Спадковий договір в Україні

Небагато українців знають, що крім успадкування за заповітом або за законом, майно може перейти до іншої особи після смерті власника на підставі договору, який називається спадковим. Що вдає із себе договір спадщини, між ким і в якій формі він полягає вивчав Prostopravo.com.ua.

Короткий зміст і посилання по темі


Відео по темі

Простоправо ТВ розповідає, хто і в якому порядку має право на отримання спадщини за законом і заповітом; які документи потрібні для оформлення спадщини в Україні. Ви дізнаєтеся про терміни і черги спадкування.

Підписуйтесь на наш канал на Youtube, щоб не пропустити нове корисне відео про права громадян та бізнесу в Україні.

Що таке спадковий договір

Цивільний кодекс у статті 1302 визначає спадковий договір як договір за яким одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Варто відразу зазначити, що спадковий договір має більше спільного з договірним правом, ніж з спадковим.З успадкуванням цей вид договорів пов'язує по суті тільки ключова підстава виникнення права власності на майно у набувача - смерть того, кому це майно належало раніше.

На відміну від спадкування за законом чи за заповітом, право власності на майно за спадковим договором переходить до набувача безпосередньо після смерті відчужувача, для цього від набувача не потрібно вчинення будь-яких додаткових дій, пов'язаних з прийняттям спадщини.

Крім того, якщо до спадкоємців переходять всі права та обов'язки спадкодавця, крім тих, які нерозривно пов'язані з його особистістю, то до набувача за спадковим договором переходить тільки право власності на майно, визначене договором.

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання

Ці два схожі види зобов'язань часто плутають.Адже обидва договори, як спадковий, так і договір довічного утримання, спрямовані на передачу однією стороною іншій стороні майна у власність, за що інша сторона зобов'язується виконати якісь розпорядження відчужувача, передбачені договором.

Однак різниця між двома видами договорів є і вельми істотна.

По-перше, за спадковим договором на набувача може бути покладено виконання обов'язків як майнового, так і немайнового характеру, в той час як за договором довічного утримання набувач зобов'язується довічно забезпечувати відчужувача доглядом і утриманням, інші обов'язки на набувача не покладаються.

По-друге, право власності на майно за договором довічного утримання переходить до набувача з моменту укладення договору, в той час як, набувач за спадковим договором стане власником майна лише після смерті відчужувача.

Відмінність спадкового договору від заповіту з умовою

Нагадаємо, що згідно з умовним заповітом, заповідач може поставити придбання права на спадкування в залежність від виконання спадкоємцем якої-небудь дії.Наприклад, такою умовою може бути вступ до шлюбу, народження дитини, отримання освіти, проживання в певному місці і т. п.

На відміну від заповіту з умовою, який носить односторонній характер, спадковий договір є двосторонньою угодою, тому і коло обов'язків набувача за спадковим договором визначається не одним тільки бажанням спадкодавця, а за взаємною згодою сторін.

Оскільки невиконання умов спадкового договору тягне за собою цивільно-правову відповідальність сторін, наявність таких обов'язків набувача як народження дитини або вступ в шлюб, які можуть мати місце в заповіті з умовою, в спадковому договорі неможлива.Обов'язки набувача за спадковим договором можуть полягати в організації похорону відчужувача, охороні його майна, надання утримання третім особам і т. п. Такі зобов'язання набувача не повинні обмежувати його цивільну правоздатність і не повинні суперечити моральним засадам.

Сторони спадкового договору

Відчужувачем за спадковим договором може бути будь-яка фізична особа.Набувачем - будь-яка фізична або юридична особа.

Зрозуміло, для укладення спадкового договору, як і будь-якого іншого, сторони повинні мати цивільну дієздатність.У той же час, наприклад, відчужувачем може бути і неповнолітня особа, і особа з обмеженою дієздатністю.У такому випадку для укладення угоди необхідна згода батьків неповнолітнього або піклувальника особи з обмеженою дієздатністю.

