Контрольований хаос: небезпека нового закону про депозитарну систему 12.10.2012

Prosto держава вирішила взяти під одноосібний контроль розрахунки на фондовому ринку. Але в його учасників такий крок викликав не лише невдоволення, але й активний протест. Які зміни принесе на фондовий ринок новий закон про депозитарну систему, дізнавався Prostobank.ua // 12.10.2012

Про що йдеться

Основне завдання депозитарних установ (депозитаріїв, кастодіанов, зберігачів) — враховувати права власності власників цінних паперів. Схоже на те, як на рахунку в банку зберігаються ваші безготівкові гроші, на рахунку в депозитарії зберігаються ваші недокументарні акції та облігації. І як Національний банк одноосібно відповідає за емісію грошей в країні, так само Центральний депозитарій реєструє і враховує емісію цінних паперів. Логічно, коли Центральний депозитарій в країні один.

Досі українське законодавство дозволяло створювати необмежену кількість депозитаріїв, а Центрального не було. Його функції ділили між собою три установи: депозитарій НБУ, призначений для обслуговування випусків ОВДП, Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП, колишній Міжрегіональний фондовий союз) і Національний депозитарій України (НДУ).

Такий стан речей створював учасникам ринку та інвесторам низку проблем. Річ у тім, що кожен інвестор або брокер повинен відкрити рахунок у зберігача, на якому будуть куплені ним цінні папери, а зберігач своєю чергою має рахунок в тому чи іншому депозитарії. Кожен емітент також обслуговується в певному депозитарії.

Припустимо, інвестор обслуговується у зберігача, який відкрив рахунок у Депозитарії 1, і купує цінні папери в емітента, що обслуговується в цьому ж депозитарії. Тоді депозитарій перекаже цінні папери з рахунку зберігача емітента на рахунок зберігача інвестора. Якщо ж емітент обслуговується в Депозитарії 2, то спочатку цінні папери перекажуть на кореспондентський рахунок Депозитарію 1 в Депозитарії 2, і лише потім перерахують зберігачу покупця.

Здавалося б, схема не дуже ускладнюється і може існувати в такому вигляді. Однак зайва ланка в ланцюзі розрахунків — це додаткові ризики, адже збільшується ймовірність технологічних збоїв або помилок за проведенні операцій. Але і це не головне.

Нині визнана в усьому світі технологія захисту учасників угоди від ризиків — проведення розрахунків за схемою «поставка проти платежу» (ППП). Тобто перерахування коштів на рахунок продавця і цінних паперів на рахунок покупця відбувається одночасно, а забезпечує одночасність цих операцій депозитарій. Очевидно, що коли депозитарії у продавця і покупця різні, то забезпечити синхронність поставки цінних паперів та оплати за ними набагато складніше.

Де підступ?

Власне, про створення Центрального депозитарію, необхідність якого не викликала сумніву, і йшлося в законопроекті, розробленому за участі експертів фондового ринку та представників бірж і внесеному на розгляд парламенту в листопаді-2011. Правда, у вже ухваленому в липні-2012 законі «Про депозитарну систему України» виявилися зміни, які докорінно змінюють ставлення до нього експертів ринку.

І річ навіть не в тім, що Центральний депозитарій буде підконтрольний державі (70% акцій НДУ, на основі якого буде створений ЦД, вже належать державі). У світовій практиці це досить поширений підхід. Наприклад, у Словаччині Центральний депозитарій повністю належить Міністерству фінансів, у Болгарії та Хорватії держава є мажоритарним акціонером ЦД, а в Польщі Нацбанк володіє майже половиною акцій депозитарію.

Хоча варто наголосити, що в Україні, де держава нерідко допускає конфліктні втручання в роботу фондового ринку, а учасники ринку не відчувають до держорганів довіри, корисним був би інший досвід, коли Центральний депозитарій створюють самі учасники ринку. Наприклад, в Італії, Португалії, Чехії та Німеччини ЦД повністю належать біржам.

Але, як уже говорили, це не головна проблема нового закону. Здивування учасників ринку викликає набір покладених на депозитарій функцій. «Ухвалена редакція закону створює неповноцінний за функціями Центральний депозитарій. У всьому світі такі функції, як грошові розрахунки за позабіржовими операціями, «поставка проти платежу», виплати доходів на цінні папери, виплати за погашеними облігаціями тощо, виконують самостійно Центральні депозитарії», — коментує Олексій Сухоруков, керуючий директор ІГ «Універ». В Україні у новому законі перераховані функції депозитарію забрали. Центральний депозитарій буде лише враховувати права власності і зберігати цінні папери на рахунках.

По-друге, новий депозитарій планують створити на основі НДУ, якому інші депозитарії протягом року мають передати всі цінні папери, які перебувають у них на обслуговуванні. При цьому не враховуються інтереси ВДЦП, на обслуговуванні в якому станом на 01.01.2012 р. перебувають близько 75% випущених на українському фондовому ринку корпоративних цінних паперів. «Текст закону пропонує ВДЦП, по суті, подарувати свій бізнес НДУ. При цьому інвестиції акціонерів ВДЦП у створення цього бізнесу та інвестиції депонентів у інтеграцію з депозитарною системою ВДЦП будуть помножені на нуль. Притім що ВДЦП технологічно набагато сильніший НДУ, держава буде заново створювати технології в НДУ на кошти держбюджету і держбанків», — розповідає Олексій Сухоруков.

