Пробація у дії: як в Україні реалізується альтернативна тюремному ув’язненню система відбування покарань - 17.09.2019

Чи варто запроторювати у в’язницю людину, яка не чинила шкоди життю і здоров’ю інших? Чи є впевненість, що із в’язниці людина повернеться кращою, ніж туди потрапила? Олег Янчук,директор Державної установи «Центр пробації», розповідає про достатньо нову для України систему відбування покарань – пробацію. // 17.09.2019

Ні у кого не виникає сумнівів, що наслідком кримінального злочину повинно бути кримінальне покарання. Більше того, кримінальне покарання у свідомості пересічних громадян має стійку асоціацію з місцями позбавлення волі.

Разом з тим, якщо продовжити бесіду на цю тему і задати декілька "питань для роздуму", то причини такої асоціації виявляються значною мірою підсвідомими. Це нескладні питання, які розкривають усе ж таки складність цієї проблеми: Чи варто запроторювати у в'язницю людину, яка не чинила шкоди життю і здоров'ю інших? А якщо злочин був вчинений неумисно? Чи є впевненість, що із в'язниці людина повернеться кращою, ніж туди потрапила (а вона рано чи пізно повернеться, і, можливо, це ваш сусід)? Наскільки вірогідно, що після звільнення з в'язниці людина одразу знайде роботу і зможе заробляти необхідні гроші, а не буде вимушена спробувати їх заробляти так, як її навчили "друзі" у в'язниці? Чи є впевненість, що під час перебування у в'язниці правопорушник компенсує збитки, завдані злочином? При цьому ваша згода сплачувати за його утримання у в'язниці не запитується — ви сплачуєте податки, за які в державі функціонують в'язниці! А якщо, врешті-решт, у таку ситуацію (не дай Боже) потрапить ваш родич?

Як показує досвід, після таких питань багато людей погоджуються, що в'язниця — не завжди ефективний спосіб реагування на всі без виключення злочини, особливо з точки зору перспективи повернення у суспільство. З цим тотожні й міжнародні погляди на цю проблему, які вимагають застосування ув’язнення тільки як крайнього заходу правового реагування на поведінку особи — такої, що становить небезпеку життю і здоров’ю інших людей.

Але якщо не в'язниця, то яким чином буде здійснюватися покарання без ізоляції, чим це краще і наскільки небезпечно це буде для громади?

Саме у відповіді на ці питання полягає суть пробації, яка виникла більше 200 років тому і продовжує вдосконалюватися в усьому світі як система кримінально-правового реагування, не лише альтернативна позбавленню волі, але й більш ефективна з точки зору реабілітації правопорушників та створення у них готовності жити, не вчиняючи правопорушень.

Пробація є системою, яка починає працювати з особою на досудовому етапі (у нас — на етапі судового розгляду) і після винесення покарання, яке відбувається без ізоляції від суспільства. При цьому система пробації забезпечує не лише контроль за виконанням обов'язків, покладених судом, але й надає необхідні консультації та допомогу для створення готовності особи жити, не вчиняючи правопорушень. Діяльність пробації базується на індивідуальному аналізі проблемних питань кожного правопорушника, розробці для кожного з них індивідуальної системи мотивації, контролю та допомоги. "Таким чином пробація сприяє забезпеченню безпеки суспільства і справедливому здійсненню правосуддя", — це цитата з Правил Ради Європи про пробацію (2010 року), яка відображає головну мету пробації.  

Закон України "Про пробацію", який був прийнятий у лютому 2015 року, розроблявся з урахуванням європейських стандартів пробації. Тому він визначає, що пробація — це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Наша модель пробації передбачає три види пробації: досудова (під час судового розгляду), наглядова (виконання покарання, альтернативного позбавленню волі) та пенітенціарна (у період підготовки до звільнення осіб, засуджених до позбавлення волі).

Безперечно, уся діяльність пробації та, зокрема, функція соціально-виховної роботи з правопорушниками спрямована на попередження нових правопорушень. Але у жодній країні світу ніхто не може гарантувати, що така діяльність забезпечить 100% утримання клієнтів пробації від вчинення нового злочину. Наразі у світі не існує жодного інструменту, який би гарантував такий вплив на правопорушника, проте є різні способи впливу на особу, що доводять вельми високу ефективність. І саме їх застосовують працівники пробації.

Робота з правопорушником проводиться не навмання, а базується на проведенні науково розробленого дослідження його кримінальної історії, особистості та способу його життя (оцінка ризиків і потреб). Виявляються проблемні аспекти, що у комплексі ймовірно зумовили вчинення ним злочину (приміром, відсутність освіти, роботи та законних джерел доходів, складна ситуація в родині, вплив оточення, різного роду залежності, спосіб мислення та інші психологічні особливості тощо).

