Допит за правилами 18.02.2011

Коли поліцейський у США затримує підозрюваного, то зобов'язаний зачитати йому його права. Якщо цього не зробить, суд відпустить затриманого на свободу, навіть якщо його підозрюють у жорстокому вбивстві. У затриманих правоохоронцями в Україні не менше прав і обов'язків, але працівники міліції не поспішають розголошувати їх.

Допит за правилами

 

Тим часом існують жорсткі правила, в яких детально прописано, як має поводитися слідчий під час допиту, аж до того, які питання він може ставити допитуваному, а які ні. Цей документ написаний ще для радянської міліції, але обов'язковим для виконання є і нині. Він називається «Допустимість тактичних прийомів під час допиту». Та ось у чому парадокс: замість того, щоб забезпечити його поширення серед громадян, щоб кожен українець знав свої права, міліцейське керівництво ставить на брошурі гриф «Для службового користування».

Закон суворий, але це закон. Так любив повторювати мій знайомий слідчий. Він був переконаний, що невинних людей немає. Якщо людина опинилася на допиті, вона вже є винною, оскільки чесних громадян до міліції не викликають. Тому щоб довести її провину, усі засоби гарні, оскільки закон суворий. На жаль, міліціонер не любив згадувати про те, що закон суворий і щодо нього самого. Адже існують правила, яким сам слідчий зобов'язаний підкорятися. Звичайно, грати за правилами важче, але навіщо ускладнювати собі життя, якщо допитуваний не знає своїх прав і не зможе повідомити в суді про незаконні дії слідчого. Легше вибити у підозрюваного визнання, натиснути на нього психологічно, обдурити, зіграти на релігійних почуттях.

Про синдром слідчого, який не вважає за потрібне виконувати обов'язкові правила, йдеться і в цьому документі для службового використання, який мені показав інший, більш делікатний у питаннях дотримання букви закону працівник міліції. Назвемо його чесний міліціонер. Він просив не розголошувати його прізвище, оскільки побоювався неприємностей з боку керівництва.

— Цікаво, що, з одного боку, існує методика ведення допитів з чіткими умовами, що робити можна, а що не можна, а з іншого — розголошення цієї інформації серед громадян, м'яко кажучи, не заохочується. А коли мова йде про статистику розкриття злочинів, то керівництво заявляє, що «Допустимість тактичних прийомів ...» слід читати не для того, щоб знати, що робити не можна, а для того, щоб підвищувати свої навички роботи з підозрюваними і збільшувати відсоток розкритих злочинів. «Це наочний приклад синдрому слідчого, описаного в цьому ж керівництві, — розказує чесний міліціонер і продовжує: — Насправді нікого не цікавить, у який спосіб ми отримали зізнання, навіть якщо і за допомогою тортур. Головне, щоб нас у цьому не викрили, і в керівництва не було проблем».

Про що ж там йдеться? Вивчивши брошуру, я виявив багато інформації, корисної для людини, що опинилася на допиті і як свідок, і як підозрюваний. Пам'ятаючи прислів'я «Жебрацької долі та арештантської неволі не зарікайся», я вирішив ознайомити читачів з цими правилами.

На допиті

З перших сторінок слідчим нагадують про мету їхньої роботи. Як не дивно, метою є не поліпшення показників розкриття і не премії, які одержують за велику кількість успішно завершених справ.

«Незалежно від процесуального становища допитуваного метою допиту є отримання відомостей про обставини, що мають значення для справи, причому не будь-яких відомостей, а правдивих, тобто які правильно відображають скоєний злочин».

Йдеться і про те, що процедура допиту має бути оформлена і запротокольована у належний спосіб…

Стоп! Людині, яка ще не була на допиті, важко уявити, що їй доведеться пережити, опинившись у кабінеті слідчого. Кажуть, невинному нічого боятися. Неправда! Психологи стверджують, що саме у невинної людини допит викликає сильний стрес, оскільки її в чомусь підозрюють і намагаються викрити в діях, яких вона не скоїла. А шок невинного, отриманий під час обшуку, коли вас лапають, вивертають кишені, вимагають роздягнутися, психологи вважають таким же, як і від зґвалтування.

