Отримання згоди другого з батьків на виїзд дитини за кордон: Рада готується змінювати закон 28.01.2022

Верховна Рада врегулює питання надання згоди батькам на вивезення за межі України дитини, яка не досягла 16-річного віку.

Отримання згоди другого з батьків на виїзд дитини за кордон: Рада готується змінювати закон

Комітет із гуманітарної та інформаційної політики рекомендував Верховній Раді прийняти за основу урядовий проєкт Закону щодо вирішення батьками питань тимчасового виїзду дітей за межі України 6146.

Проєктом Закону:

  • визначається чіткий перелік підстав, коли тимчасовий виїзд за межі України дитини, яка не досягла 16-річного віку, у супроводі одного з батьків дозволяється без згоди другого з батьків;
  • передбачається, що згода одного з батьків на тимчасовий виїзд дитини діятиме протягом 3 років;
  • запроваджується можливість оформлення такої згоди в електронній формі без нотаріального посвідчення;
  • встановлюється обов'язок внесення нотаріусом відомостей у разі засвідчення ним згоди на тимчасовий виїзд дитини до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Як зазначає Мін'юст в особі Дениса Малюські, метою проєкту є забезпечення можливості надання кожним з батьків-громадянином України згоди на тимчасовий виїзд за межі України дитини, яка не досягла 16-річного віку, у супроводі другого з батьків шляхом внесення відомостей про таку згоду до Державного реєстру актів громадянського стану громадян безпосередньо одним із батьків через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або нотаріусом на підставі нотаріально засвідченої ним письмової згоди.

У статті 313 Цивільного кодексу встановлено, що фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновителів), піклувальників та у їхньому супроводі або у супроводі осіб, уповноважених ними, крім випадків, передбачених законом.

Зазначена норма, з погляду її практичної реалізації, на сьогодні передбачає, що виїзд дитини за межі України у супроводі одного з батьків вимагає надання заяви про відповідну згоду другого з батьків, справжність підпису на якому нотаріально засвідчується.

В умовах, коли погляди батьків на виїзд дитини за кордон збігаються, правило, що обговорюється, працює нормально. Однак, якщо з відповідного питання думки батьків різні (частіше це трапляється після припинення шлюбу та проживання одним із батьків окремо), інтереси дитини опиняються під загрозою.

Безпідставне ненадання одним із батьків згоди на виїзд дитини за кордон у супроводі другого з батьків найбільше вражає інтереси дітей до 16 років, які беруть участь у міжнародних спортивних змаганнях, творчих конкурсах, олімпіадах тощо за межами України.

Ще одна категорія проблемних ситуацій визначається випадками, коли другий батько погоджується на виїзд дитини за кордон у супроводі другого з батьків, однак у результаті перебування у відповідний момент на значній відстані, зокрема за межами України або на тимчасово окупованій території, або з інших причин не має можливості оперативно оформити та передати другому батькові заяву про згоду на виїзд дитини за кордон.

Мають місце також ситуації, коли один із батьків повністю припиняє спілкування з дитиною, не бере жодної участі у вихованні, не займається її подальшою долею, не повідомляє нове місце свого проживання, внаслідок чого відсутня об'єктивна можливість не лише отримати відповідну згоду, а також звернутись до нього з проханням про його отримання.

Зрештою, найбільш ганебні та цинічні випадки зневажання прав дитини трапляються, коли один з батьків не просто не бере участі у вихованні та утриманні дитини, а й ставить умовою оформлення ним згоди на виїзд дитини за кордон надання їй другим батьком грошової компенсації.

В усіх зазначених ситуаціях не забезпечується досягнення однієї з цілей регулювання сімейних відносин, визначених у ч. 2 статті 1 Сімейного кодексу України (забезпечення кожної дитини можливістю духовного та фізичного розвитку), а також не дотримується правила статті 33 Конституції, згідно з якою кожному, хто є законні підстави знаходяться на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, що встановлюються законом.

Крім того, у випадку, коли один з батьків має фінансову та іншу можливість виїзду з дитиною за кордон з метою забезпечення її лікування, навчання, відпочинку або культурного дозвілля, необґрунтована відмова другого з батьків дати згоду на такий виїзд або відсутність такої згоди веде до порушення прав дитини, гарантованих Конвенцією про права дитини 1989 року.

