Розкриття джерел інформації журналістів порушує право на свободу слова 28.05.2021

Ідучи до журналіста чи видання на обшук, правоохоронцям варто чітко сформулювати перелік документів і пристроїв, які вони планують вилучити. Інакше ставиться під загрозу конфіденційність журналістських інформаторів і порушується право на свободу слова.

Розкриття джерел інформації журналістів порушує право на свободу слова

Без мене мене обшукали

У жовтні 2011 року проти журналіста та головного редактора газети «Хурал» Аваза Зейналова було відкрито кримінальне провадження за обвинуваченням в отриманні хабара у великому розмірі, поєднаному з погрозами, та ще в кількох злочинах. Справа була відкрита на підставі скарги члена азербайджанського парламенту Гюляр Ахмедової. Жінка стверджувала, що журналіст вимагав від неї €9300 в обмін на те, що не публікуватиме у своєму виданні компрометуючу статтю про неї.

Заперечення вини не допомогли головному редактору, а тому його взяли під варту. Водночас районний суд задовольнив клопотання прокурорів про надання дозволу на доступ до телефонних дзвінків та СМС-повідомлень А.Зейналова.

Після цього правоохоронці взялися проводити обшуки в житлі та офісі підозрюваного. У санкціонованому тим же судом дозволі не було чіткого списку предметів і документів, які необхідно вилучити. В ухвалі було лише посилання на запит прокурора, в якому йшлося, що в будинку чи офісі журналіста можуть бути докази, які свідчать про одержання хабара, кошти та підроблені документи.

Обшук будинку проводився без присутності адвоката та самого журналіста. У результаті оперативники вилучили документи, листи, особисті щоденники, відео- та аудіозаписи, касети та посвідчення. До обшуку офісу підозрюваний та захисник уже були залучені, але правоохоронці знову вилучили численні документи та газетні матеріали. На додачу ще й провели обшук в авто редактора, припаркованому біля офісу.

Усі ці обшуки журналіст уважав незаконними та необґрунтованими. Він скаржився, що його права, захищені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, були порушені. Адже ухвали суду, які давали дозвіл на обшуки та вилучення, жодним чином не захищали його інформаційних джерел.

Утім, спроби оскаржити своє затримання, дозволи та законність обшуків розбились об камінь азербайджанського правосуддя. У суді захисники намагалися довести політичний характер переслідування та стверджували, що Г.Ахмедова сама приходила до головного редактора та пропонувала гроші в обмін на лояльність. Але він не прийняв пропозиції.

Утім, суд визнав його винним в ухиленні від сплати податків, невиконанні вироку суду, отриманні та вимаганні хабара у великому розмірі та засудив до 9 років позбавлення волі.

Оскільки оскарження порушень на національному рівні успіху не мали, А.Зейналов звернувся до Європейського суду з прав людини.

Злякані інформатори

Заявник стверджував, що проведені в його домі та офісі обшуки, призвели до розкриття його журналістських джерел. Тим самим створили загрозу переслідування його інформаторів. Він уважав, що втручання було незаконним, не мало жодної законної цілі та не було необхідним для демократичної держави. Саме тому А.Зейналов скаржився на порушення ст.10 конвенції.

У своїх рішеннях ЄСПЛ не раз стверджував, що обшуки в будинках та офісах журналістів, дійсно, можуть призвести до ідентифікації джерел інформації. А тому в проведені слідчі дії були втручанням у право заявника отримувати та поширювати інформацію.

Відповідно, у Суді взялися встановлювати чи було таке втручання виправданим. У цій справі ЄСПЛ відзначив, що постанова районного суду про обшук була сформульована занадто загально. У ній не було чіткої вказівки на список предметів та документів, які мали б вилучити. Тож навіть якщо уявити, що розкриття журналістських інформаційних джерел не було ціллю обшуку, то настільки широко сформульоване клопотання та рішення суду дали слідчим змогу шукати все, що їм заманеться.

Підозри Суду посилюються тим фактом, що слідчі вилучили велику кількість документів та предметів, які були повернуті лише через рік. Таким чином, у ЄСПЛ ще раз наголосили, що вилучення численних предметів та документів, не пов’язаних з поточною справою, не лише негативно вплинуло на відносини заявника з його інформаторами, а й опосередковано мало стримуючий вплив на інших журналістів та їхні джерела.

Справи, пов’язані з посяганням на свободу слова, часто потрапляють у Страсбург. І щоразу судді наголошують: право журналістів на захист своїх джерел — це наріжний камінь свободи слова, без якого інформатори будуть позбавлені бажання допомагати пресі висвітлювати суспільно важливі теми. У результаті роль ЗМІ та їхня здатність надавати важливу, надійну та об’єктивну інформацію може бути підірвана. У зв’язку із цим Суд уважає, що відносно заявника було порушено ст.10 конвенції.

Не остання скарга

ЄСПЛ задовольнив і ряд інших скарг А.Зейналова. Так, судді погодилися, що тримання під вартою близько 1,5 року порушило ст.5 конвенції. Євросуд уже зазначав, що Феміда Азербайджану, відправляючи осіб під варту, використовувала шаблонні підстави, сформульовані абстрактним і стереотипним чином.

Неприсутність адвоката під час обшуку житла А.Зейналова та надто широке формулювання в дозволі на цю слідчу дію, відсутність будь-яких доказів того, що держава намагалася захистити права підозрюваного, ЄСПЛ розцінив як порушення права на повагу до приватного та сімейного життя.

На додачу через відсутність у заявника можливості допитати свідків обвинувачення та саму скаржницю в Євросуді констатували несправедливість процедури в цілому.

Тож у рішенні від 22.04.2021 у справі «Avaz Zeynalov v. Azerbaijan» ЄСПЛ установив порушення стст.5, 6, 8, 10 конвенції та зобов’язав державу виплатити заявникові €10 тис. як компенсацію за моральну шкоду та покрити €3 тис. судових витрат.

Олександр ДРОЗДОВ, президент Спілки адвокатів України; Олена ДРОЗДОВА, доцент кафедри кримінального права та правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка С.Дем’янчука


FAQ з кримінального права

Бланки і довідники