Таємничий центр

Втім, найбільший конфлікт, закладений в ухваленому законі, криється в нормах, які передбачають створення нової організації — Розрахункового центру. «Створюється нова інфраструктурна організація, яка займатиметься клірингом і виконуватиме функції центрального контрагента. Закон написаний таким чином, що клірингові функції будуть монополізовані Розрахунковим центром, який буде напряму підконтрольний державі», — пояснює Олексій Сухоруков.

Тут варто пояснити. На біржі щодня здійснюють тисячі операцій з купівлі та продажу цінних паперів, в яких беруть участь сотні брокерів і приватних інвесторів. Розрахунки за кожною операцією вимагають чималого технологічного ресурсу. А враховуючи те, що за день один і той самий торговець може зробити необмежену кількість зустрічних угод, це ще і не раціонально. Тому на біржі здійснюється кліринг — визначення доходу і зобов'язань за операціями кожного учасника торгів з урахуванням усіх здійснених ним угод. Наприкінці торговельного дня депозитарій здійснює перекази грошей і цінних паперів на рахунки учасників торгів, але вже не за кожною угодою, а за результатами торгів кожного учасника.

Щоб реалізувати такий підхід, потрібен центральний контрагент — організація, яка буде виступати покупцем для кожного продавця і продавцем для кожного покупця. Технічно це виглядає як посередництво, але оскільки операції на ринку заявок знеособлені, то для учасників торгів це не має значення. Зате біржа може підрахувати, скільки паперів купив і продав той чи інший учасник торгів.

У країнах з розвиненим фондовим ринком центрального контрагента найчастіше створює сама біржа, вона виконує функцію клірингу. Але у варіанті, передбаченому новим українським законом, для цього створюється зовнішня структура — Розрахунковий центр, причому з правом на повну монополію. «Тобто біржі матимуть можливість запускати лише ті продукти, які зможе і захоче реалізувати Розрахунковий центр. Таким чином, конкуренція між біржами знищується», — резюмує Олексій Сухоруков.

Але це ще не все. Крім клірингу, Розрахунковий центр виконуватиме функції розрахункового банку для всіх учасників торгів на фондовому ринку. «Закон передбачає для Центрального депозитарію і всіх інших інфраструктурних організацій зберігати свої гроші і гроші своїх клієнтів не в Нацбанку, а в новоствореному Розрахунковому центрі, який займається клірингом, тобто бере на себе ринкові ризики», — розповідає Олексій Сухоруков.

При цьому світова практика свідчить про те, що грошовими розрахунками за операціями з цінними паперами має займатися Центральний депозитарій, функцією якого і є виконання угод, адже у такому разі краще реалізується схема ППП. «Це легко перевірити: зайдіть на сайт DTC, Euroclear або Clearstream, вони самі є банками і відкривають своїм депонентам рахунок, на якому одночасно перебувають цінні папери і грошові кошти», — розповідає Олексій Сухоруков.

Клірингові ж організації беруть на себе всі ризики учасників торгів і не можуть зберігати їхні гроші. «Це неприпустимо, розрахункові та клірингові функції повинні бути розділені, інакше розрахункові функції будуть пов'язані з неприйнятними ризиками. В жодній країні, навіть у Росії, Центральний депозитарій не зберігає гроші в кліринговій організації», — нарікає Олексій Сухоруков.

Крім підвищення ризиків, такі зміни спричинять інші проблеми: біржі втратять частину доходу, оскільки не зможуть надавати клірингові послуги. «Другий негатив — це фінансовий удар по незалежним біржам, перш за все, найбільш інноваційним майданчикам, які розвивають лінійку продуктів. Цей закон забирає у торговельних майданчиків істотну частину їхнього доходу. Все це відбувається в той період, коли говорити про високий рівень прибутковості бірж неможливо на тлі падіння ліквідності і низької активності торгів», — констатує Сергій Фурса, фахівець відділу продажу боргових цінних паперів Dragon Capital.

Наслідки

Враховуючи те, що набуття чинності закону загрожує біржовим майданчикам не лише обмеженням їх автономності, але і суттєвою втратою доходу, не дивно, що на ухвалення нового закону учасники ринку (хоч і не всі) відреагували активним протестом.

Експерти передбачають песимістичні варіанти подальшого розвитку українського фондового ринку. «Ймовірно, що в планах вже є створення єдиного і контрольованого торговельного майданчика. Перспективи є не найкращими, оскільки ми всі пам'ятаємо, що гегемонія одного торговельного майданчика протягом тривалого періоду (коли у нього немає стимулів для розвитку) спричинила падіння якості динаміки розвитку фондового ринку в Україні», — коментує Сергій Фурса.

Думки

Олексій Сухоруков, керуючий директор ІГ «Універ»

Навіть у Росії Національний розрахунковий депозитарій (НРД), створений внаслідок об'єднання депозитаріїв ДКК і НДЦ, а також розрахункових палат бірж ММВБ і РТС, має прямий доступ до платіжної системи Центробанку РФ.

