про твої права

Права та обов'язки батьків та дітей в Україні

Права і обов'язки дітей і батьків в Україні: особливості захисту основних прав дитини в суспільстві. Декларація прав дітей відповідно до Конвенції про права дитини. Права неповнолітніх дітей у школі, сім'ї, в дитячому садку, при вакцинації, при виїзді за кордон.

Путівник за статтею

  1. Права і обов'язки дітей
  2. Конвенція ООН про права дитини
  3. Права і обов'язки батьків
  4. Права дітей та батьків під час проведення вакцинації

    4.1 Що потрібно знати перед проведенням вакцинації?

    4.2 Що таке Календар щеплень?

    4.3 Порядок проведення вакцинації

    4.4 Поствакцинальні реакції та ускладнення

  5. Захист прав дітей на належне утримання

    5.1 Відповідальність за несплату аліментів

    5.2 Відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов'язків

  6. Про порядок виїзду з дитиною за кордон
Відео путівник
Права та обов'язки дітей, батьків в Україні

Права та обов'язки дітей, батьків в Україні

Права і обов'язки дітей

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності, що охороняються законом.

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітній вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Неповнолітній може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

При наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), опікуна, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами або позбавити її цього права.Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

Неповнолітній особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного ним самостійно відповідно до закону.Неповнолітній особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), опікуна.Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або опікун.

Неповнолітній несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі.Неповнолітній (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану ним шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, ця шкода відшкодовується в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини .Якщо неповнолітній перебував в закладі, який за законом здійснює щодо нього функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка її завдала, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).Однак в разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а за відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.За наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець.У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки.

У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Конвенція ООН про права дитини

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року.Для цілей Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Права дитини відповідно до Конвенції:

1) невід'ємне право на життя (ст. 6 Конвенції);

2) право на ім'я і набуття громадянства (ст.7 Конвенції);

3) право на збереження індивідуальності (ст.8 Конвенції);

4) право не розлучатися з батьками, за винятком випадків, коли цього вимагають інтереси дитини (ст.9 Конвенції);

5) право вільно висловлювати свої погляди і формулювати думки (ст.12,13 Конвенції);

6) право на свободу думки, совісті і релігії (ст.14 Конвенції);

7) право на свободу асоціацій і мирних зборів (ст.15 Конвенції);

8) право на невтручання в особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції (ст.16 Конвенції);

9) право на захист від незаконного посягання на життя і здоров'я (ст.16 Конвенції);

10) право на охорону здоров'я (ст.24 Конвенції);

11) право на соціальне забезпечення (ст.26 Конвенції);

12) право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, соціального, морального розвитку (ст.27 Конвенції);

13) право на освіту (ст.28 Конвенції);

14) право на відпочинок і дозвілля (ст.31 Конвенції);

15) право на захист від економічної експлуатації (ст.32 Конвенції);
16) право на захист від сексуальної експлуатації (ст.34 Конвенції).

Права і обов'язки батьків

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.Батько, який не перебуває в шлюбі з матір'ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов'язаний за повідомленням служби у справах дітей, забрати дитину для утримання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, якщо цього не зробила мати дитини.У разі якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.

Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.

Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця з дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому в даний час вона знаходиться.Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:

  1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї родини, свого народу, своєї Батьківщини.
  2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
  3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
  4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
  5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
  6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
  7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена ​​законом.Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органи місцевого самоврядування та громадських організацій.Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органи місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Неповнолітні батьки мають такі ж права і обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім'ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, в тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.Суд має право винести рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.

Права дітей та батьків під час проведення вакцинації

Турбота про здоров'я дітей лежить, в першу чергу, на їх батьках.Тому не дивно, що українці хочуть знати все про те, якими нормативними актами регулюється проведення вакцинації в Україні, як вона повинна проводитися, які права при цьому є у дітей і їх батьків, як медичні установи повинні реагувати на випадки поствакцинальних реакцій та ускладнень.Про це розповість Prostopravo

Профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань» проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері охорони здоров'я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників чи наступного поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших інфекційних хвороб.У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень в порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Крім того, в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва і Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику в сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку,виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Що потрібно знати перед проведенням вакцинації?