Не кожна людина, опинившись у таких умовах, згадає, яким параграфом і в якому абзаці гарантуються її права. Тому я спробую змоделювати для вас ситуацію, максимально наближену до реальності, і розповім про ваші права, а також про правила, обов'язкові для слідчого.

Якщо театр починається з вішалки, то допит — з порядку. За законом, запросити вас на допит можуть трьома способами: повісткою, телефоном або просто приїхати до вас додому і сказати: «Одягайтеся».

Не сподівайтеся, що вас заздалегідь попередять, з якого приводу вас викликають і ким виступатимете (як свідок, підозрюваний, обвинувачений), швидше за все, верзтимуть нісенітниці про якусь формальність.

І ось ви, затиснувши повістку в руках, йдете до райвідділу. Черговий на вході заглядає у повістку, і ви проходите в зазначений кабінет.

Зазвичай кабінет обшарпаний і погано освітлений. Обов'язковий інтер'єр — шафа і радянський сейф, на якому лежить міліцейський кашкет. Столів може бути декілька, оскільки в одному приміщенні інколи працюють кілька слідчих. Готуйтеся до того, що всі вони ставитимуть вам питання, можливо, одночасно. Але це незаконно. Слідчий, який веде справу, один, а всі інші особи, які перебувають в кабінеті, є сторонніми. Ви можете вимагати, щоб вони залишили приміщення, але вашу вимогу можуть не задовольнити. Адже тут робочі місця «сторонніх», а полишати їх під час робочого дня суперечитиме трудовому законодавству. Однак ви можете не відповідати на їхні запитання — цього вам ніхто не може заборонити.

Тож ви зайшли в кабінет і побачили людину за столом, яка щось пише. Вона запросить вас сісти і деякий час займатиметься своїми паперами, щоб ви почали нервувати і усвідомили всю важливість моменту.

Це психологічний прийом, і він не заборонений. Сидіть і чекайте.

Нарешті слідчий відірветься від паперів, подивиться вам в очі і в перший раз порушить правила, запитавши: «Здогадуєтеся, чому вас викликали?».

Вам варто відразу заявити слідчому про свою незгоду з незаконними методами ведення допиту.

Спочатку слідчий повинен представитися, пред'явити свої документи, після чого пояснити, чому вас викликали, пояснити ваші права і показати статті із законів, на які він буде спиратися, наприклад, статтю про відповідальність за неправдиві свідчення, якщо вас викликали як свідка.

«Часто особи, яких небезпідставно підозрюють у скоєнні злочину, допитуються не як підозрювані, а як свідки, тому їх попереджають про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення і за відмову або ухиляння від свідчень. Це грубе порушення права підозрюваного на захист, чинення неправомірного тиску у вигляді загрози застосування статті КК».

Під час допиту обов'язково повинен вестися протокол, в якому вказується дата і час допиту. Допит не можна проводити вночі! Що б ви не сказали тоді, таку інформацію не зможуть використати проти вас, оскільки нічний допит незаконний!

Але наш допит відбувається вдень. Він законний. І все ж, попросіть у слідчого папір і ручку для того, щоб паралельно вести свій протокол допиту, записуючи все, що сказав слідчий, і що ви йому відповіли. Якщо слідчий грубіянить, запишіть це у свій протокол, а потім, після завершення допиту, вимагайте слідчого підписатися під ним. Записувати слід ще й тому, що нерідко протоколи з вашими «непотрібними» слідству свідченнями можуть «губитися». Це підтверджує і наш чесний міліціонер, і потерпілий від неправомірних дій міліції, ім'я якого я не називаю.

«Мою доньку 13 років і її подругу напоїли, привели в готель і зґвалтували. Потім свідчення тієї дівчинки загубилися, а за кілька днів її батьки забрали заяву. Нам пропонували гроші, щоб і я забрала заяву, але я сказала, що своєю дитиною не торгую. А зараз цього насильника випустили на підписку про невиїзд. Він на волі!» (Мама потерпілої Ю. Слідство у справі про зґвалтування неповнолітніх не завершено).

