Права, що належать власнику знака, або чи варто реєструвати торговельну марку

В початку будь-якої справи постає питання про належний захист власних ідей, методів, розроблених бізнес-планів. Власники даного інтелектуального капіталу насамперед замислюються, чи варто вкладати гроші в реєстрацію торгової марки. Адже ніхто ж не забороняє використовувати назву, що було придумано, в своїй діяльності.

У зв'язку з цим, для підприємців одним з найважливіших є питання про те, що вони отримають після реєстрації знака для товарів і послуг, а саме які переваги, вигоду, користь? Ми вважаємо, що торгову марку реєструвати не просто бажано, а необхідно. І для цього є ряд причин, якими ми із задоволенням поділимося з Вами. Які права і переваги отримує юридична (фізична) особа в результаті реєстрації торгової марки розповість Надія Ступак, юрист патентно-юридичної Агенції «ГОЛДМАРК».

Насамперед визначимо, які майнові права на торговельну марку передбачені чинним законодавством України, для чого звернемося до ст. 495 чинного Цивільного кодексу України. Це:

  1. право на використання торговельної марки;
  2. виключне право дозволяти використання торговельної марки;
  3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Винятковим визнається право, при якому жодна особа, крім того, кому останнє належить, не може використовувати торговельну марку (або інші об'єкти інтелектуальної власності), не маючи на те відповідного дозволу, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Зазначимо, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Розглянемо такі права більш докладно. Так, згідно з п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі по тексту - Закон) використанням знака визнається:

  • нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
  • застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
  • застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Використання торгової марки в господарській діяльності відповідно до п. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, крім зазначеного, - це також застосування її у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

В національному законодавстві України імплементована норма пп. 2 п. «З» ст. 5 Паризької конвенції з охорони промислової власності, за якою зареєстрований товарний знак може бути застосовний його власником у такій формі, що відрізняється від зареєстрованої лише окремими елементами, що не змінюють відмітного характеру знака. Дане положення закріплено у вищезгаданому Законі.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного капіталу суб'єкта господарювання. Вартість права на знак для товарів і послуг нерідко є суттєвою частиною сукупної вартості майна та майнових прав підприємства, особливо якщо ця марка добре відома. У зв'язку з цим у ч. 7 ст. 157 Господарського кодексу України закріплено вимогу про оцінку права на торговельну марку збанкрутілого підприємства разом з іншими його майном. Точне дотримання цієї норми сприяє більш повному задоволенню вимог кредиторів.

Оцінка права на торговельну марку повинна проводитися суб'єктами професійної оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» та виданих на його підставі відповідних нормативно-правових актів з оцінки майна. Також, згідно з цивільним законодавством, торговельна марка може бути предметом договору застави та інших зобов'язань, використовуватися в інших цивільних відносинах.

Крім особистого використання, власник знака для товарів і послуг має право видати дозвіл на використання знака для товарів і послуг іншій особі. У цьому випадку власник торгової марки видає дозвіл (ліцензію) про використання (повному або частковому) знака на підставі ліцензійного договору. У договорі прописуються умови використання торговой марки, наприклад, оплата, термін, територія, спосіб використання знака для товарів і послуг.

Обов'язково в ліцензійному договорі, згідно п. 8 ст. 16 Закону мають бути наявні умови про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за таким договором, не буде нижчою, ніж якість товарів і послуг власника Свідоцтва.

При цьому законодавством України на власника покладається обов'язок контролю виконання вищевказаного умови. Національним законодавством передбачено різні види ліцензій, порядок їх видачі, термін дії.

Ще одним способом розпорядження майновими правами на торговельну марку визнається продаж (відчуження) майнових прав. У цьому випадку «продавець» не просто надає можливість іншій особі використовувати свій знак для товарів і послуг, а позбавляється майнових прав на торговельну марку назавжди, отримуючи за них одноразову оплату або даруючи їх на безоплатній основі. Але Законом України передбачено, що власник Свідоцтва може передати іншій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у Свідоцтві товарів і/або послуг. При цьому власник знака залишає за собою право на використання частини товарів і/або послуг, що не були передані.

Передача прав на торговельну марку здійснюється шляхом укладення між сторонами договору, який (на відміну від ліцензійних договорів) підлягає обов'язковій державній реєстрації. Однак Законом передбачено обмеження, що така передача не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги.

Вважаємо за необхідне більш детально зупинитися саме на питанні розпорядження майновими правами на торговельну марку. Справа в тому, останнім часом спостерігається особлива активність на світовому ринку саме інтелектуальної власності, в зв'язку з збільшенням укладення ліцензійних договорів і договорів купівлі-продажу об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі і торгових марок. Угоди оформляються як передача (або дозвіл на використання) виключних прав на такі об'єкти. Суттєвою особливістю при цьому є те, що на ринку обертаються не самі продукти інтелектуальної власності, а права на них. Отже, вартість об'єктів постає як вартість прав, а об'єктом купівлі-продажу є охоронні документи.

