Уряд затвердив нові правила українського правопису. Основні зміни - 27.05.2019

22 травня 2019 году Кабінет Міністрів України схвалив нову редакцію українського правопису, розроблену Міністерством освіти та науки України. Про основні зміни розповідає Prostopravo // 27.05.2019

Уживання І, И на початку слова і в закінченнях

На початку слова звичайно пишемо і відповідно до вимови: Іва́н, і́грашка, і́дол, і́кати (говорити і), іко́на, іменува́ти, ім’я́ , існува́ти, і́стина, іти́ .

Проте, за новим правописом, деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови: інди́к (инди́к), індича́ (индича́ ), індиченя́ (индиченя́ ), інди́чий (инди́чий), інди́чина (инди́чина), інди́читися (инди́читися), інди́чка (инди́чка), и́рій (= ви́рій), і́род (и́род) (дуже жорстока людина) та ін.

У художніх текстах іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́ , Білору́си.

Також у художніх текстах іменники, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, можуть набувати як варіант закінчення -и: і́мени, пле́мени тощо.

Буква Г та буква Ґ

Буква г передає на письмі глотковий щілинний приголосний як в українських словах (берегти́ , вого́нь, га́дка, гука́ти, дороги́й, жага́ , згин, кри́га, могу́тній, пагіне́ць), так і в загальних та власних назвах іншомовного походження (на місці h, g) (абориге́н, агіта́ція, агре́сія, бага́ж, болга́рин, брига́да, газе́та, генера́л, геоло́гія, горизо́нт, гра́мота, делега́т, кілогра́м, логопе́д, магази́н, педаго́г, фотогра́фія, го́спіс, го́стел, Єва́нгеліє; Ге́гель, Гоме́р, А́нглія, Гаа́га).

Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний: а) в українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда, ґандж, ґа́нок, ґату́нок, ґвалт, ґвалтува́ти, ґе́ ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґонт (а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґратча́стий, ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́ дзик, ґу́ля, джиґу́н, дзи́ґа, дзиґлик, ремиґа́ти тощо та в похідних від них: а́ґрусовий, ґаздува́ти, ґрунтови́й і под.; б) у власних назвах – топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив у Бескидах), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа.

В словах іноземного походження:

Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: аванга́рд, агіта́ція, агре́сор, бло́гер, гва́рдія, генера́л, гламу́ р, гра́фік, грог, емба́рго, марке́тинг, мігра́ція; лінгві́стика, негативний, се́рфінг, синаго́га, Вахта́нг, Гарсі́я, Гайнетді́н, Ердога́н, Гвіне́я, Гольфстри́м, Гренла́ндія, Гру́ зія, Ге́те, Ва́ско да Га́ма, Гео́рг, Гурамішві́лі, Гонга́дзе, Люксембу́ рг, Магоме́т, Фольксва́ген, Чика́го.

Буквою ґ передаємо звук [g] у давнозапозичених загальних назвах, таких як ґа́нок, ґатунок, ґвалт, ґра́ти, ґрунт і под. та в похідних від них: ґа́нковий, ґратча́стий, ґрунто́вний і т. ін.

У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови – буквою г (Ва́ско да Га́ма, Вергі́лій, Га́бсбург, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гонга́дзе, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] – буквою ґ (Ва́ско да Ґа́ма, Верґі́лій, Га́бсбурґ, Ґарсі́я, Ге́ ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґонґа́дзе, Ґулліве́р і т. ін.).

Звук [h] переважно передаємо буквою г: гандбо́л, герба́рій, гі́нді, гіпо́теза, горизо́нт, го́спіс, го́спіталь, гу́мус; Га́рвард, Ге́льсінкі, Гіндуста́н, Ганніба́л, Ге́йне, Гора́цій, Люфга́нза. За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов [h], і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х: хо́бі, хоке́й, хол, хо́лдинг, брахма́н, джиха́д, моджахе́д, хану́м, харакі́рі, хіджа́б, шахі́д, Алла́х, Ахме́д, Муха́ммед, Сухро́б, Хакі́м, Хаммура́пі і т. ін.

Буквосполучення th у словах грецького походження

Буквосполучення th у словах грецького походження передається звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Федо́сь і Тодо́сь, Феса́лія і Теса́лія та ін.

Звук [j]

Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́ єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, проє́кт, проє́кція, суб’є́кт, траєкторія, фоє́, є́ті, Го́я, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на, Їтс.

Буквосполучення au, ou

Буквосполучення au, ou на позначення звукосполучень [au] [ou] передаємо через ау, оу: аутса́йдер, бра́унінг, гауптва́хта, ма́узер; Ка́унас; Кла́ус, Кра́узе, Па́уль, Фа́уст, бо́улінг, джо́уль.