— Трапляється, що документи губляться. Не скажу, що це завжди навмисно, через недбальство теж втрачають, — коментує чесний міліціонер.

Всі формальності дотримані. Протокол є, у вас в руках аркуш паперу і ручка. Слідчий переходить до питань:

— Чому ви вбили кішку мадам П. третього числа?

Слідчий знову порушив правила ведення допиту. Таке запитання він не мав права ставити.

«Порушенням також є ставлення під час допиту навідних запитань. Причину цих помилок можна пояснити тим, що деякі слідчі або не знають закону, або не знають сутності навідного питання. Навідним питанням вважається питання, яке за своїм формулюванням підказує допитуваному бажану слідчому відповідь. Ось кілька прикладів навідних запитань: 1) У гості до С. ви прийшли в коричневому костюмі? 2) Подія, очевидцем якої ви були, сталася о 20 годині? 3) Г. підійшов до вас у нетверезому стані? Тепер правильні формулювання: 1) У костюмі якого кольору ви прийшли в гості до С.? 2) О котрій годині сталася подія, про яку ви свідчили? 3) У якому стані перебував Г., коли підійшов до вас?».

Допит триває, але все не так, як хотілося б слідчому. Ви або не маєте потрібної йому інформацією, або не хочете говорити правду. І тут слідчий заявляє вам:

— Ви тут у мовчанку граєте, а насправді я не слідчий. Я і є мадам П. і я сама бачила, як ви вбили мого кота! І ще 48 свідків бачили. Зараз справжній слідчий прийде, він вас на чисту воду виведе.

У цій заяві слідчого знову безліч порушень правил ведення допиту.

«Слідчий не може видавати себе за іншого. Він не має права повідомляти обвинуваченому чи іншій особі запевне неправдиві відомості, дурити. Навіть через благородні наміри. Поняття «брехня заради порятунку» не використовується в діяльності слідчого».

Приклад такого нечесного прийому: «Пограбувавши перехожого, зловмисник відібрав у нього 29 рублів. На допиті слідчий, нібито помилково переплутав суму:

— Потерпілий стверджує, що Ви відібрали у нього 92 рублі.

— Бреше він, — обурився підозрюваний, — не 92, а 29 рублів!».

Начебто комічна ситуація. Але слідчий обдурив. І якщо незаконно чинить людина, яка захищає закон, то про яку законність можна говорити?

Слідчий не має права отримувати відомості шляхом застосування насильства і «знущання над особистістю допитуваного».

«Поняття «насильство» розглядається в юридичній літературі як нанесення ударів, побоїв та інший фізичний вплив, а «знущання над особистістю допитуваного» — як образа і приниження його гідності. Психічний вплив може виражатися в загрозі застосування фізичного насильства або завданні іншої шкоди допитуваному або його близьким, наприклад, притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин, ніж він зробив».

Слідчий не може жодним чином вам погрожувати! Самі укладачі брошури погоджуються, що застосування заборонених методів ефективне, але водночас пишуть:  «Подібні тактичні прийоми визнаються неправомірними, а отримання з їх допомогою свідчень — не допустиме».

Крім того, на думку авторів, тактичний прийом не повинен обмовляти допитуваного; виправдовувати скоєння злочину або применшувати його соціальну небезпеку; сприяти розвитку у допитуваного негідних почуттів, неправдивим свідченням, здійсненню аморальних вчинків; підривати авторитет правоохоронних органів.

А як вам такий тактичний прийом, не придуманий, а реальний: «Мене забрали просто з дому, — розповідає В., дівчина підозрюваного, — і почали вимагати, щоб я розповіла, де знайти мого хлопця. Я не могла їм нічим допомогти. Тоді мене роздягли і били ногами, а потім голу відвели у підвал, і я всю ніч просиділа на бетонній підлозі… Ми з моїм хлопцем вже багато років живемо разом, але у нас немає дітей. Лікарі кажуть, що це через ту холодну ніч у підвалі».

Це сталося багато років тому, але сталося, а кати невинної дівчини так і не зазнали покарання.

