Договірне право та договірні відносини

Договірне право

Договірне право - це система правових норм, що регулюють договірні відносини. Договірне право включає в себе: 1) загальні положення договірного права (поняття зобов'язання і договори, їх співвідношення; зміст, структура договору, його форма; класифікація договорів; порядок укладення, виконання, способи забезпечення виконання договірних зобов'язань, зміна, розірвання договору; відповідальність за порушення договірних зобов'язань і 2) положення окремих видів договорів.

Предметом договірного права є суспільні відносини, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням або припиненням договорів.

Принципи договірного права: принцип свободи договору; принцип диспозитивності (рівності); принцип економічності і співробітництва; принцип обов'язковості виконання сторонами умов договору; принцип належного і реального виконання договірних зобов'язань; принцип судового захисту та застосування договірних санкцій і санкцій, передбачених законом до порушника договірного зобов'язання; принцип справедливості, добросовісності та розумності; принцип моральності; принцип не зловживання правом.

Договірні відносини. Зобов'язання

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання) , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією з підстав виникнення зобов'язань є договори.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь іншої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За загальним правилом, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Договірні відносини регулюються нормами цивільного, господарського, сімейного, трудового права.