Обережно: автоцивілка! 20.04.2011

Для споживачів страхових послуг важливою функцією страхового договору є реальний фінансовий захист від можливих збитків, майнових втрат, які виникли внаслідок настання страхових випадків. Згідно зі ст. 3 Закону Про автоцивілку завданням обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Особливе значення під час отримання страхового відшкодування за автоцивілкою мають терміни його отримання, адже об'єктами захисту є транспортні засоби, життя і здоров'я застрахованих осіб.

Обережно: автоцивілка!

 

17 лютого Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ДТП та виплат страхового відшкодування», яким були внесені зміни до Закону «Про автоцивілку» (Офіційна назва — Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Всупереч добрим намірам спростити оформлення ДТП та звільнити їхніх учасників від штрафів, цей документ порушує інтереси споживачів фінансових послуг. Можна сказати, що про страхове відшкодування клієнтам страхових компаній тепер залишається лише мріяти.

Терміни виплати страхового відшкодування

За інформацією газети «Дєло» від 19.10.2009 р., сприятливим періодом для клієнтів українських страховиків був докризовий 2008 р., коли виплати за автоцивілкою тривали до одного місяця. У кінці 2009 р. у більшості страхових компаній період від страхового випадку до отримання страхового відшкодування збільшився до трьох-п'яти місяців. Хоча Закон «Про автоцивілку» із змінами, внесеними 17 лютого 2011 р., передбачав для цього місячний термін.

Який же термін передбачає для страхової виплати змінений Закон «Про автоцивілку»? У новій редакції документа цей строк збільшено до трьох місяців від дня одержання заяви про страхове відшкодування (ст. 36 п. 36.2).

Ми вважаємо, що збільшення терміну для виплати страхового відшкодування негативно вплине на дисципліну виплат страхових компаній і може призвести до того, що фактичні терміни, протягом яких здійснюватимуться виплати, збільшаться до п'яти-восьми місяців.

Крім того, новий Закон «Про автоцивілку» передбачає підстави, за якими протягом терміну для здійснення страхової виплати зупиняється, а саме: коли ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі до набрання рішення у такій справі законної сили. У сучасної судової системи цивільні і кримінальні справи розглядаються по декілька років, що робить неможливим отримання страхової виплати постраждалими в ДТП протягом цього часу.

Варто наголосити, що під час ДТП шкода завдається також життю та здоров'ю потерпілого, а це, згідно зі ст. 119 і 128 Кримінального кодексу, є підставою для порушення кримінальної справи проти винуватця. Саме в таких випадках страхова компанія матиме законні підстави для того, щоб довгий час не виплачувати страхове відшкодування.

У ст. 23 Закону «Про автоцивілку» йдеться, що до шкоди життю та здоров'ю потерпілого належить шкода, пов'язана з його лікуванням, тимчасовою втратою ним працездатності, повною втратою ним працездатності і смертю потерпілого. Але який зиск від страхової виплати для родини, яка втратила у ДТП свого годувальника, якщо чекати таку виплату потрібно кілька років? Виходить, що ст. 23 Закону «Про автоцивілку» має виключно декларативний характер? Зрозуміло, що хитромудрі юристи зможуть обійти це положення закону, але у більшості українських споживачів страхових послуг такої можливості немає.

Можливість страхової компанії відмовити у виплаті або обмежити її

Одна з найважливіших характеристик страхової послуги — наявність обмежень і винятків зі страхового покриття.

Згідно з європейською практикою страхування цивільної відповідальності автотранспорту, відмова страхової компанії від виконання своїх обов'язків можлива лише у двох випадках: якщо потерпілий мав право отримати компенсацію через органи соціального забезпечення; якщо ДТП сталася через провину особи, яка незаконно використовувала транспортний засіб (крадіжка).

За Законом «Про автоцивілку» страхова компанія не мала права відмовити у виплаті страхового відшкодування потерпілому в ДТП, тобто закон передбачав відшкодування шкоди без будь-яких винятків.

Утім у новій редакції Закону «Про автоцивілку» (ст. 37 «Відмова у страховому відшкодуванні») передбачена низка причин, за якими потерпілому може бути відмовлено у страховій виплаті.

По-перше, це умисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу чи потерпілого, які спрямовані на настання страхового випадку.

По-друге, невиконання потерпілим або іншою особою, що має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, якщо це спричинило неможливість страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини і обставини її настання або розмір завданої шкоди.

Як бачимо, ця підстава для відмови у страховій виплаті містить лише загальні формулювання. При цьому нова редакція Закону «Про автоцивілку» передбачає широкий перелік обов'язків потерпілого у ДТП, чим створює небезпечну можливість для необґрунтованих відмов у страховій виплаті.

Наприклад, підставами для відмови можуть бути:

  • недотримання письмової форми повідомлення про ДТП, або повідомлення невстановленого зразка або без відомостей про місцеперебування автомобіля, контактного телефону та адреси учасників ДТП, або повідомлення з пропуском термінів;
  • неповідомлення про всі відомі обставини ДТП або ненадання для огляду та копіювання наявних документів, що стосуються ДТП, протягом семи днів.

По-третє, перешкодити страховій виплаті може неподання заяви про страхове відшкодування протягом одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода завдана здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Крім наведених підстав для відмови у страховій виплаті новий Закон «Про автоцивілку» передбачає, що у разі невикористання під час розрахунку вартості поліса коригуючого коефіцієнта «тип транспортного засобу» авто взагалі не вважається транспортним засобом. А значить клієнт страхової компанії не зможе отримати страхове відшкодування через відсутність законодавчих підстав для цього (ст. 6 Закону «Про автоцивілку»).

П. 38-1.1 ст.38-1 Закону «Про автоцивілку» цікавий для страхувальників тим, що перекладає відповідальність за неправильне оформлення поліса автоцивілки з працівника страхової компанії на її клієнта. Так, за невідповідність водійського стажу того, який використано для розрахунку вартості поліса, страхова компанія має право утримати з винуватця ДТП 50% від розміру страхового відшкодування. Тому страхувальникам під час оформлення поліса слід звірити свій водійський стаж з тим, що вказаний в полісі.

П. 38-1.2 ст.38-1 цього ж Закону передбачає також для водія застрахованого автомобіля відповідальність у розмірі 20% від страхової виплати у разі неповідомлення про всі обставини ДТП або ненадання для огляду та копіювання документів, що стосуються ДТП, протягом семи днів, що спричинило затримку в страховій виплаті.

Висновок

У порівнянні з іншими видами послуг страхування має свою специфіку, а саме: клієнт платить гроші за обіцянку страхової компанії в майбутньому здійснити страхову виплату за настання певних, обумовлених договором, подій. Тому вирішальним чинником становлення страхового ринку є довіра споживачів до страхових компаній. Не секрет, що у вітчизняному суспільстві ще панує скептицизм щодо страхування і багато хто вважає його черговою аферою. На нашу думку, зміни, внесені до Закону «Про автоцивілку» 17 лютого 2011 р., можуть підірвати довіру споживачів до страхового ринку України.


FAQ для автовласників