Строк прийняття спадщини
Спадщина відкривається в день смерті спадкодавця або визнання його померлим рішенням суду.
Коли людина вмирає, видається спочатку довідка про смерть медичною установою і на її підставі орган РАГС видає свідоцтво про смерть. Цей документ підтверджує факт смерті людини. Цілком інша ситуація, коли ніхто не бачив смерті людини. У цьому випадку факт смерті підтверджується рішенням суду.
Після відкриття спадщини і протягом шести місяців спадкоємець повинен заявити про себе як про спадкоємця. За цей час нотаріус описує кількість спадкоємців. Відтоді йде відлік терміну прийняття спадщини чи відмова від нього.
Якщо право на спадщину залежить від відмови або усунення від спадщини спадкоємця попередньої черги, закон дає додаткові 3 місяці для прийняття спадщини з дня виникнення у нього такого права.
Деякі роблять помилку, не роблячи жодних дій після смерті спадкодавця. Плутають терміни, вважаючи, що заявляти про себе як спадкоємця потрібно через шість місяців з дня смерті спадкодавця. Або не діють, як єдині спадкоємці, не роблячи жодних дій. Результат – пропущений термін прийняття спадщини. Після чого прийняти спадщину можна тільки за письмовою згодою спадкоємців, що наслідували. Або йти до суду.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини
Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:
- тривала хвороба спадкоємця;
- перебування спадкоємця тривалий час за межами України
Важливо! Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.
- відбування покарання в місцях позбавлення волі;
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17);
- велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
- складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
- перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України (Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17);
- тощо.
При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.
Разом з цим, у п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що судами не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:
- юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
- необізнаність особи про наявність спадкового майна;
- похилий вік;
- непрацездатність;
- встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
- невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
- відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
- несприятливі погодні умови;
- перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Автоматичне прийняття спадщини
За загальним правилом, особа, яка бажає прийняти спадщину має подати нотаріусу або в сільраду (в місцевостях, де немає нотаріусів) заяву про своє бажання прийняти спадщину протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини (смерті спадкодавця). І якщо спадкоємець цього не зробить, вважається що він не прийняв спадщину (відмовився від неї).
З цього правила є два винятки:
- Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку він не заявив про відмову від неї.
- Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину. Знову ж таки, якщо не подано відмову.
При цьому:
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Таким чином, спадкоємці, які відносяться до цих двох категорій (ті, що разом проживали; малолітні, наповнолітні, недієздатні) можуть не вчиняти жодних дій для прийняття спадщини, вважається, що вони її прийняли за замовчуванням.
Після закінчення 6-місячного строку вони можуть отримати свідоцтво про право на спадщину.
Якщо успадковується нерухомість або інше майно, що підлягає державній реєстрації, отримати свідоцтво потрібно обов’язково.
Проживання разом із спадкодавцем підтверджується реєстрацією місця проживання за однією адресою, або рішенням суду про встановлення факту спільного проживання.
Осільки через збройну агресію рф багато людей виїхало за межі України, може виникнути питання, що вважати їхнім постійним місцем проживання.
За українським законодавством місце постійного проживання визначається не лише за кількістю днів протягом року, які резидент проживає в країні (183 дні протягом року), але й за наявністю економічних, соціальних та сімейних зв’язків. До того ж, нотаріусу, в більшості випадків достатньо витягу з Реєстру про місце проживання. Якщо людина виїхала не на ПМЖ, а перебуває за кордоном тимчасово, її постійне місце проживання не змінилось.
Відмова від спадщини
Не можна змусити людину володіти майном або прийняти на себе чужі права і обов'язки, якщо вона того не хоче. Тому будь-який спадкоємець може відмовитися від спадщини.
Заяву про відмову від спадщини спадкоємець подає особисто нотаріусу. Але відмовлятися потрібно з ясним розумінням, які наслідки це несе для вас і знати кілька правил.
Перше. «Правило шести місяців». Протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця, спадкоємці мають право змінювати своє рішення: заявляти про відмову від спадщини і відкликати заяву про відмову в прийнятті спадщини.
Друге. «Правило турботи про дітей». Відмова від спадщини від імені малолітніх або неповнолітніх дітей та недієздатних громадян можлива тільки за згодою органу опіки та піклування.
Третє. «Правило для всіх». Відмовитися від спадщини можуть всі спадкоємці без винятку, і за законом і за заповітом.
Четверте. «Правило передачі». Відмовитися від спадщини можна двома способами:
- просто відмовитися від спадщини. Нікому не передавати свою частку. Тоді частка, від якої відмовилися, розподіляється пропорційно між спадкоємцями за заповітом або спадкоємцями за законом.
- відмовитися в чиюсь користь і передати свою частину спадщини конкретному спадкоємцеві. Спадкоємець за заповітом може відмовитися тільки на користь спадкоємця за заповітом під призначеного спадкоємця, зазначеного спадкодавцем в заповіті. Спадкоємець за законом може відмовитися на користь спадкоємця за законом будь-якої черги.
- Спадкоємець, на користь якого відмовилися, може не брати частку, від якої відмовився на його користь іншій спадкоємець.
П'яте. «Правило недійсності відмови».
Відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною. Підстави такі ж, як і для визнання недійсності угод, наприклад:
- особою, не здатною на момент здійснення відмови розуміти значення своїх дій або керувати ними;
- під впливом обману, насильства, погрози, тяжкої обставини;
- шляхом введення в оману.
Відповіді на запитання:
Як довго можна не оформлювати спадщину?
Цивільним Кодексом встановлено лише строк для прийняття спадщини (6 місяців). Ніякого крайнього строку для оформлення спадщини немає. Тобто головне вчасно подати заяву про прийняття спадщини, а оформлювати її можна скільки завгодно, або скільки потрібно для збору документів чи коштів.
Скільки коштує відмова від спадщини?
Вартість нотаріальних послуг дуже відрізняється в залежності від регіону. Загалом, подати заяву про відмову від спадщини коштує стільки ж, скільки заява про прийняття спадщини.