Набувачем за спадковим договором може бути лише особа з повною цивільною дієздатністю (НЕ неповнолітній, і не особа з обмеженою дієздатністю), оскільки договором на набувача покладаються певні обов'язки.

Малолітні і недієздатні особи не можуть бути сторонами спадкового договору.

Окремо варто звернути увагу на спадковий договір, сторонами якого є подружжя.Таким спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя, спадщина переходить до іншого, а в разі смерті другого з подружжя - до третьої особи, набувача.При цьому важливо розуміти, що на другого з подружжя не можуть покладатися обов'язки, які покладаються на набувача.

Слід звернути увагу на ту обставину, що в разі смерті обох з подружжя протягом 24 годин, спадщина відкривається одночасно і окремо після смерті кожного з подружжя.В такому випадку, майно, зазначене в спадковому договорі, відразу перейде до набувача за договором.

Спадковий договір за участю подружжя може стосуватися як майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, так і особистого майна одного з них.При цьому, якщо предметом договору є майно, яке перебуває у спільній сумісній власності, необхідно пам'ятати про те, що для цього необхідна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Форма спадкового договору

Спадковий договір укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р № 296/5, а також реєстрації у Спадковому реєстрі.
Якщо предметом договору є нерухоме майно, нотаріус вимагатиме пред'явити правовстановлюючий документ і документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на майно.У разі посвідчення угод з відчуження нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну діляну, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання ( догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором;свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів);свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);свідоцтвом про право власності;державним актом на право власності на земельну ділянку;свідоцтвом про право на спадщину;свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;договором про поділ спадкового майна;договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;договором про виділення частки в натурі (поділ);іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;рішенням суду;договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства тощо.

Документ, що засвідчує право власності на майно, після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначаються назва цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала.У разі якщо права спадкового договору здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно, в тексті угоди зазначаються посилання на цей реєстр, номер і дата отримання інформації з нього.

Якщо предметом спадкового договору є майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність реєстрації права власності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно після смерті відчужувача.

Після смерті відчужувача нотаріусу повертається документ, що засвідчує право власності на нерухоме майно, що було предметом договору, який приєднується до примірника спадкового договору, що зберігається у справах нотаріуса.

Виконання спадкового договору

Закон встановлює певні гарантії дотримання прав учасників спадкового договору.

Так, для того, щоб не допустити можливість відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, нотаріус одночасно з посвідченням договору, накладає на таке майно заборону його відчуження і вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.Зняття заборони відбувається після смерті відчужувача на підставі свідоцтва про смерть.

Слід звернути особливу увагу на те, що заповіт складений щодо майна, що є предметом спадкового договору, є нікчемним, незалежно від того коли він був складений - до або після укладення договору.

Оскільки при складанні заповіту від заповідача не вимагається надання документів, що підтверджують право власності на майно, це положення є дуже важливим.Адже заповідач може скласти заповіт щодо будь-якого свого майна, а також охопити заповітом все своє майно.В такому випадку, питання про дійсність заповіту або окремих його пунктів буде вирішуватися вже після смерті заповідача.

Права відчужувача за спадковим договором також повинні бути захищені.Так, відчужувач має право призначити особу (юридичну або фізичну), яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.Це дуже розумно, адже здійснення обов'язків, покладених на набувача спадковим договором, може відбуватися і після смерті відчужувача.У разі, якщо відчужувач не призначив таку особу, контроль за виконанням спадкового договору покладається на нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Розірвання спадкового договору

Розірвання спадкового договору можливе з ініціативи однієї зі сторін в судовому порядку.

Так, спадковий договір може бути розірваний відчужувачем, якщо набувач не виконує належним чином покладених на нього обов'язків. Набувач же може вимагати розірвання договору в тому випадку, якщо належне виконання обов'язків за договором з його боку неможливо (наприклад, з причин погіршення стану здоров'я).

Крім розірвання, в договорі можуть бути передбачені й інші наслідки порушення сторонами зобов'язань.Наприклад, відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди і т. п.

Не пропустіть нові статті!





Корисні статті з даної тематики