Еволюція законодавства

Першим кроком у напрямку захисту прав дитини стало ухвалення Закону від 7 грудня 2017 року № 2234-VIII «Про внесення та змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», який набрав чинності 6 лютого 2018 року. Цим Законом було знято категоричність частини першої статті 157 Сімейного кодексу України шляхом доповнення її винятком «крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу». При цьому нова частина п'ята зазначеної статті зокрема проголошувала: «Той батько, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців».

Втім, зазначає Мін'юст, ця норма була недостатньо ефективною в аспекті захисту прав та інтересів дітей, а також повністю ігнорувала інтереси батьків, які вчасно не платили аліменти.

Тому Законом від 3 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (набрав чинності 28 серпня 2018 року) ч. 5 статті 157 Сімейного кодексу України виклали у новій редакції.

Ключові зміни полягали в тому, що батько, з яким проживає дитина (крім випадків застосування до неї заходів примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у такому побаченні) отримав право самостійно вирішувати питання виїзду з дитиною за кордон на термін не більше одного місяці з метою його лікування, навчання, оздоровлення та відпочинку, участі у різних заходах з одночасним обов'язком інформувати другого з батьків про такий виїзд.

У цьому відповідне право можна реалізувати й у виїзду терміном більше місяця, якщо: 1) другий батько прострочив на чотири місяці сплату аліментів; 2) другий батько прострочив на 3 місяці сплату аліментів на користь дитини з інвалідністю або серйозним захворюванням. Відповідні зміни, вважає Мін'юст, довели свою дієвість.

Так, за статистичними даними територіальних органів державної виконавчої служби, кількість довідок про наявність заборгованості за виконавчими документами про стягнення аліментів склала: 2018 рік – 2,8 тис.; 2019 рік – 8,8 тис.; 2020 рік – 9,6 тис.; півріччя 2021 року – 5,8 тис. «Таким чином, останніми роками сімейне законодавство України щодо регулювання питань виїзду дітей за кордон подолало значний еволюційний шлях, проте нинішній стан справ у цій сфері, на жаль, не можна назвати досконалим», - вважає Мін'юст.

Оформлення згоди батьків виключно через нотаріальне посвідчення для достовірності підпису на відповідній заяві потребує зусиль, коштів та часу. У сучасних умовах для мінімізації незручностей та прискорення відповідних процесів цілком обґрунтовано забезпечення можливості надання такої згоди в електронній формі з використанням електронного підпису.

Крім того, правила оформлення нотаріусом батьківської згоди є певною мірою суперечливими.

З одного боку, закон говорить про нотаріальне посвідчення такої згоди, з іншого боку, Закон України "Про нотаріат" не передбачає посвідчення нотаріусом згоди одного з батьків на тимчасовий виїзд дитини за кордон як окремий різновид нотаріальних дій.

Як наслідок, на практиці така згода оформляється через нотаріальне посвідчення достовірності підпису батька/матері на заяві про надання відповідної згоди. Різниця полягає в тому, що нотаріус, що засвідчує справжність підпису, не засвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.

Таким чином, нотаріус, що засвідчує справжність підпису одного з батьків на заяві, безпосередньо не засвідчує факт відповідної згоди та той факт, що підписант є батьком/матір'ю дитини. Тягар перевірки всіх цих фактів покладається повністю на співробітника Державної прикордонної служби. Такий алгоритм не виключає помилок та зловживань. Відповідно, необхідно запровадження окремої нотаріальної дії, яка передбачатиме посвідчення нотаріусом згоди батьків (усиновителів), опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів на тимчасовий виїзд за межі України дитини, яка не досягла 16 років.

Недоліком нинішнього стану правового регулювання є відсутність чіткого правила щодо можливої ​​тривалості періоду, протягом якого діє згода батька на виїзд дитини за кордон.

Чинні правила перетину державного кордону громадянами України передбачають, що у нотаріально посвідченій згоді одного з батьків на тимчасовий виїзд з України  дитини, яка не досягла 16-річного віку, у супроводі другого з батьків вказується держава прямування та відповідний тимчасовий проміжок перебування в цій державі.

Міністерство юстиції іноді отримує інформацію про те, що окремі нотаріуси з посиланням на вказане правило рекомендують вказувати порівняно короткий термін (наприклад, 3 місяці), на який надається згода на виїзд дитини за кордон, з метою мінімізації ризиків відмови Державної прикордонної служби у такому виїзді.

Також важко назвати ідеальним підхід, за якого на рівні закону визначаються не всі випадки, коли згода одного з батьків на виїзд дитини за межі України не потрібна. Так, низка відповідних винятків встановлена ​​Правилами перетину державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 (із змінами).

