Бізнес колишнього подружжя: що і як ділити - 27.02.2013

На жаль, розірвання шлюбу з наступним розподілом усього нажитого майна між колишнім подружжям — явище не рідкісне. І якщо з розділом квартири, земельної ділянки, транспортного засобу або іншого рухомого майна все більш-менш зрозуміло, то як розділити між колишнім подружжям бізнес — питання не з легких. Ситуація ускладнюється відсутністю чіткої законодавчої регламентації та судової практики. На що може розраховувати кожен із подружжя у такій ситуації, дізнавався Prostopravo.com.ua // 27.02.2013

Що ділимо?

Відразу наголосимо, що не йдеться про розподіл майна підприємства. Згідно з п. 1 ст. 66 Господарського кодексу України, «майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства».

Не будемо ми ділити і внесок у статутний капітал, здійснений одним із подружжя. Так, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлює, що власником майна, переданого товариству учасниками, є саме товариство. Тож майно, внесене у статутний капітал господарчого суб'єкта, переходить у його власність і не є об'єктом права спільної власності подружжя.

Водночас учасникам господарського товариства, які передали товариству майно як внесок у статутний капітал, надають корпоративні права пропорційно з номіналом таких внесків. Корпоративні права передбачають права особи, частку якої визначають у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають право на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону, а також інші правочинності, передбачені законом та статутними документами.

Тож можна зробити висновок, що розподілу між подружжям підлягають корпоративні права. Однак і тут не все так просто. Адже корпоративні права є сукупністю майнових та немайнових прав, а в ст. 61 Сімейного кодексу України йдеться, що об'єктом загальної спільної власності може бути тільки майно.

Питання про розподіл майна у вигляді акцій, частки (паю) у фондах корпоративних господарських організацій вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

Розглянемо можливість розподілу корпоративних прав подружжя на прикладі найпоширеніших організаційно-правових форм підприємств: акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, приватного підприємства.

Акціонерне товариство

Найпростіше вирішується питання з акціонерним товариством.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство — це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» акція є іменним цінним папером, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, а також немайнові права, передбачені законодавчими актами, які регулюють питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Цінні папери, згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України, є річчю. Тому акції можуть бути об'єктом права спільної власності і предметом розподілу між подружжям, якщо, звісно, вони були придбані у шлюбі, за загальні кошти подружжя.

Товариство з обмеженою відповідальністю

Товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»). На відміну від акціонерного товариства, корпоративні права учасника товариства з обмеженою відповідальністю не посвідчуються акціями або іншими цінними паперами, а самі частки в статутному капіталі ТОВ не є об'єктами цивільних прав. Тож і виникають складнощі, пов'язані з можливістю розподілу корпоративних прав учасників ТОВ.

Слід сказати, що судова практика щодо цього питання дуже різнорідна. В одних випадках суди задовольняли позови про розподіл частки в ТОВ між подружжям у рівних частинах; в інших — про не включення частки в ТОВ у спільно нажите майно; у третіх — про компенсації частини вартості частки другого з подружжя.

На нашу думку, практика розподілу частки в ТОВ між подружжям не витримує жодної критики, адже суд не може своїм рішенням зобов’язати інших учасників ТОВ прийняти нового члена, тож можливість виконання такого судового рішення дуже сумнівна. Те саме можна сказати про виплату тому з подружжя, хто не є учасником ТОВ, частини статутного капіталу пропорційно до половини частки його подружжя, оскільки ми вже з'ясували, що статутний капітал є власністю господарського товариства, а не його учасників.

Водночас Верховний суд у своїй Постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і розподіл спільного майна подружжя» №11 від 21.11.2007 р. роз'яснив судам, що, зважаючи на ч. 2, 3 ст. 61 СК, якщо внесок до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на розподіл отриманих доходів. Крім того, при використанні одним із подружжя спільних коштів всупереч ст. 65 СК інший має право на компенсацію вартості його частки.

Приміром, апеляційний суд Київської області у справі №22-ц-4523/12 22-ц/1090/6053/12 у своєму рішенні від 16 жовтня 2012 року дійшов висновку, що, хоча внесок до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної власності подружжя, і ні сам внесок, ні корпоративні права на засноване відповідачем ТОВ не підлягають розподілу, позивач має право на компенсацію у розмірі половини внеску відповідача до статутного фонду ТОВ.