Разом із суб’єктом складається план індивідуальної роботи і вже на основі наявних потреб визначаються відповідні заходи. Головна мета такої роботи — мотивувати осіб, які вчинили правопорушення, до змін на краще та готовності жити без порушень закону. Однак працівник пробації не може надавати суб'єкту пробації усі необхідні консультації та всі види необхідної допомоги. Саме тому важливим аспектом успішної пробації є залучення відповідних спеціалістів, необхідних для проведення такої роботи.

Тобто можна сказати, що пробація виступає своєрідним медіатором?

Скоріше координатором: у кожній адміністративно-територіальній одиниці функціонує підрозділ пробації — їх 574 по усій країні, загалом у них працює майже 3300 осіб. Середнє навантаження на працівника складає 30 справ — кейсів, як ми кажемо. Взаємодія органів пробації та інституцій громадянського суспільства розширює можливості на рівні громади щодо підтримки громадян у складних життєвих обставинах, забезпечує вчасність та комплексність надання соціальних послуг громадянам у конфлікті із законом. Однак ми не просто направляємо, але й контролюємо і координуємо процес змін. Якщо їх не спостерігається, працівником пробації може бути запропоновано інший вид роботи з особою. Тобто ми постійно перебуваємо поряд і направляємо, мотивуємо та підтримуємо осіб, які оступилися, до змін на шляху до повноцінного, правослухняного життя. Саме тому наш основний слоган: "Пробація — можливості для змін".

А яке сприйняття інституту пробації у громаді? Чи довіряє суспільство альтернативним ув’язненню видам покарань?

Я думаю, що сприйняття системи пробації в громаді вже краще, ніж три роки тому. З одного боку, можливо, це і добре, що більшість пересічних громадян не стикалися із системою відбування покарань, однак з іншого боку, мені хотілося б, щоб люди розуміли, у чому переваги пробації, тому що для нас дуже важливе зацікавлення громади у зміні окремих її членів задля безпеки інших, участь громадян у процесі реалізації функцій пробації. Адже пробація працює в громаді, з громадою і для громади.

Головною метою інституту пробації є забезпечення безпеки суспільства щодо осіб, які вчиняють кримінальні порушення. Тому для нас важливо говорити про те, яким чином суспільство сприймає таку інституцію. Про позитивну динаміку довіри до пробації свідчать результати дослідження, проведеного в рамках комунікаційного компонента проєкту «Експертна підтримка врядування та економічного розвитку» (EDGE). Дослідження проводилося в чотирьох містах: Кропивницький, Луцьк, Полтава та Черкаси. Опитали суб’єктів пробації, суддів місцевих судів, працівників прокуратури, пересічних громадян та представників організацій, які працюють з суб’єктами пробації.

Наведу деякі результати опитування. Зокрема, на питання «Чи допомагають працівники пробації вирішувати ваші проблеми?» позитивно відповіли 60% суб’єктів пробації. На «відмінно» роботу пробації оцінюють 61% опитаних у порівнянні з 32% у 2017 році. 89% суб’єктів пробації довіряє працівникам цього інституту, адже пробація передбачає індивідуальний підхід, дозволяє визначити ті ризики, які штовхають індивіда на вчинення злочину, і допомагає працювати з ними для їх мінімізації.

На питання «Чи довіряєте ви інформації про обвинувачуваного, викладеній у доповіді пробації?» позитивно відповіли 93% суддів, а 70% суддів вважають таку інформацію корисною.

87% опитаних громадян знають про існування інституту пробації, попри те, що у 2017 році цей показник складав 62%, а 88% стверджують, що орган пробації необхідний у їхньому місті, на відміну від 48% у 2017 році.

А яким чином люди можуть брати участь у реалізації функцій пробації?

Коли людина вже засуджена, існує ряд факторів, здатних вплинути на свідомість таких осіб. Зокрема, наприклад, участь близьких і родичів і просто свідомих громадян — волонтерів у процесі виправлення. Адже пробація самостійно не вирішує усіх питань, у яких вбачаються ризики: це питання, пов’язані з освітою, житлом, роботою, з залежностями, стосунками у суспільстві, сім’ї, станом здоров’я, психологічними особливостями, відношенням до протиправної поведінки.