Таким чином, можна з упевненістю сказати, що права на об'єкти інтелектуальної власності на сьогоднішній день виступають специфічним товаром, який вводиться в господарський оборот на національному та глобальному ринках. При цьому конкурентоспроможність того чи іншого об'єкту визначається технічним рівнем, новизною, специфікою ринку, ціною, очікуваної гостротою суперництва, ймовірністю розширення ринку і ступенем правового захисту. Звернемо увагу читачів на те, що без відповідної реєстрації торговельну марку розглядати як такий специфічний товар буде неможливо.

Також одним із майнових прав на торговельну марку Цивільним кодексом України закріплено виключне право забороняти іншим особам використовувати знак без згоди власника Свідоцтва на знак для товарів і послуг. При цьому п. 5 ст. 16 Закону встановлено, що дане право застосувати як до зареєстрованого знака, так і до будь-якого іншого позначення, схожим із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і/або послуг, указаних у Свідоцтві, а також щодо товарів та/або послуг, споріднених з тими, які зазначені у Свідоцтві.

Разом з тим, власник свідоцтва не має права забороняти використання торговельної марки, якщо таке використання відповідно до закону може здійснюватися іншими особами без його дозволу, а саме у випадках:

  • здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки;
  • використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;
  • некомерційне використання знака;
  • згадки знаку у всіх формах повідомлення новин і коментарів новин;
  • добросовісного застосування ними своїх імен чи адрес.

Порушення прав власника Свідоцтва на торговельну марку тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства України. Порушенням, відповідно до ст. 20 Закону визнається будь-яке посягання на права власника Свідоцтва, у тому числі:

  • вчинення без згоди власника Свідоцтва дій, що потребують його згоди;
  • готування до вчинення вищевказаних дій;
  • використання знаків і позначень, подібних до зареєстрованого знаку, в доменних іменах.

У випадку, коли одне з таких порушень мало місце, на вимогу власника Свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику незаконно використаної торговельної марки збитки. А незаконно використані знаки або позначення, подібні з зареєстрованим знаком повинні бути усунені з товару, його упаковки або ж знищені всі виготовлені зображення знака позначення, подібні з зареєстрованим знаком.

Відповідальність за незаконне використання знака для товарів і послуг передбачена адміністративним та кримінальним законодавством України відповідно до ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 229 Кримінального кодексу України, відповідно.

До речі, реєстрація та правова охорона торговельних марок та інших об'єктів інтелектуальної власності вже давно в розвинених компаніях світу стоїть на першому місці. При цьому відомі фірми реєструють не просто назви для своїх товарів і послуг, але і слогани, корпоративні кольори, в подальшому подають на реєстрацію навіть незначні зміни своїх логотипів. Давно вже відомо: якщо не захистити торговельну марку в самому початку її використання, надалі можна витратити набагато більше грошей на захист Вашого знака в судових засіданнях, ніж обійшлася б вартість реєстрації.

В Україні, на жаль, на сьогоднішній день активність населення щодо захисту торгових марок спостерігається, однак вона не настільки велика, ніж в інших країнах. Так, якщо у нас за минулий рік кількість поданих заявок на реєстрацію торгових марок склала трохи більше 20 000, то, наприклад, в Китаї це число досягло 1 млн.

Наостанок ще кілька слів на користь реєстрації торгової марки. Так, давно вже не секрет, що ринкова вартість успішних світових компаній у десятки разів може перевищувати їх опубліковану балансову вартість. Чому так відбувається? Справа в тому, що при оцінці беруться до уваги не тільки матеріальні активи, а і попит, компетентність персоналу, наявність новітніх розробок, також «ефективність роботи» торгової марки, тобто її унікальний характер, інтенсивність використання торговельної марки на сьогоднішній день, можливі області використання в майбутньому, впізнаваність та популярність серед споживачів і, безумовно, наявність правової охорони.

Адже якими б ідеальними не були бізнес-план, сучасне обладнання, новітні розробки в тій чи іншій області, саме з допомогою торгової марки в подальшому будуть просуватися товари і послуги тієї чи іншої компанії на ринку, залучатися нові клієнти.

Опубліковано на сайті: 17.06.2013

Автор: Надія Ступак, юрист патентно-юридичної Агенції "ГОЛДМАРК"

Джерело: http://www.prostopravo.com.ua/





Подпишитесь на рассылку сайта, это бесплатно!
Всего подписчиков -





Простоправо ТВ








Рекомендуем