Запобіжні заходи за новим КПК

Черговим розділом Кримінально-процесуального кодексу, що зазнав істотних змін з ухваленням КПК нової редакції, є розділ про запобіжні заходи. Куди поділися знайомі всім підписка про невиїзд і порука трудового колективу, а також що таке домашній арешт, з'ясовував Prostopravo.com.ua // 16.11.2012

Види запобіжних заходів

Новий КПК передбачає такі запобіжні заходи:

  1. особисте зобов'язання;
  2. особиста порука;
  3. застава;
  4. домашній арешт;
  5. утримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є також затримання особи.

Тож найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим — утримання під вартою. Якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не буде доведено, що більш м'який захід не є достатнім, в задоволенні клопотання відмовлять.

Запобіжні заходи застосовує під час досудового розслідування слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженим із прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження — суд за клопотанням прокурора.

Особисте зобов'язання

Особисте зобов'язання полягає в обов'язку підозрюваного або обвинуваченого виконувати приписи, передбачені КПК і покладені на нього слідчим суддею або судом.

Підозрюваному або обвинуваченому в письмовому вигляді із підписом повідомляють про покладені на нього обов’язки та пояснюють, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і стягнення штрафу в сумі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, то прокурор.

Особисте зобов'язання підозрюваного або обвинуваченого може полягати в обов'язках:

  • прибувати на кожну вимогу суду або іншого органу державної влади;
  • прибувати до певної службової особи за визначеною періодичністю;
  • не покидати населений пункт, в якому особа зареєстрована, мешкає або перебуває, без дозволу слідчого прокурора або суду;
  • повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
  • утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з такою особою з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
  • не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
  • пройти курс лікування від наркотичної та алкогольної залежності;
  • докласти зусилля до пошуку роботи або навчання;
  • здати на зберігання відповідним органам державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
  • носити електронний засіб контролю (ЕЗК).

Як бачимо, цей запобіжний захід є насправді модифікованою підпискою про невиїзд. При цьому обов'язки підозрюваного або обвинуваченого значно розширені й не обмежується одним лише зобов'язанням не покидати місце проживання.

Особиста порука

Особиста порука полягає в наданні особами, яких слідчий суддя або суд вважає такими, що заслуговують довіри, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, і зобов'язуються за необхідності доставити його в орган попереднього розслідування або в суд за першої вимоги. Кількість поручителів визначає слідчий суддя або суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатнім лише тоді, коли ним є особа, що заслуговує на особливу довіру.

Поручитель може відмовитися від узятих на себе зобов'язань до виникнення підстав, що спричинять його відповідальність. Тоді він забезпечує явку підозрюваного або обвинуваченого в орган досудового слідства або суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу.

У разі невиконання поручителем узятих на себе зобов'язань з нього стягують штраф у таких розмірах:

  1. під час провадження щодо злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років або інше, більш м'яке покарання — від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати;
  2. під час провадження щодо злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, - від п'яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;
  3. під час провадження щодо злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін від п'яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
  4. під час провадження щодо злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, - від двадцяти до п'ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Як бачимо, законодавець залишив тільки особисту поруку як більш ефективний захід порівняно з порукою громадської організації або трудового колективу.

Домашній арешт

Домашній арешт — явище абсолютно нове для нашої країни (якщо, звичайно, не брати до уваги його застосування в Російській імперії) і полягає в забороні підозрюваному або обвинуваченому залишати своє житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосований до особи, яку підозрюють у скоєнні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Працівники органів внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного або обвинувачуваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в помешканні цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення щодо питань, які пов'язані з виконанням покладених на неї зобов'язань, а також використовувати електронні засоби контролю.

Застосування електронних засобів контролю полягає в закріпленні на тілі особи пристрою, що дозволяє відстежувати і фіксувати її місцеперебування. Такий пристрій має бути захищений від самостійного зняття, ушкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю і сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

Термін дії постанови слідчого судді про утримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. За необхідності строк утримання особи під домашнім арештом може бути продовжено за клопотанням прокурора в межах терміну досудового розслідування, проте сукупний термін перебування особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. Після закінчення цього терміну постанова про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.

Застава

Застава — це внесення коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для забезпечення виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов'язків, за умови, що внесені кошти підуть у дохід держави у разі невиконання цих зобов'язань.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставником).

Але заставодавцем не може бути юридична особа державної чи комунальної власності або такою, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або в статутному капіталі якої є частка державної або комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, який перебуває у державній або комунальній власності.

Розмір застави визначає слідчий суддя або суд з урахуванням обставин кримінального злочину, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу і ризиків, передбачених КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов'язків і не може бути наперед непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

  1. щодо особи, підозрюваної або обвинуваченої в скоєнні злочину невеликої або середньої тяжкості, — від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
  2. щодо особи, підозрюваної або обвинуваченої в скоєнні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
  3. щодо особи, підозрюваної або обвинуваченої в скоєнні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Як виняток, коли слідчий суддя або суд встановить, що застава в зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яку підозрюють або обвинувачують у скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена в розмірі, що перевищує вісімдесят або триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

У разі невиконання зобов'язань заставодавцем, а також якщо підозрюваний або обвинувачений, якого належним чином повідомили, не з'явився на виклик до слідчого, прокурора, слідчого судді або в суд без поважних причин або не повідомив про причини своєї неявки, чи порушив інші покладені на нього під час застосування запобіжного заходу обов'язки, застава піде у дохід держави і зарахується до спеціального фонду Державного бюджету України. Тоді слідчий суддя або суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Заставу, яка не пішла в дохід держави, повертають підозрюваному, обвинуваченому або заставнику після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому заставу, внесену підозрюваним, обвинуваченим, суд може повністю або частково направити на виконання вироку щодо майнових стягнень. Заставу, внесену заставодавцем, суд може направити на виконання вироку щодо майнових стягнень лише за його згоди.

Утримання під вартою

Утримання під вартою є винятковим заходом, який застосовують у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких заходів не буде дієвим.

КПК встановлює чіткі критерії застосування цього запобіжного заходу. Утримання під вартою можуть застосувати тільки:

  1. до особи, підозрюваної або обвинуваченої в скоєнні злочину, за який законом передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — лише у разі, якщо прокурор доведе, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав в установленому порядку вимог про внесення коштів як застави і за умови подання документа, який це підтверджує;
  2. до раніше засудженої особи, підозрюваної або обвинуваченої в скоєнні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, — лише в разі, якщо прокурор доведе, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового слідства або суду, перешкоджала кримінальному провадженню чи їй повідомили про підозри в скоєнні іншого злочину;
  3. до раніше не засудженої особи, підозрюваної або обвинуваченої в скоєнні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, — лише у разі, якщо прокурор доведе, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового слідства або суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомили про підозри в скоєнні іншого злочину;
  4. до раніше не засудженої особи, підозрюваної або обвинуваченої в скоєнні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти років;
  5. до раніше засудженої особи, підозрюваної або обвинуваченої в скоєнні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін понад три роки;
  6. до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальний злочин, через що  може бути вирішено питання  про екстрадицію особи такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених КПК або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Але і в цих випадках слідчий суддя або суд за винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відійти від цього правила і не визначити розмір застави слідчий суддя або суд має право:

  • щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрози його застосування;
  • щодо злочину, який спричинив загибель людини;
  • щодо особи, якій у цьому провадженні вже обрали запобіжний захід у вигляді застави, проте була нею порушена.


Советы юристов для граждан и бизнеса на ваш e-mail!




Пошук юристів і держорганізацій по великих містах