Не вистачає обґрунтованості концепції, згідно з якою правила виїзду з дитиною за кордон суттєво відрізняються залежно від незначної різниці у тривалості прострочення сплати аліментів – 3 або 4 місяці. «З погляду найкращих інтересів дитини, несплата аліментів протягом трьох місяців є достатнім аргументом для ігнорування позиції відповідного батька/матері щодо доцільності виїзду дитини за кордон», - вважає Мін'юст.

Слід зазначити, що статистична інформація про кількість виконавчих проваджень про стягнення аліментів, надана територіальними органами державної виконавчої служби, є такою.

Станом на 01.07.2021 р. на виконанні було 520,6 тис. виконавчих документів про стягнення аліментів: з них – 176,5 тис. виконавчих документів, за якими сума заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці; 134,2 тис. виконавчих документів, згідно з якими сума заборгованості перевищує суму платежів за 4 місяці.

Нарешті, закон передбачає, що суд надає дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за межі України батькам, які проживають окремо від дитини, хоча на практиці, враховуючи чинні правила, потреба в отриманні такого дозволу нерідко виникає і у того з батьків, з яким проживає дитина.

Основні зміни

Проєктом Закону пропонується запровадити можливість кожного з батьків давати згоду на тимчасовий виїзд за межі України дитини, яка не досягла 16 років, у супроводі другого з батьків шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру актів громадянського стану громадян через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Також положення законопроєкту передбачають можливість внесення відомостей про надання відповідної згоди до Державного реєстру актів цивільного стану громадян нотаріусом на підставі нотаріально засвідченої письмової згоди.

Поряд із цим для досягнення балансу інтересів дитини та кожного з батьків незалежно від певних життєвих обставин положеннями законопроєкту запроваджується можливість засвідчувати відповідну згоду осіб, які утримуються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, начальниками таких установ та слідчих ізоляторів.

Передбачено можливість такої згоди на значний проміжок часу, але не більше трьох років.

Крім того, проєктом Закону визначається чіткий перелік підстав, коли тимчасовий виїзд за межі України дитини, яка не досягла 16-річного віку, у супроводі одного з батьків дозволяється без згоди другого з батьків.

Прописується, що один із батьків, який має намір здійснити тимчасовий виїзд за межі України з дитиною, яка не досягла 16 років, звертається до іншого батька за наданням згоди на такий виїзд, якщо відсутні визначені законом підстави, коли такий виїзд дозволяється без згоди другого з батьків. Протягом 10 календарних днів після відповідного звернення другий з батьків зобов'язаний дати згоду на тимчасовий виїзд або письмову відмову із зазначенням причин його ненадання.

У разі неодержання відповідної згоди один із батьків, який не має заборгованості зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України дитину, яка не досягла шістнадцяти років, без згоди другого з батьків.

Суд приймає рішення про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України дитини, яка не досягла шістнадцяти років, без згоди другого з батьків, якщо судом встановлено, що такий виїзд не суперечить інтересам дитини.

Тимчасовий виїзд за межі України дитини, яка не досягла шістнадцяти років, у супроводі одного з батьків не вимагає згоди другого з батьків у разі:

1) смерті другого з батьків або набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим;

2) набрання законної сили рішенням суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків, про визнання другого з батьків безвісно відсутнім або недієздатним;

3) якщо дитина чи другий батько є іноземцем чи особою без громадянства;

4) виїзду у супроводі одинокої матері (коли у документі про народження дитини відомості про батька відсутні або внесені зі слів матері);

5) виїзду у супроводі одного з батьків, місце проживання дитини з яким визначено за рішенням суду або підтверджено укладанням органів опіки та піклування та до якого не застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та усунення перешкод у побаченні з дитиною.

У такому разі виїзд дитини за межі України дозволяється на строк не більше одного місяця та за умови відправки іншому батькові рекомендованим або цінним поштовим відправленням за останнім відомим місцем його проживання не пізніше ніж за 10 календарних днів до моменту виїзду повідомлення про виїзд дитини за межі України .

Неналежне виконання цього обов'язку без поважних причин тягне за собою відповідальність, встановлену законом;

6) наявності у другого з батьків заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 місяці;

7) набрання законної сили рішенням суду про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України дитини, яка не досягла 16 років, без згоди другого з батьків.


FAQ зі сімейного права

Бланки і довідники