Працівник пробації здійснює моніторинг проблемних питань правопорушника і після цього може спрямувати особу до суб’єкта надання необхідних соціальних послуг або залучити волонтера до роботи із суб'єктом пробації. Звичайно, весь процес роботи із субєктом пробації перебуває під постійним контролем пробації, але у багатьох процесах необхідного впливу або допомоги пробація виконує лише координаційну функцію. У нас абсолютно інші відносини з нашими клієнтами, ніж у в’язницях, — вони вільні, і ми просто хочемо направити їх свободу в правильне русло.

На якому етапі працівники пробації починають свою роботу?

Після того, як закінчено слідство і обвинувальний акт направлено до суду, тільки починається судовий розгляд. Там, де взаємодія пробації з судами перебуває на більш прогресивному рівні, суди запрошують працівників пробації на підготовче судове засідання, де пробація має змогу одразу поінформувати обвинуваченого (та його захисника) про право участі у підготовці досудової доповіді, про її мету, зміст, процедуру підготовки. Якщо пробація не бере участь у підготовці досудової доповіді, то вже після отримання відповідної ухвали суду пробація направляє обвинуваченому виклик (нажаль у таких випадках пробація втрачає час, цінний для якісної підготовки досудової доповіді). Пробація зацікавлена щодо участі у процесі підготовки досудової доповіді та отримання якнайбільше необхідної інформації від обвинуваченого. Ми пояснюємо, що досудова доповідь не може використовуватися як доказ винуватості або невинуватості, як і зазначено в законі. Досудова доповідь дозволяє суду отримати значно більше даних про обставини правопорушення, ніж міститься в обвинувальному акті, а отже — прийняти більш зважене та релевантне рішення щодо застосування тих чи інших санкцій. У разі, якщо обвинувачений відмовляється брати участь у підготовці досудової доповіді, то за ним (його захисником) усе одно залишається право знайомитися з текстом досудової доповіді, надавати свої зауваження і пропозиції. Навіть у разі заперечення пробацією ураховувати пропозиції та зауваження обвинуваченого, вони додаються у письмовій формі до досудової доповіді і направляються до суду, де суддя матиме змогу їх побачити і за необхідності спитати про розбіжності у обох сторін. Це дуже потужна гарантія відкритості та об'єктивності досудової доповіді і хороший стимул для обвинуваченого брати участь у процесі підготовки досудової доповіді.

Пробація не рекомендує суду визнавати чи не визнавати особу винною, не визначає ступінь вини та не вимагає застосовувати конкретні види покарань — це конституційне право виключно суду. Пробація аналізує не вчинок, у якому обвинувачується особа, а безпосередньо особу, умови її життєдіяльності, які могли стати причиною такого вчинку, викладає у висновку ймовірний рівень небезпеки для суспільства такої особи, якщо її провину буде доведено, і можливість у такому випадку забезпечити виправлення особи без ізоляції від суспільства. І до речі, частина досудових доповідей (близько 20%) містять висновки, що у разі доведення вини особи, ураховуючи небезпеку її поведінки для життя і здоров'я інших громадян та значний ризик повтору такого діяння, роботу з виправлення і ресоціалізації правопорушника  доцільно розпочати саме в умовах ізоляції від суспільства. Буває таке, що з нами не погоджуються  адвокати, сторони правопорушника або потерпілого, адже кожна з них хоче виграти у судовому змаганні. Ми — незалежна сторона: ми висловлюємо думку, яку суд бере до уваги, як думку будь-якої сторони судового процесу, але не зобов'язаний її приймати.

З початку 2019 року на виконання уповноваженим органам з питань пробації надійшло 21,3 тис. ухвал про складання досудової доповіді, складено 19 тис. досудових доповідей. Аналіз показує, що у майже 90% випадків попередня думка персоналу пробації у цілому збігається з рішенням суду. 

Чи можна оцінити, наскільки ефективним є впровадження інституту пробації для українського суспільства? Що є критерієм успішності пробації?

Сьогодні можна говорити про те, що система пробації демонструє хороший рівень ефективності. Кількість клієнтів пробації за чисельністю на сьогодні перевищує кількість осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань. Пробація державі обходиться в 10-12 разів дешевше, ніж позбавлення волі. Так, вартість утримання одного засудженого в день з витратами на персонал становить 271 грн, для порівняння — вартість утримання одного суб’єкта пробації на день становить лише 23 грн.

З початку 2019 року через систему пробації пройшло 96636 осіб, які відбували кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі. Повторні злочини під час відбування покарання вчинили 1249 осіб (1,4%).