  1. Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводяться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.
  2. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.
  3. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від неї і можливі поствакцинальні ускладнення.Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані в установленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників.Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб.

Якщо особа або її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

  1. Для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.

Медичні імунобіологічні препарати можуть відпускатися громадянам за рецептами лікарів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Державний контроль за якістю, ефективністю, безпекою та правильністю застосування вітчизняних і зарубіжних медичних імунобіологічних препаратів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів.

Зберігання, транспортування, а також знешкодження непридатних для використання медичних імунобіологічних препаратів здійснюється з дотриманням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм.Контроль за дотриманням встановлених порядку та умов зберігання, транспортування, а також знешкодження медичних імунобіологічних препаратів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів.

Що таке Календар щеплень?

Календар профілактичних щеплень в Україні - це нормативно-правовий акт, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

На сьогоднішній день в Україні діє Календар щеплень, затверджений Наказом МОЗ від 16.09.2011г. №595. Ознайомитися з ним можна по посиланню.

Цим же документом встановлено порядок проведення вакцинації проти того чи іншого інфекційного захворювання.

Якщо вакцинація проводиться з порушенням календаря, її необхідно проводити з дотриманням мінімальних інтервалів. Мінімальні інтервали між дозами тієї чи іншої вакцини також можна знайти за посиланням .

Не слід розпочинати серію вакцинації спочатку, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло.Необхідно ввести дози, яких не вистачає, за графіком з дотриманням мінімальних інтервалів.

Також зверніть увагу на можливість вакцинації в один день декількома вакцинами.Згідно з Наказом таке об'єднання можливе для всіх видів вакцин, крім БЦЖ.Щеплення вакциною БЦЖ не роблять в один день з іншими вакцинами.Інші профілактичні щеплення можуть бути зроблені з інтервалом не менше 1 місяця до або після щеплення вакциною БЦЖ (крім вакцинації проти гепатиту В).

Наказом МОЗ також затверджено Перелік рекомендованих щеплень і категорій населення, для яких вони рекомендовані. Знайти його можна за посиланням .

Порядок проведення вакцинації

Положення про порядок організації та проведення вакцинації затверджено тим же Наказом МОЗ №595.

Профілактичні щеплення здійснюються в кабінетах щеплень, які створюються як окремий структурний підрозділ лікувально-профілактичного або амбулаторно-поліклінічного закладу та діють при медичних кабінетах дошкільних навчальних закладів, середніх навчальних закладів I - III ступенів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів, професійно-технічних закладів, вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації, в медичних пунктах підприємств.

Кабінет щеплень може бути постійно діючим або тимчасовим.

Постійно діючий або тимчасовий кабінет щеплень може створюватися в медичному закладі незалежно від форми власності, якщо вій має ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики.

У кабінеті щеплень для здійснення вакцинації можуть бути задіяні тільки ті медичні працівники (лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою), які пройшли спеціальну щорічну підготовку та володіють правилами організації і техніки проведення щеплень, а також навичками надання невідкладної допомоги в разі розвитку післявакцинальних реакцій / ускладнень.Медичний персонал, який не пройшов спеціальну підготовку, не допускається до проведення щеплень.

Транспортування, зберігання та використання вакцин, анатоксинів здійснюються з обов'язковим дотриманням вимог «холодового ланцюга».

Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник медичного закладу.Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов'язків медичних працівників, що беруть участь в їх проведенні.

Медичний огляд перед щепленням обов'язковий.При виявленні негативних змін в стані здоров'я людини призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань.