Розглядаючи схожий позов, Печерський районний суд м. Києва у справі № 2-747/12 відмовив позивачці в компенсації вартості корпоративних прав у ТОВ на тій підставі, що вона не надала суду доказів того, що внесок до статутного фонду був зроблений за рахунок спільних коштів подружжя, адже на той момент вони вже мешкали окремо і фактично шлюбні відносини між ними припинилися.

Тож можна зробити висновок, що все, на що може розраховувати другий з подружжя за «розподілу» корпоративних прав у ТОВ, це компенсація половини вартості внеску в статутний фонд такого товариства, за умови що такий внесок був здійснений за рахунок спільних коштів подружжя і при цьому був порушений порядок відчуження спільного майна, встановлений ст. 65 СК.

Приватне підприємство

Щодо такої організаційно-правової форми, як приватне підприємство, то донедавна практика у справах про його «розподіл» була однозначною і формувалася на підставі тієї самої Постанови Пленуму Верховного суду № 11: «Згідно з положеннями ст. 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства або фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної власності подружжя. Інший із подружжя має право лише на частку отриманих доходів від цієї діяльності».

Усіх заплутав Конституційний Суд України, який у своєму рішенні від 19.09.2012 року у справі конституційного звернення приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України дійшов висновку, що статутний капітал і майно приватного підприємства є об'єктом права спільної власності подружжя.

Конституційний Суд зважав на те, що відповідно до ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, який використовують для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять всі види майна, призначені для його діяльності, разом із земельними ділянками, будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, сировиною, продукцією, правами вимоги, боргами, а також правом на торговельну марку або інше позначення та іншими правами, якщо інше не встановлено договором або законом, підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю, підприємство або його частину можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших угод. Тобто щодо підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права та обов'язки. Тому, на думку Конституційного Суду України, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, — це окремий об'єкт права спільної власності подружжя, до складу якого входять всі види майна, в тому числі внесок у статутний капітал і майно, виділене з їхньої сумісної власності.

Правда, натепер в Єдиному державному реєстрі судових рішень не вдалося знайти жодного рішення про «розподіл» майна приватного підприємства між подружжям. Незрозумілим залишається і механізм реалізації такого права, оскільки законодавчо він не встановлений, а жодна з вищих судових інстанцій не давала своїх роз'яснень щодо цього.

Враховуючи все вищесказане, можна порадити подружжю врегулювати відносини, пов'язані зі вступом або заснуванням одним із них господарського товариства або іншого суб'єкта господарювання на рівні договору, в якому, зокрема, передбачити і механізми компенсації іншому з  подружжя його частки.

Думки

Андрій Осипов, адвокат, АТ «Присяжний повірений»

Спільною власністю подружжя можуть бути квартири, житлові та садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, кошти та майно, що належать подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Як правило, суд розділяє майно подружжя в окремому провадженні, в разі, якщо таке розділення стосується інтересів третіх осіб; наприклад, коли майно є власністю селянського (фермерського) господарства, іншого суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, до складу співзасновників яких, крім подружжя і їхніх неповнолітніх дітей, входять і інші особи, або власністю житлово-будівельного або іншого кооперативу, член якого ще не повністю вніс свій пайовий внесок, через що не набув права власності на відповідне майно, виділене йому кооперативом у користування.

За розподілу майна у вигляді акцій, частки у фондах корпоративних господарських організацій враховують вид юридичної особи, організаційно-правову форму її діяльності, характер правовідносин подружжя з цим суб'єктом. Згідно зі ст. 177 ЦК об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші і цінні папери. За ст. 6 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери і фондовий ринок» акція є іменним цінним папером, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, а також немайнові права, передбачені законодавчими актами, що регулюють питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акції можуть бути об'єктом права спільної власності і предметом розподілу між подружжям, якщо вони були придбані за їхні спільні кошти.

Ст. 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» встановлює, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Внесок до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. За ч. 2, 3 ст. 61 СК, якщо внесок до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на розподіл отриманих доходів. При використанні одним із подружжя спільних коштів всупереч ст. 65 СК інший з подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Згідно з положеннями ст. 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства або фізичної особи-підприємця не є об'єктом  спільної сумісної власності подружжя. Другий з подружжя має право лише на частку отриманих доходів від цієї діяльності.