Крім досудової доповіді, про яку йшлося вище, упроваджено пенітенціарну пробацію — надання підтримки та допомоги у вирішенні соціально-побутових питань засуджених, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі, для підвищення результатів їх соціальної реабілітації та попередження повторних злочинів. Так, у 2019 році надано сприяння у вирішенні питань підготовки до звільнення: у пошуку місця проживання — 4304 (81%) осіб; працевлаштування — 1341 (92%) осіб; соціального патронажу — 969 (77%) осіб; влаштування до спеціальних установ для звільнених засуджених віком старше 35 років після звільнення — 281 (64%).

Нині розроблено, проведено пілотування та затверджено наказами Міністерства юстиції України пробаційні програми для роботи з суб’єктами пробації, обов'язок пройти які може покладатися судами на осіб, звільнених від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі з іспитовим терміном («Попередження вживання психоактивних речовин», «Подолання агресивної поведінки», «Зміна прокримінального мислення»). Це ефективний, але складний інструмент, якій потребує спеціальної підготовки та навичок. Для отримання знань з реалізації пробаційних програм вже пройшли навчання 877 працівників пробації (кураторів пробаційних програм). На сьогодні до пробації надійшли на виконання 544 судових рішень з обов’язком виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, із них вже проведено 195 програм.

У рамках проєкту «Заради життя» (Serving Life, PATH) при 12 органах пробації у різних містах України створено та облаштовано консультативні кабінети для надання якісних інтегрованих послуг з ВІЛ, туберкульозу та вірусного гепатиту С для людей у конфлікті із законом. 4673 суб’єктів пробації отримали консультації фахівців зазначених кабінетів. 3882 суб’єктів пробації пройшли скринінгове анкетування, з числа яких виявлено підозру (направлено на подальше обстеження та необхідне лікування) на ВІЛ-інфекцію — 2574 осіб, туберкульоз — 719 осіб, вірусний гепатит С — 1442 осіб.

Ефективність демонструє і система ювенальної пробації, спрямована на якнайкраще забезпечення інтересів дитини, яка перебуває у конфлікті із законом. За моделлю центра ювенальної пробації, розробленого та відпілотованого спільно з канадськими фахівцями, в Україні створено 14 центрів ювенальної пробації, 9 з яких облаштовано за підтримки Уряду Канади. По обліку центрів ювенальної пробації у 2019 році пройшло 296 підлітків. У цілому по обліку пробації 2019 року пройшло 1847 неповнолітніх, з яких 1,7 % вчинили повторні злочини під час перебування на пробації. Серед тих, що перебували на обліку у центрах ювенальної пробації цей показник становив лише 1%, що свідчить про ефективність моделі центрів ювенальної пробації.

Я пишаюся тим, що в Україні прийнято закон «Про пробацію», адже інститут пробації є у всіх європейських країнах. І саме тому 29 листопада 2018 року у Стокгольмі під час засідання Ради Конфедерації європейської пробації (CEP — Confederation of European Probation) одностайно схвалено заявку Державної установи «Центр пробації» на членство у складі CEP. Прийняття такого рішення стало можливим за підтримки NORLAU Проекту Пробації. Центр пробації стане 61-м членом CEP. Повноправне членство вже надає їй повний доступ до всіх можливостей CEP, в тому числі гарантує участь у міжнародних заходах та навчальних візитах для вивчення досвіду діяльності служби пробації в різних державах, підвищення довіри міжнародних партнерів до української пробації у наданні експертної і матеріально-технічної допомоги.

На усіх етапах розвитку пробація України отримує підтримку і серйозний аудит результатів з боку партнерів міжнародних проєктів Канади, Норвегії, Нідерландів, Європейського Союзу, Ради Європи.

І на завершення скажіть, будь ласка, які на сьогодні є виклики у впровадженні системи пробації?

На сьогодні Центр пробації має статус державної установи, повноважень якої не вистачає для подальшого ефективного розвитку та забезпечення міжнародних стандартів діяльності. Для подальшого розвитку пробація повинна отримати статус служби, визначений статтею 16 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади". В усьому світі пробація має статус служби. До речі, створення у сфері відання Міністерства юстиції України Служби пробації — це досі не реалізоване положення чинного Указу Президента України від 8 квітня 2008 року №311"Концепція реформування кримінальної юстиції України".

Існуюча організаційно-правова форма діяльності державної установи «Центр пробації» значно ускладнює можливості доступу до державних реєстрів, укладання міжнародних міжвідомчих угод для поглиблення впровадження пробації, навчання цивільного персоналу, який працює із суб’єктами пробації та становить майже половину персоналу (персонал, який має спеціальні звання, навчається у навчальних центрах Державної кримінально-виконавчої служби), децентралізацію управління пробацією на рівні регіонів для розвантаження апарату Центру пробації і делегування деяких адміністративних функцій в регіони (нині більшість адміністративних функцій виконується апаратом Центру пробації, що неефективно впливає на менеджмент і управлінські рішення).