Хочеться сподіватися, що зустрічі з інквізиторами у міліцейській формі радше виняток, ніж правило. Але, як показує практика, крім побоїв, існує ще безліч незаконних способів отримати потрібні слідству свідчення.

Припустимо, що у вашої дружини (не дай Бог) хворе серце, і слідчий знає про це. І от під час допиту слідчий каже:

— Або ви зараз зізнаєтесь, або ми повідомимо вашій дружині, що ви підозрюєтеся у вбивстві. У неї ж хворе серце? А якщо їй стане зле? Ви ж хочете її вбити?

Від такої заяви і у самого допитуваного може статися інфаркт.

Це знову грубе порушення.

«Вплив прийому слідчого на емоційну сферу допитуваного не повинно завдати шкоди здоров'ю допитуваного, викликати нервовий зрив, інфаркт. Ось приклад неправильного використання такого прийому. Під час розслідування вбивства слідчий дізнався, що підозрюваний після злочину став надто вразливим, кричав уві сні, намагався накласти на себе руки. Деякий час перебував у лікарні, оскільки скаржився,що бачить мертвих, чує похоронну музику. На допиті слідчий раптом спитав: «Чи подобаються вам похоронні марші? Чому ви лежали в лікарні?». Підозрюваний зізнався, що брав участь у вбивстві. Цей приклад показує, що слідчий знехтував згаданою умовою».

Не дозволяється слідчим спекулювати і на ваших релігійних почуттях.

Ось, приміром, слідчий говорить вам:

— Скажіть мені, як буддист буддисту, ну навіщо ви вбили кішку мадам П.? Це ж гріх кармічний!

Можливо, це не досить яскраво ілюструє серйозність вчинку слідчого. Є інші приклади.

У скоєнні крадіжки з ощадкаси підозрювався мусульманин Б.

«Слідчий узяв у бібліотеці Коран, розстелив у своєму кабінеті на підлозі килимок, поклав на нього Коран і сказав Б.: «Якщо ви не брали грошей, то присягніть у цьому, порушивши Коран.  Б. узяв у руки Коран, переконався, що книга справжня, і зізнався у крадіжці».

Щодо вас допит закінчився без ексцесів, оскільки ви були озброєні необхідними знаннями. Викликали вас помилково, і, вибачившись, відпустили.

Замість післямови

Готуючись до написання статті, я звернувся до правоохоронних органів, щоб отримати коментар, наскільки обов'язковим для слідчих є виконання всіх цих правил. Я довіряю своєму джерелу, але професійна журналістика вимагає під час роботи спиратися на якомога більшу кількість джерел інформації, щоб стаття була об'єктивною.

У відповідь на свого електронного листа я отримав наступний коментар: «Слідчі під час своєї роботи регламентуються Кримінально-процесуальним кодексом України (КПКУ), згідно з яким допит — це одна зі слідчих дій. Цей кодекс був ухвалений ще за часів СРСР, але він постійно змінюється. Чим вони відрізняються — це питання до науковців, які вивчають цю тему. Нині підготовка слідчих у навчальних закладах системи МВС відбувається за чинним КПКУ з цими поправками».

Я не полінувався і уважно вивчив Кримінально-процесуальний кодекс України. У ст. 167 «Допит свідка» я виявив ось таку інформацію: забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до відповіді (навідні запитання). (Ст. 167 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-X (6834-10) від 16.04.84; Законом № 1833-III (1833-14) від 22.06.2000).

У КПКУ не зафіксовані правила, детально викладені в документі «Допустимість тактичних прийомів під час допиту». Чи означає це, що слідчому керуватися ними не зобов'язаний? Наш чесний міліціонер вважає, що їх необхідно виконувати, але закон, як і міліцейське керівництво, про це замовчує. Виникає питання. Якщо правила скасовані, чому слідчим потрібно вивчати документ, а якщо правила діють, то чому стоїть гриф «Для службового користування» і чому він закритий для широкого кола читачів? Повіримо чесному міліціонеру на слово. Адже якщо він не правий, то назвати Україну правовою державою особисто я не наважуся.


FAQ з кримінального права

Бланки і довідники