У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, мавр, Авро́ра, Лавро́ , Павло́ .

У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.

Фемінітиви

За допомогою суфіксів –к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін.. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс –к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: авторка, дизайнера, директорка, редакторка та ін..

Суфікс –иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на –ник-: верстальниця, порадниця та –ень: учениця.

Суфікс –ин- (я) сполучаємо з основами на ень: кравчиня, плавчиня; та приголосний: майстриня, філологиня.

Суфікс –ес- рідковживаний: поетеса, дияконеса, патронеса.

Складні слова

Разом пишуться слова з першим іншомовним компонентом: анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р. Але за традицією: контр-адмірáл.

Із власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо з дефісом: “Анти-Дюринг”, екс-Югослáвія.

Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни.

Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півóстрів.

Назви, пов’язані з релігією

З великої букви пишуться слова Бог, Алла́х як найменування творця і володаря Всесвіту, а також імена Бога.

Слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишеться з малої букви: боги́ Старода́внього Єги́пту, бог Посейдо́н, боги́ня Ге́ра, бог торгі́влі.

З великої букви пишуться слова: Трі́йця, Свята ́Трі́йця, найменування осіб Святої Трійці (Бог Оте́ць, Бог Син, Бог Дух Святи́й) і слово Богоро́диця; інші найменування Бога (Госпо́дь, Спаси́тель, Всеви́шній, Творе́ць) і Богородиці (Цари́ця Небе́сна, Ма́ти Божа, Пречи́ста Ді́ва); прикметники, утворені від слова Бог, Господь (сла́ва Бо́жа, во́ля Госпо́дня, Бо́жий про́мисел).

Але в переносному значенні та в усталених словосполученнях – з малої букви: боже́ственна музика (тобто чудова), бо́жа корі́вка.

В усталених словосполученнях, що використовуються в розмовній мові, де слова Бог, Господь та ін. не вживаються як їх найменування, вони пишуться з малої букви: бог зна що (невідомо що), бог зна коли́ (невідомо коли), госпо́дь з тобо́ю (ва́ми) (вживається як здивування, заперечення, докір), бог з ним (з тобо́ю) (вживається на знак згоди, примирення, прощення та ін.). З малої букви пишуться вигуки бо́же, го́споди, їй-бо́гу, го́споди бо́же мій, бо́же збав, крім випадків, коли слова Боже, Господи є звертанням до Бога.

З великої букви пишуться назви релігійних свят і постів, а також окремих днів, що стосуються цих періодів: Благові́щення, Вели́кдень, Петра́ й Павла́ , Покро́ва, Різдво́ , Вели́кий піст, Різдвя́ний піст, Петрі́вка, Пили́півка, Спа́сівка, Страсни́й ти́ждень, Страсна́ п’я́тниця.

З великої букви без лапок пишуться назви культових книг: Бі́блія, Святе́ Письмо́ , Єва́нгеліє, Стари́й Заві́т, Нови́й Заві́т, То́ра, Псалти́р, Кора́н.

З великої букви пишеться перше слово назв церков: Украї́нська правосла́вна церква, Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, Українська лютера́нська це́рква, Ри́мсько-католи́цька це́рква, Вірме́нська апо́стольська це́рква.

Назви посад, звань, титулів

З великої букви пишуться офіційні назви найвищих державних посад України, міжнародних посад: Генера́льний секрета́р ООН, Президе́нт Украї́ни, Голова́ Верхо́вної Ра́ди Украї́ни, Генера́льний прокуро́р Украї́ни, Президе́нт Сполу́ чених Шта́тів Аме́рики, Прем’є́р-міні́стр Кана́ди.

Але в неофіційних текстах ці назви пишуться з малої букви: вибори президента; розпорядження прем’є́р-міністра; приїзд королеви.

Назви посад, звань, наукових ступенів тощо пишуться з малої букви: президе́нт, ка́нцлер, прем’є́р-міні́стр, мер, голова́ , дека́н, дире́ктор, міні́стр, ре́ктор, секрета́р; акаде́мік, генера́л-лейтена́нт, заслу́жений дія́ч мисте́цтв, наро́дний арти́ст Украї́ни, лауреа́т Держа́вної пре́мії Украї́ни в га́лузі архітекту́ри, член-кореспонде́нт, до́ктор нау́к.

Назви посад міністрів, послів, президентів академій тощо в офіційних документах, а також для підкреслення урочистості можуть писатися з великої букви: Міні́стр осві́ти і нау́ки Украї́ни, Посо́л Респу́ бліки По́льща, Президе́нт Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни.



Советы юристов для граждан и бизнеса на ваш e-mail!




Пошук юристів і держорганізацій по великих містах