Існує нагальна потреба врегулювання питань статусу персоналу пробації. На сьогодні половина штату працівників працюють за трудовим договором, при цьому щоденно  працюють із правопорушниками — тобто здійснюють роботу, пов’язану з певним ризиком, але не мають жодних соціальних гарантій, які мають працівники інших правоохоронних органів (прокуратури, СБУ, поліції). Так не має бути, оскільки у вимогах європейських стандартів передбачено, що особи, які здійснюють тотожні функції або займаються аналогічною діяльністю, повинні мати однаковий соціальний захист. Тож ми очікуємо, що новий уряд підтримає наші законодавчі ініціативи, які дозволять нам працювати як службі і подолати ті прогалини, які перешкоджають нам у ефективному здійсненні покладених функцій та подальшому сталому розвитку пробації як задекларованої успішної державної політики відповідно до міжнародних стандартів ООН і Ради Європи.

Потребує покращення питання фінансування реформи пробації. Нині фінансування покриває лише половину розрахункових потреб розвитку пробації — комунальні платежі, заробітну плату працівників та мінімальну частину потреб організаційно-технічного забезпечення діяльності. Відсутні кошти на повне матеріально-технічне забезпечення, виконання робіт, пов’язаних із запровадженням захисту персональних даних, роботою з реєстром засуджених, впровадженням програм роботи з суб’єктами пробації та надання їм необхідних соціальних й інших послуг, навчанням персоналу.

Реформа у сфері пробації вимагає змін до чинних нормативних актів, зокрема законів. Впровадження нових форм роботи, їх апробація та аналіз прогалин зумовлює потребу в нормативних змінах. Натомість законодавець не завжди оперативно реагує на ці потреби. Приміром, значна кількість змін, пов’язаних з ефективним виконанням функції пробації, включена до проєктів Законів України "Про пенітенціарну систему", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання кримінальних покарань та організаційно-правового забезпечення діяльності органу пробації", які знаходяться у Верховній Раді України кілька років, проте дотепер не прийняті. Такий стан справ призводить до створення в різних регіонах різної практики роботи з суб’єктами пробації та реагування на їх поведінку (приміром, судові органи та органи прокуратури по-різному трактують закон і заповнюють прогалини в ньому).

Робота з уразливою категорією громадян, до якої належать в більшості й суб’єкти пробації, вимагає надання їм необхідної допомоги та послуг сторонніх інституцій — служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби зайнятості, спостережних комісій, закладів освіти, медичних установ тощо. Натомість доволі часто ці структури не мають фінансового забезпечення усіх необхідних послуг або створення певних систем допомоги (приміром, система соціальної адаптації засуджених і звільнених протягом тривалого часу не створена). У підсумку суб’єкти пробації не отримують необхідних послуг, що не дозволяє здійснити їх ефективну соціальну адаптацію та вплинути на поведінку. Більшість органів місцевої влади та самоврядування, на жаль, вважають процес виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень виключною прерогативою загальнонаціональних структур, самоусуваючись від вирішення наявних проблем.

Вартість юридичних послуг в сфері кримінального права
Послуга
Кількість пропозицій
Середня ціна, грн

15

кількість пропозицій

2 613,33

середня ціна, грн

11

кількість пропозицій

1 300,00

середня ціна, грн

10

кількість пропозицій

1 780,00

середня ціна, грн

8

кількість пропозицій

800,00

середня ціна, грн

8

кількість пропозицій

1 050,00

середня ціна, грн

8

кількість пропозицій

12 625,00

середня ціна, грн

7

кількість пропозицій

2 685,71

середня ціна, грн

5

кількість пропозицій

1 080,00

середня ціна, грн

1

кількість пропозицій

1 000,00

середня ціна, грн






Горячие предложения

Кредиты на карту

более 30 онлайн-сервисов!

Ставка - от 0.01%

Срок - до 180 дней

Сумма - до 20 000 грн.

Документы - паспорт и код

КАК СТАТЬ УСПЕШНЫМ И ВЫСОКООПЛАЧИВАЕМЫМ ЮРИСТОМ?

ПЕРВАЯ В УКРАИНЕ ПРИКЛАДНАЯ КНИГА О СЕКРЕТАХ ПРОФЕССИОНАЛОВ, РЕАЛИЯХ ТРУДА И ЧАСТНОЙ ПРАКТИКИ В СФЕРЕ ПРАВА





Пошук юристів і держорганізацій по великих містах