дебетується за рахунком № 36 «покупці» і кредитується за рахунком № 74 «інші доходи». Відразу дебетується останній на користь кредиту рахунка № 64 «податки» через нарахування податкових зобов'язань (нагадаємо, якщо договірна ціна нижче звичайних цін, оподаткування розраховується на основі звичайних цін).

Об'єкт одразу списують в реалізацію: дебет рахунка № 97 «інші витрати», кредит рахунка № 10, 11, 12, 20, 26 або іншого рахунка (номер тут залежить від типу активу — основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція тощо). Якщо йдеться про необоротний актив першої компанії, сума зносу списується з балансу (дебет рахунка № 13 «знос активів», кредит того ж рахунка, що й попередньо).

Далі проводять визнання доходу від продажу об'єкта доходом звітного періоду (дебет рахунка № 74 «інші доходи», кредит рахунка № 79 «фінансовий результат»). Рахунок № 79 дебетують на ціну списання в реалізацію об'єкта, а дебетується при цьому рахунок № 97 «інші витрати». А прибуток від продажу об'єкта дебетує рахунок № 79, кредитує рахунок № 44 «нерозподілені прибутки».

І тільки після отримання першою компанією від другої компанії «зустрічного» об'єкта останній дебетується за рахунком, який залежить від типу об'єкта (наприклад, для основних засобів — рахунок № 10), а кредитується за рахунком № 63 «постачальники». Потому податкові зобов'язання за ПДВ перша компанія може перевести на податковий кредит (дебет рахунка № 64, кредит рахунка № 63). І розрахунки можна закривати дебетом рахунка № 63 та кредитом рахунку № 36 «покупці», з дебету якого ми починали.

У другій компанії схема проводок буде приблизно тією самою, за винятком того, що вона стартує з прибуткування об’єкта, отриманого від першої компанії (дебет рахунка, який залежить від типу об'єкта, кредит рахунка № 63) і визнання податкових зобов'язань та відстрочення податкового кредиту (кредит, а потім дебет рахунка № 64 «податки»). Після балансувальної операції на користь першої компанії друга компанія відразу нараховує та скасовує податкові зобов'язання за цією операцією, а потім, як ми вже наголошували, визнає свій відстрочений податковий кредит.

Таким чином, компанія, яка відвантажує об'єкти за бартером другої, завжди здійснює щонайменше на три проводки більше, оскільки змушена за отриманні об'єкта «передоплати» і оформляти, і відстрочувати за ним податковий кредит з ПДВ, а потім окремо оформляти і одразу скасовувати ПДВ-зобов'язання вже за своїм відвантаженням. Тоді як перша компанія лише оформляє зобов'язання за ПДВ після свого відвантаження і переводить  їх на податковий кредит після отримання від другої компанії об'єкта балансувальної операції.

Опубліковано на сайті: 20.09.2012

Автор: Олег Кочових

Джерело: http://www.prostobiz.ua/





Подпишитесь на рассылку сайта, это бесплатно!
Всего подписчиков -





Простоправо ТВ








Рекомендуем