Захист майна та самооборона

Самооборона і захист майна в Україні: засоби самозахисту та можливість використання зброї (пневматичного пістолета) для захисту житла. Перевищення меж необхідної оборони.

Короткий зміст і посилання по темі


Засоби самооборони в Україні

Статтею 27 Конституції України кожному гарантовано право захищати своє життя і здоров'я, а також життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.Згідно зі статтею 30 Конституції кожному гарантується недоторканність житла.Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ст.36 Кримінального Кодексу України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна людина має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

1.1 Перевищення меж необхідної оборони

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК.

Кримінальна відповідальність передбачена за умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.Таке діяння карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання або обстановці захисту.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної тому, хто посягає.

1.2 Уявна оборона

Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка ситуації давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

1.3 Крайня необхідність

Не є злочином заподіяння шкоди охоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Іншими словами, правомірним вважається заподіяння (при наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом.

Крайня необхідність відрізняється від необхідної оборони тим що: а) в разі крайньої необхідності шкода завдається третім особам (стороннім благам), при необхідній обороні - нападаючому;б) заподіяння шкоди третім особам в стані крайньої необхідності допускається за умови, що іншим шляхом не можна було запобігти загрозі небезпеки.

Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо в результаті сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Засоби самозахисту

Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» затверджено перелік спеціальних засобів, які не можуть бути у власності громадян.

До них відносяться:

  1. Зброя, боєприпаси (крім мисливської та пневматичної зброї, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна техніка.
  2. Вибухові речовини і засоби вибуху.
  3. Бойові отруйні речовини.
  4. Протиградові установки.
  5. Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.
  6. Електрошокові пристрої та спеціальні засоби, які застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Засоби самозахисту, які можуть знаходиться у власності громадян при наявності спеціального дозволу:

  • вогнепальна гладкоствольна мисливська зброя . Дозвіл видається органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку;
  • вогнепальна мисливська нарізна зброя (мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними стволами).Дозвіл видається органами внутрішніх справ особам, які досягли 25-річного віку;
  • газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії. Дозвіл видається органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку
  • холодна зброя та пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів в секунду.Дозвіл видається органами внутрішніх справ особам, які досягли 18-річного віку.

Дозвіл не потрібно на:

  • газові балончики (крім тих, які використовуються виключно правоохоронними органами).Газові балончики продаються громадянам, які досягли 18 років в спеціалізованих магазинах, які мають відповідну ліцензію на їх продаж.Такі спецзасоби підлягають сертифікації.Крім того, до кожного спецзасобу повинні додаватися правила користування і порядок його застосування.
  • пневматична зброя калібру менш 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі менше 100 метрів в секунду.

Перед застосуванням спеціальних засобів самооборони громадянин якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір їх застосувати.Якщо в результаті застосування спеціальних засобів самооборони нападникові заподіяно тілесні ушкодження або він помер, громадянин, який застосував такі засоби, зобов'язаний негайно викликати карету швидкої медичної допомоги, вжити заходів до забезпечення охорони місця події і повідомити про це в правоохоронні органи.Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Захист майна. Верховний Суд дозволив українцям захищати своє житло зі зброєю

Суддями судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду було розглянуто скаргу адвоката засудженого за перевищення меж необхідної оборони при проникненні в житло.В результаті, КУС-ВС дійшов висновку, що застосування зброї проти озброєного нападника, групи людей або при насильницькому протиправному проникненні до житла чи іншого приміщення не є перевищенням меж необхідної оборони.

Рішення по справі № 342/538/14-к було оприлюднено 04.05.2018 року.Передісторія така.За вироком Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 7 березня 2017 громадянин був засуджений за ст.118 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки.Згідно з висновками суду першої інстанції, засуджений вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, а саме, захищаючись від незаконного проникнення в його житлі і нападу з боку двох осіб, завдав одній з нападників кухонним ножем один удар в груди в результаті чого потерпіла в той же вечір померла в лікарні.Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 червня 2017 вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник обвинуваченого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив судові рішення скасувати, а кримінальне виробництво закрити через відсутність в діях підзахисного складу кримінального злочину.Прокурор же навпаки вважав і кваліфікацію діяння і вирок занадто м'яким.Він вказував на необхідність залучення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за умисне вбивство за ч. 1 ст.115УК.

В результаті, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії засудженого за ст.118 КК кваліфіковані неправильно.

Так, кримінальна відповідальність за ст.118 КК настає за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

З об'єктивної сторони цей злочин, як і умисне вбивство, характеризується дією у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті і причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо допускає їх наступ.

Однак, на відміну від навмисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.При цьому відповідальність настає лише в разі перевищення особою, яка захищається, меж необхідної оборони.

Відповідно до ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.  

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст.36 КК незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Тобто, закон передбачає виключення із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, має дотримуватися певної межі, завдаючи шкоду тому, хто посягає.Цим виключенням є - напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення.У таких випадках шкода, заподіяна тому, хто посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення того, хто посягає життя.

З встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що смерть потерпілої засуджений заподіяв, перебуваючи в стані необхідної оборони, з метою відвернення протиправного насильницького вторгнення у своє житло і захисту від нападу групи осіб.Згідно ч. 5 ст.36 КК такі дії не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, тому висновки місцевого та апеляційного судів про перевищення меж необхідної оборони є безпідставними.

Таким чином, КУС-ВС дійшов висновку, що вирок місцевого суду і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність - незастосування ч. 5 ст.36 КК, а кримінальне провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст.284 КПК підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.



Советы юристов для граждан и бизнеса на ваш e-mail!




Корисні статті з даної тематики