Не є спільною власністю майно одного з подружжя, придбане особою до шлюбу; придбане під час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди Страхові суми, отримані за обов'язковим і добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою власністю кожного з них.

Зважаючи на сказане вище, можна зробити наступний висновок: якщо ви хочете захистити ваші корпоративні права за розподілу майна, вам необхідно мати належні докази того, що корпоративні права були придбані за кошти, які не підлягають розподілу; такими коштами можуть бути такі, що належать одному з подружжя особисто або отримані внаслідок дарування. Можливі й інші варіанти.

Тетяна Сорокопуд, юрист, Правова група «Домініон»

Слід наголосити, що чинне законодавство України неоднозначно і недостатньо чітко регулює окремі питання корпоративного права, що на практиці призводить до неоднакового тлумачення норм матеріального права і застосування судами корпоративного законодавства.

Тому постає низка питань корпоративного права, на які немає однозначної відповіді. Зокрема, такі:

  1. Чи є корпоративні права об'єктом права спільної власності подружжя?
  2. Чи можливий «розподіл» корпоративних прав?

Для того щоб отримати відповіді на ці питання, необхідно визначити саму природу корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) корпоративні права — це права особи, частку якої визначають у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають право на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інша правочинність, передбачена законом та статутними документами.

Аналізуючи цю норму, можна зробити наступний висновок: внесення коштів засновниками товариства є одним із джерел формування майна цього товариства і включається в його статутний капітал як внесок, а засновник з моменту вчинення цих дій набуває корпоративних прав: на управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, участь у розподілі прибутку товариства та отримання відповідної його частини, а також на отримання грошових коштів в разі ліквідації товариства відповідно з чинним законодавством і за виходу, зокрема з товариства з обмеженою відповідальністю, право на виплати вартості частини майна товариства, що пропорційна його частці в статутному капіталі.

У ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обігу.

У ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) йдеться, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Зважаючи на чинне законодавство України майновим правом будь-якого учасника господарського товариства є право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), а також право на отримання грошових коштів в разі ліквідації товариства і право на виплати вартості частини майна товариства, що пропорційна його частці в статутному капіталі, за виходу учасника з товариства. Корпоративні права є об'єктом права спільної власності подружжя і можуть бути розділені між подружжям. Це твердження відповідає позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 28 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і розподіл спільного майна подружжя» (далі — Постанова ВСУ).

Також слід наголосити, що в господарських організаціях, де немає корпоративних прав, суди дотримуються іншої неоднозначної позиції з цього приводу.

Згідно з п. 29 Постанови ВСУ майно приватного підприємства або фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної власності подружжя. Інший має право тільки на частку отриманих доходів від цієї діяльності.

Конституційний суд України дотримується абсолютно протилежної позиції. У резолютивній частині Рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року, ухваленого у справі № 17-рп/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, йдеться: «В аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України слід розуміти так, що статутний капітал і майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя».

Враховуючи неоднозначну правову позицію двох найвищих судових органів, на наш погляд, слід дотримуватися правової позиції саме Конституційного суду України. Оскільки, за ст. 150 Конституції України, повноваженнями Конституційного Суду України є, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Щодо питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Вартість юридичних послуг в сімейному праві
Послуга
Кількість пропозицій
Середня ціна, грн

24

кількість пропозицій

439,58

середня ціна, грн

12

кількість пропозицій

2 325,00

середня ціна, грн

12

кількість пропозицій

3 708,33

середня ціна, грн

12

кількість пропозицій

766,67

середня ціна, грн

11

кількість пропозицій

2 200,00

середня ціна, грн

11

кількість пропозицій

7 409,09

середня ціна, грн

10

кількість пропозицій

3 650,00

середня ціна, грн

9

кількість пропозицій

944,44

середня ціна, грн

4

кількість пропозицій

3 500,00

середня ціна, грн






Горячие предложения

Кредиты на карту

более 30 онлайн-сервисов!

Ставка - от 0.01%

Срок - до 180 дней

Сумма - до 20 000 грн.

Документы - паспорт и код

YOUTUBE канал "АДВОКАТ МОСКАЛЕНКО А.В."

Подписывайтесь и получайте консультации адвоката онлайн бесплатно, полезные каждому!





Пошук юристів і держорганізацій по великих містах