Медичні огляди дітей перед щепленням проводяться в присутності батьків або опікунів, піклувальників або інших законних представників безпосередньо в день щеплення.У разі проведення щеплень в дошкільних установах або навчальних закладах медичні огляди проводяться в присутності медичного працівника.

Обов'язковою умовою для проведення медичних оглядів дітей є дотримання температурного режиму в приміщенні не нижче 20 ° C і достатнє освітлення.

Медичний огляд дітей перед щепленням складається з наступних етапів:

  1. збір анамнезу життя з урахуванням тривалості та тяжкості перенесених гострих захворювань, оцінка реакції на попередні щеплення та протягом поствакцинального періоду;
  2. термометрія;
  3. огляд шкіри, слизових оболонок кон'юнктиви очей, порожнини рота, аускультація;
  4. в разі необхідності - клінічне обстеження органів і систем організму;
  5. заповнення форми «Інформована згода та оцінка стану здоров'я людини або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики»;
  6. оформлення медичного висновку лікаря за результатами обов'язкового медичного огляду (безпосередньо в день щеплення) про стан здоров'я дитини, яка підлягає щепленню.

Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні санітарно-протиепідемічних правил і норм.Матеріально-технічне забезпечення кабінетів щеплень повинно відповідати вимогам наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31 грудня 2009 № 1095 «Питання організації роботи кабінетів щеплень».Забороняється проведення профілактичних щеплень в перев'язувальних, маніпуляційних кабінетах.

Щеплення для профілактики туберкульозу повинні проводитися в окремих приміщеннях, а за їх відсутності - в різні дні з проведенням інших щеплень.Забороняється застосування для інших цілей інструментарію, призначеного для проведення щеплень для профілактики туберкульозу.

Профілактичні щеплення проводять тільки одноразовими або самоблокувальними шприцами.Використані шприци знезаражують і утилізують відповідно до вимог чинного законодавства.

Запис про вакцинацію повинен включати: торгову назву вакцини / анатоксину, назву виробника, дозу, серію, термін придатності вакцини / анатоксину.При використанні імпортної вакцини / анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою.Внесені в медичну облікову документацію дані про щеплення засвідчуються підписом лікаря.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини / анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної вакцини або анатоксину.

Якщо в інструкції по застосуванню вакцини / анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.

З переліком медичних протипоказань до проведення вакцинації можна ознайомитися тут.

Поствакцинальні реакції та ускладнення

Поствакцинальні реакції (далі - ПВР) - це клінічні та лабораторні ознаки нестійких патологічних (функціональних) змін в організмі, що виникають у зв'язку з проведенням щеплення.

Поствакцинальні ускладнення (далі - ПВУ) - стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень стану здоров'я.

ПВР бувають місцеві та загальні, звичайні і сильні.Сильною місцевою реакцією в місці введення препарату вважається набряк м'яких тканин більше 50 мм в діаметрі, інфільтрат більше 20 мм, гіперемія більше 80 мм в діаметрі.Сильні загальні реакції характеризуються підвищенням температури тіла більше 39 ° С.

Особи, які підлягають щепленням (або їх батьки чи особи, які їх замінюють), повинні бути проінформовані медичними працівниками про можливість виникнення побічних ефектів і їх характерні ознаки після застосування певної вакцини.Додатково, можна порадити батькам уважно ознайомитися з інструкцією до вакцини, яка, як правило, містить повний перелік можливих реакцій і ускладнень і вказівку ​​на частоту їх виникнення.

Реєстрації з відповідним записом у медичній документації (Карта профілактичних щеплень дитини та історія її розвитку, амбулаторна карта або історія хвороби дорослих) або в іншому документі, куди вносяться дані про профілактичні щеплення, підлягають усі випадки ПВР та ПВУ.

Повідомлення про всі випадки ПВР та ПВУ повинні бути передані в територіальні заклади санітарно-епідеміологічної служби в інформаційно-стислій формі протягом 24 годин після їх виявлення.Комісія, створювана управлінням охорони здоров'я місцевих держадміністрацій, починає проводити на місцях епідеміологічне та клінічне вивчення випадків важких та групових ПВР і ПВУ не пізніше 48 годин з початку їх виникнення.

