Аналіз Конвенції між урядами України та Кіпру про уникнення подвійного оподаткування

8 листопада 2012 року уряди України і Кіпру підписали Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилянням щодо податків на доходи (надалі — Конвенція). Після ратифікації документа обома сторонами і набуття чинності припиняє свою дію угода між урядами СРСР і Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 29.10.1982 року. Ознайомити читачів з основними положеннями Конвенції вирішив Prostopravo.com.ua

Дія Конвенції поширюється на такі податки:

в Україні:

  1. податок на прибуток підприємств;
  2. податок на доходи фізичних осіб;

на Кіпрі:

  1. прибутковий податок;
  2. корпоративний податок на прибуток;
  3. спеціальний внесок на оборону Республіки;
  4. податок на доходи від відчуження майна.

Конвенція поширюється також на будь-які ідентичні або подібні податки, які стягуватимуть після дати підписання Конвенції додатково до чинних податків або замість них.

Постійне представництво

У Конвенції дають визначення постійного представництва, відмінне від того, яке було в угоді 1982 року.

Так, згідно зі ст. 5 Конвенції постійне представництво означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснює підприємницьку діяльність підприємство.

Термін «постійне представництво», зокрема, включає:

  • місце управління;
  • філію;
  • офіс;
  • фабрику;
  • майстерню;
  • установку або споруду для розвідки природних ресурсів;
  • шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;
  • склад чи інше приміщення, яке використовують для продажу товарів.

Будівельний майданчик, складальний або монтажний проект, пов'язаний з таким майданчиком або проектом, наглядова діяльність утворюють постійне представництво, якщо вони існують більш ніж 12 місяців.

Не вважають постійним представництвом:

  • використання споруд лише з метою зберігання, показу або доставки товарів або виробів, що належать підприємству;
  • утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, лише з метою зберігання, показу або доставки;
  • утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, лише з метою переробки іншим підприємством;
  • утримання постійного місця діяльності лише з метою закупівлі товарів або виробів чи для збирання інформації для підприємства;
  • утримання постійного місця діяльності лише для здійснення підприємством будь-якої іншої діяльності підготовчого або допоміжного характеру;
  • утримання постійного місця діяльності лише для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перерахованих вище, за умови що сукупна діяльність постійного місця діяльності, що виникає в результаті такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

Підприємство не розглядають як таке, що має постійне представництво в договірній державі, якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють в рамках своєї звичайної діяльності.

Нагадаємо, що згідно з угодою 1982 року також не вважалася здійснюваною через постійне представництво діяльність із закупівлі й зберігання товарів та виробів, зокрема здійснення складських операцій і поставка товарів та виробів; укладення угод через агента або іншою уповноваженою особою, що діє на основі доручення або іншого письмового повноваження, якщо така діяльність не є для неї звичайною професійною діяльністю.

Оподаткування прибутку

Прибуток підприємства договірної держави оподатковують лише в цій державі, якщо підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в іншій державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність через постійне представництво, прибуток підприємства можуть оподатковувати у другій державі, але тільки в тій частині, що стосується цього постійного представництва.

Якщо підприємство договірної держави здійснює підприємницьку діяльність в іншій державі через розташоване в ній постійне представництво, то в кожній договірній державі до цього постійного представництва додають прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, що здійснює таку або подібну діяльність за таких чи аналогічних умов, і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

При визначенні прибутку постійного представництва допускається вирахування витрат, використаних для цілей постійного представництва, зокрема управлінських і загально-адміністративних витрат, як у державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці.

Міжнародні перевезення

Доходи, отримані резидентом договірної держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден у міжнародних перевезеннях, підлягають оподаткуванню лише в цій державі.

Прибуток від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включає доходи, отримані від здавання в оренду морських або повітряних суден на повній основі, а також доходи, отримані від оренди морських або повітряних суден без екіпажу.

У дохід від експлуатації морських і повітряних суден зараховують також прибуток підприємства договірної держави від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (зокрема трейлерів, барж і супутнього устаткування для транспортування контейнерів).

Дивіденди

За загальним правилом, дивіденди оподатковують у державі одержувача.

Однак Конвенція припускає можливість оподаткування дивідендів в державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, відповідно до законодавства цієї держави. У такому випадку податок не повинен перевищувати:

  • 5% від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20% капіталу компанії, що виплачує дивіденди, або інвестував у придбання акцій або інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро;
  • 15% від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Проценти

Проценти зазвичай оподатковують у державі одержувача.

Конвенція допускає також оподаткування проценти в державі виплати, але тоді податок не має перевищувати 2% від загальної суми процентів. Спосіб застосування таких обмежень встановлюють компетентні органи договірних держав за взаємної згоди.

Звільняються від оподаткування відсотки, що виплачують на користь держави, її адміністративно-територіальної одиниці або агентства, через яке вони діють, а також відсотки за державними позиками або позиками, що гарантовані або застраховані державою.

Роялті

Роялті оподатковують у державі одержувача.

Роялті можуть також оподатковувати у державі виплати, але в такому випадку податок не повинен перевищувати 10% від загальної суми всіх платежів.

У разі сплати роялті щодо авторських прав на наукові твори, патенту, торговельної марки, секретної формули, процесу або інформації щодо промислового, комерційного або наукового досвіду податок не повинен перевищувати 5% від загальної суми роялті. Спосіб застосування цих обмежень встановлюють компетентні органи договірних держав за взаємної згоди.

Доходи від відчуження та використання майна

Доходи, що одержує резидент договірної держави від відчуження, а також від прямого використання (передання в оренду і т. п.) нерухомого майна, підлягають оподаткуванню за місцем розташування нерухомості.

Доходи від відчуження рухомого майна, що формує частину майна постійного представництва, яке підприємство договірної держави має в іншій державі, разом із доходами від відчуження такого постійного представництва (окремо або з цілим підприємством), можуть оподатковувати за місцем розташування постійного представництва.

Доходи від відчуження морських або повітряних суден, що експлуатує у міжнародних перевезеннях підприємство договірної держави, або рухомого майна, що стосується експлуатації таких морських або повітряних суден, оподатковують за місцем розташування підприємства.

Доходи від відчуження будь-якого іншого майна оподатковують лише в договірній державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно.

Уникнення подвійного оподаткування

Якщо особа отримує дохід, який відповідно до положень Конвенції може оподатковуватися в іншій державі, з податку на дохід цього резидента підлягає вирахуванню сума, яка дорівнює сумі податку на прибуток, сплаченої в іншій державі. Такі відрахування в будь-якому випадку  не повинні перевищувати ту частину податку з доходу, який може оподатковуватися у цій іншій державі.

Опубліковано на сайті: 21.12.2012

Автор: Катерина Гутгарц

Джерело: http://www.prostopravo.com.ua/






Простоправо ТВ








Рекомендуем