Участь захисника у кримінальному процесі 31.01.2011

Кримінальне судочинство є складною та різнобічною діяльністю багатьох відомств та осіб, коло яких визначено законом. У ній беруть участь як державні органи та посадові особи, так і громадяни. Вони виконують різні процесуальні функції, мають різні за характером та обсягом права й обов'язки.

Участь захисника у кримінальному процесі

 

Однак загальним для них є те, що всі вони у той чи інший спосіб беруть участь у справі, вступають між собою в процесуальні правовідносини і тому є суб'єктами кримінального процесу (суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності).

Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є участь захисника у кримінальному процесі. Оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан пригніченості, викликані фактом затримання, висунення обвинувачень і засудження, підозрювані не в змозі самі реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції. Для надання юридичної допомоги та психологічної підтримки їм необхідно звернутися до особи, незалежної від слідчих органів, прокурора і суду, з якою вони могли б радитися і спілкуватися на засадах довіри та конфіденційності.

Основні принципи щодо ролі юристів у кримінальному процесі, ухвалені Конгресом ООН 27 серпня - 7 вересня 1990 р., передбачають, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за правовою допомогою щодо захисту і відстоювання своїх прав і захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права у ст. 14 проголошує право кожної людини в разі її звинувачення у скоєнні протиправної дії захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника.

Крім того, у ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод йдеться, що кожен обвинувачений у вчиненні кримінального злочину має щонайменше такі права — захищати себе особисто або безпосередньо через юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Конституції України, кожен може вільно вибирати захисника своїх прав. Це право не може обмежуватися без врахування інтересів людини, яка потребує юридичної допомоги.

Конституційне право на правову допомогу і захист у кримінальних переслідуваннях і справах є одним з основоположних прав громадянина України, людини, оскільки сприяє реалізації інших прав, свобод і гарантій, закріплених у Конституції.

Захисник-юрист — активний учасник кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, і тому він зобов'язаний використовувати всі вказані в законі засоби і способи з метою з'ясування обставин, що виправдовують підзахисного чи пом'якшують його відповідальність.

У зв'язку з вищенаведеним, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 р. скасував положення ч. 1 ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України (надалі — КПКУ), згідно з яким захисниками можуть бути лише особи, що мають свідоцтво про право адвокатувати. При цьому Конституційний Суд України роз'яснив, що захисником у кримінальному процесі може бути будь-який фахівець у галузі права, якщо за законом він має таке право (може бути допущеним, відсутні обставини для його відводу) для надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Ст. 44 КПКУ визначає, що захисником може бути будь-яка особа, яку запросив і уповноважив сам підозрюваний, підсудний, обвинувачений, засуджений, або призначений відповідно до закону здійснювати захист прав і законних інтересів громадян, що потребують правової допомоги, надавати їм необхідну юридичну допомогу під час порушення кримінальної справи.

При цьому до захисту допускаються особи, які мають свідоцтво про право адвокатувати в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи.

Захисником є особа, на яку покладено обов'язок залучити всі вказані в законі засоби для встановлення обставин, що виправдовують обвинуваченого, підозрюваного, підсудного чи пом'якшують або виключають їхню відповідальність, а також надавати підзахисним необхідну юридичну допомогу (ст. 48 КПКУ).

На підставі конституційного положення про свободу кожного вибирати захисника своїх прав адвокат може бути запрошений підозрюваним, обвинуваченим і підсудним, так само як і його законними представниками, родичами або іншими особами за дорученням чи на прохання підозрюваного,обвинуваченого або підсудного.

 Згідно з ч. 1 ст. 47 КПКУ, захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим і підсудним, його законними представниками, родичами або іншими особами за його дорученням або на їхнє прохання. Це відповідає ухваленим на 8 конгресі ООН з попередження злочинів у серпні 1990 р. у Нью-Йорку «Основним положенням про адвокатів», які передбачають, що будь-яка людина має право звернутися по допомогу для підтвердження своїх прав захисту на всіх стадіях кримінальної процедури і що обов'язком урядів є забезпечення можливості кожній людині бути поінформованою компетентними органами про її право на отримання допомоги адвоката під час арешту, затримання або звинувачення у кримінальному злочині.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон:

  • надає їм як учасникам процесу таку сукупність процесуальних прав, використання яких дозволяє їм особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої законні інтереси; надає цим особам право скористатися юридичною допомогою захисника;
  • покладає на особу, яка провадить дізнання (слідчого, прокурора, суддю і суд), обов'язок до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного сказати їм про право мати захисника і скласти про це протокол; надати їм можливість захищатися встановленими законом засобами від висунутого обвинувачення; забезпечити охорону їхніх особистих і майнових прав, а також забезпечити безпеку підозрюваному, обвинуваченому, захиснику, законному представнику, членам сімей і близьким родичам цих осіб (ст. 2 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»).

Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен може вільно вибирати захисника своїх прав» (ч. 1 ст. 59 Конституції) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого або підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав і законних інтересів, що виникають у цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносинах, а не лише у кримінальних.

Тож право на правову допомогу — це гарантована Конституцією можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. А участь захисника у кримінальному процесі є одним з найважливіших проявів реального забезпечення права обвинувачуваного, підозрюваного, підсудного на захист, гарантованого Конституцією України.

У зв'язку з цим особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані забезпечити право вільного обрання захисника.

Якщо явка для участі у справі захисника, обраного підозрюваним, неможлива протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, — протягом сімдесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд чи суддя мають роз'яснити вказаним особам їхнє право запросити іншого захисника і дійсно забезпечити їм таку можливість. Якщо підозрюваний, обвинувачений чи підсудний не оберуть собі іншого захисника, орган, у провадженні якого перебуває справа, зобов'язаний самостійно, згідно з ч. 3 ст. 47 КПКУ, призначити йому захисника, про що ухвалює відповідне рішення.


FAQ з кримінального права

Бланки і довідники