Перелік можливих ПВР і ПВУ і терміни їх розвитку можна знайти тут .

Захист прав дітей на належне утримання

28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дітей на належне утримання", яким посилено відповідальність батьків за невиконання обов'язків по утриманню дітей, а також за їх неналежне виховання, врегульовані питання порядку виїзду одного з батьків з дитиною за кордон.Детальніше розповість Prostopravo

Відповідальність за несплату аліментів

Передбачена адміністративна відповідальність за несплату аліментів .Несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, - тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на термін від ста двадцяти до двохсот сорока годин.Така ж відповідальність встановлена ​​за несплату аліментів на утримання дитини з інвалідністю або важко хворої дитини, але вже протягом трьох місяців.

За ухилення від виконання суспільно корисних робіт можна отримати адміністративний арешт на строк до 10 діб.А за злісне ухилення від суспільно корисних робіт і зовсім «заробити» судимість згідно ст.389-2 Кримінального Кодексу України з покаранням у вигляді позбавлення волі на строк до 2 років.

Під злісним ухиленням мається на увазі, що особа, яка вже притягувався до адміністративної відповідальності за ухилення, продовжує це робити.А саме: неприбуття до місця виконання суспільно корисних робіт протягом двох днів з дати, визначеної в напрямку уповноваженого органу з питань пробації без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначено підприємством, установою, організацією, більш двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.Поважними причинами є хвороба та інші документально підтверджені обставини, які фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок і періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.

Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що ті не платили аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Розмір заборгованості по аліментах підтверджується довідкою виконавчої служби.

Примітно і те, що банки зобов'язали повідомляти про відкриття та закриття рахунків боржників.Так, в разі відкриття або закриття рахунку фізичної особи банк зобов'язаний перевірити наявність інформації про внесення такої особи до Єдиного реєстру боржників.У разі відкриття рахунку на ім'я фізичної особи, яку внесено до Єдиного реєстру боржників, в тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою банк зобов'язаний в день відкриття або закриття рахунку повідомити про це в зазначений в Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватному виконавцю.

Відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов'язків

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За вчинення неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні порушення, батькам доведеться відповідати штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За невиконання рішення органу опіки та піклування за визначенням способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею на того з батьків, хто проживає окремо від дитини, буде накладено штраф від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо терміну перебування дитини за межами України в разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України, - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання законних вимог посадових осіб органу опіки та піклування, недопущення посадових осіб органу опіки та піклування до обстеження умов проживання дитини, створення перешкод посадовим (службовим) особам органу опіки та піклування при здійсненні інших покладених на них законом повноважень - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про порядок виїзду з дитиною за кордон

Той з батьків, з яким за рішенням суду визначено або за висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на термін, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, в тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі, якщо йому відомо місце проживання другого з батьків, який не ухиляється і належним чином виконує батьківські обов'язки, батько, з яким проживає дитина, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування і відповідний тимчасовий проміжок часу перебування у цій державі.

Той з батьків, з яким за рішенням суду визначено або за висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на термін до одного місяця і більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях , наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, художніх, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, в тому числі в складі організованої групи дітей, в разі:

  1. наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості по сплаті аліментів;
  2. наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості по сплаті аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на важкі захворювання.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, не ухиляється і належним чином виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається з рекомендованим листом з повідомленням про вручення до того з батьків, з ким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України.

У разі ненадання тим з батьків, з ким проживає дитина, нотаріально завіреної згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, в десятиденний термін з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той з батьків, хто проживає окремо від дитини і у якого відсутня заборгованість по сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. Такі справи розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження

 

Читайте також:

Усі статті розділу

Пошук юридичних послуг в сімейному праві

Потрібна юридична допомога?