Як виселити родича з власної квартири 06.03.2013

Чимало житлових суперечок пов’язано з позбавленням члена сім'ї, дійсного або колишнього, права користування житлом і його виселенням. Причому зробити це не завжди просто. Адже ми маємо справу не лише з нормами цивільного, але й житлового законодавства, яке багато в чому застаріло. Як виселити родича з власної квартири, дізнавався Prostopravo.com.ua

Як виселити родича з власної квартири

Правове регулювання

При  вирішенні суперечок про виселення з житлового приміщення суди беруть до уваги норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, а також Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

У ст. 47 Конституції України йдеться, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла, лише в судовому порядку і на підставі закону. Тому виселення із займаного житлового приміщення відбувається тільки в судовому порядку!

Відразу обмовимося, що реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти мешканця з реєстрації місця проживання можна тільки за втрати ним права користування цим житлом або через його виселення (добровільно або примусово). Тому, заявляючи в суді вимогу про зняття особи з реєстрації місця проживання (у народі — виписка), потрібно одночасно пред'явити вимогу про визнання цієї особи такою, що втратила право проживання у житловому приміщенні, або її виселення з житлового приміщення.

Підстави для видворення

Підстав розпрощатися з неугодним співмешканцем може бути кілька.

1. Відсутність права на проживання в приміщенні

Наприклад, вселення в житлове приміщення відбулося незаконно або з порушенням встановленого порядку вселення членів родини.

Так, згідно зі ст. 156 ЖКУ члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які мешкають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо за їхнього вселення не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї має право вселяти в займане ним житлове приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей згоди не потрібно.

Важливо пам'ятати, що припинення сімейних відносин з власником житлового приміщення (наприклад, розірвання шлюбу з ним) не позбавляє права користування займаним приміщенням.

До цієї ж категорії підстав для виселення належить випадок з колишнім власником житла і членами його сім'ї, які не бажають виписуватися з помешкання. Адже із втратою права власності на житло колишній власник втрачає право користування ним.

2. Втрата права користування житловим приміщенням

Підстави для визнання члена сім'ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням, передбачені ст. 71, 72 ЖКУ і ст. 405 ЦКУ.

Так, члени сім'ї наймача в житлових приміщеннях державного житлового фонду втрачають право користування житловим приміщенням у разі їх відсутності без поважних причин більше 6 місяців (ст. 71,72 ЖКУ).

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин більше одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ними та власником житла або законом (ст. 405 ЦКУ).

3. Примусове виселення

Згідно з нормами ЖКУ примусове виселення члена сім'ї власника житла без надання йому іншого приміщення можливо лише у випадку, передбаченому ч. 1 ст.  116 ЖКУ. А саме: якщо такий член сім'ї систематично руйнує чи псує житлове приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил спільного проживання робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі або в одному будинку, а заходи попередження і громадського впливу виявилися марними.

4. Визнання особи в судовому порядку безвісновідсутньою

На підставі ст. 43 ЦКУ фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування.

5. Оголошення особи померлою

Згідно з нормами ст. 46 ЦКУ фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від нещасного випадку, — протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка зникла безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше закінчення шести місяців.

Найпоширеніші помилки у позовах про виселення

  1. Заявляють вимоги до Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб ДМУ УМВС про зняття особи з реєстрації місця проживання до вирішення питання про відсутність у неї права користування житловим приміщенням, визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням або примусового виселення.
  2. Позивач заявляє позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житлом, у своїх вимогах посилаючись виключно на норми ЦКУ (зокрема, ст. 391 ), тоді як ці правовідносини регулюються також нормами житлового законодавства. За відсутності підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, або її виселення із займаного житлового приміщення (ст. 71.72 ЖКУ, ст. 405 ЦКУ, ст. 116 ЖКУ) у такому позові буде відмовлено.
  3. Просячи суд визнати члена сім'ї таким, що втратив право на проживання у квартирі, що перебуває у приватній власності позивача, останній посилається на ст. 71, 72 ЖКУ, тоді як в цьому випадку застосовують норми ст. 405 ЦКУ, оскільки позивач є власником приміщення.

FAQ з нерухомості