До цього в Росії існувала практика, коли грошові розрахунки кожній з бірж депозитарій проводив через небанківську кредитну організацію з обмеженою ліцензією Центробанку РФ. Але це були розрахункові палати, що входять у біржовий холдинг і керовані біржами. І навіть від цієї практики Росія вже давно відмовилася через те, що вони хочуть до кінця 2012 р. надати НРД статусу Центрального депозитарію, а він, згідно з міжнародними стандартами, має самостійно вести грошові розрахунки і мати прямий коррахунок в Центральному банку.

З історією створення центральних депозитаріїв у Європі і США я знайомий лише за інформацією з Інтернету, але історія створення НРД мені відома. У Росії були серйозні розбіжності між акціонерами ДКК і НДЦ, які заважали їм об'єднатися. ММВБ купила РТС зокрема для того, щоб об'єднати НДЦ і ДКК і створити на їх базі Центральний депозитарій.

В Україні існує повний контроль над ВДЦП і над НДУ, і їхньому об'єднання нічого не заважає, крім небажання зробити це або нерозуміння, навіщо взагалі потрібен центральний депозитарій і як він має працювати. Зате є бажання зламати ринок «через коліно».

Такого прошарку, як Розрахунковий центр, немає в жодній нормальній країні, тому що він нікому не потрібний, адже не створює доданої вартості, а лише збільшує витрати і підвищує ступінь ентропії: інфраструктура стане складнішою і працюватиме гірше.

Якщо Нацбанк бачить РЦ як клірингову організацію з держпаперів, в чому я поки що не впевнений, то такий варіант цілком можливий, але він не повинен обмежувати конкуренцію між кліринговими організаціями щодо інших цінних паперів та похідних інструментів. І тим більше в клірингову організацію, що веде за визначенням ризикований бізнес, не можна заганяти гроші всього ринку, зокрема конкуруючих з нею інших клірингових організацій.

Досвід усіх розвинених країнах майже однаковий, і він описаний в спільному документі Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO) і Банку міжнародних розрахунків (BIS), який називається «Принципи інфраструктури фінансових ринків», і містить принцип № 9: інфраструктурні організації (тобто Центральний депозитарій та клірингові організації) повинні мати прямий доступ до розрахунків через платіжну систему Центрального банку. Без жодних комерційних посередників, тому що вони вносять додаткові ризики.

Так працює інфраструктура ринку і в Європі, і в США. Різниця лише в тому, що в Європі, зокрема в Росії, клірингові організації контролюю біржі, а в США є як клірингові організації, що належать біржам, так і клірингові організації, що належать учасникам ринку — інвестиційним домам і банкам.

Сергій Фурса, фахівець відділу продажу боргових цінних паперів Dragon Capital

Основний ризик законопроекту — це монополізація. Конкуренція є драйвером розвитку, соціального, економічного, політичного. Водночас розвиток, і на фондовому ринку теж, стримується, коли з'являється монополія. Як за розрахункових операцій, так і майданчиків торгів.


Пошук юридичних послуг у фінансовій сфері
Послуга
Кількість пропозицій
Середня ціна, грн

16

кількість пропозицій

418,75

середня ціна, грн

15

кількість пропозицій

433,33

середня ціна, грн

14

кількість пропозицій

389,29

середня ціна, грн

6

кількість пропозицій

4 366,67

середня ціна, грн

6

кількість пропозицій

5 533,33

середня ціна, грн

4

кількість пропозицій

2 250,00

середня ціна, грн

3

кількість пропозицій

900,00

середня ціна, грн

2

кількість пропозицій

7 500,00

середня ціна, грн

2

кількість пропозицій

400,00

середня ціна, грн

1

кількість пропозицій

100 500,00

середня ціна, грн

Горячие предложения

Кредиты на карту

более 30 онлайн-сервисов!

Ставка - от 0.01%

Срок - до 180 дней

Сумма - до 20 000 грн.

Документы - паспорт и код

Bookeeper

295 грн. в месяц

Онлайн бухгалтерия

для ФОП и малого бизнеса

первые 30 дней бесплатно!

Хочете отримувати повідомлення на ваш email, коли ми опублікуємо нові статті?

також стежити за оновленнями сайту можна в Facebook Instagram Twitter Viber Telegram

Путівники

Банківська таємниця: поняття, зміст, порядок розкриття, відповідальність

Дуже часто наші читачі запитують, яка інформація про клієнта, яка стала відомою банку, охоплюється поняттям банківської таємниці, чи мають право банки передавати таку інформацію третім особам, в яких випадках банківська таємниця може бути розкрита і яку відповідальність повинен понести банк або посадова особа, винні в несанкціонованому розкритті банківської таємниці. На ці та інші питання постарався відповісти Prostopravo.com.ua

Пошук юристів і держорганізацій по великих містах

© 2006–2020

ООО «Простобанк Консалтинг»

Код ЄДРПОУ: 35454764

Адрес и телефон «Простобанк Консалтинг»

Email: info@prostobank.com