про твої права

Договір про повну матеріальну відповідальність. Дисциплінарна відповідальність працівника

Матеріальна і дисциплінарна відповідальність працівника в Україні: поняття та види відповідальності співробітників на підприємстві. Порядок залучення працівника до дисциплінарної відповідальності, договір про повну матеріальну відповідальність.

Путівник за статтею

  1. Дисциплінарна відповідальність
  2. Заохочення за успіхи в роботі
  3. Стягнення за порушення трудової дисципліни
  4. Матеріальна відповідальність
  5. Обмежена матеріальна відповідальність
  6. Повна матеріальна відповідальність
  7. Визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству і порядок його відшкодування
  8. Договір про повну матеріальну відповідальність

    8.1 З ким може бути укладено

    8.2 В яких випадках укладається

    8.3 Форма і зміст договору

    8.4 Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність

Відео путівник
Договір доручення в Україні

Договір доручення в Україні

Дисциплінарна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, встановленої законодавством за протиправну поведінку працівника.Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок.Дисциплінарний проступок - винне протиправне невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Заохочення за успіхи в роботі

До працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників відповідно до правил їх ведення.

Працівникам, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. д.).Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі.

За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією.

Стягнення за порушення трудової дисципліни

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також вищестоящими органами.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен запросити від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган має право замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Матеріальна відповідальність

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації протиправними діями (бездіяльністю) працівника.Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

При наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена тільки на працівників, які є посадовими особами.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно відшкодувати її повністю або частково.За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Обмежена матеріальна відповідальність

У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, неприйняттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Повна матеріальна відповідальність

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) посадова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству і порядок його відшкодування

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, в тому числі в кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Розмір збитку що відшкодовується, заподіяного з вини декількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

Відшкодування шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові.Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Договір про повну матеріальну відповідальність

Всі співробітники зобов'язані дбайливо ставиться до майна роботодавця, а в разі, якщо з їх вини підприємству завдано збитків - відшкодувати його.Трудовим законодавством відповідальність працівника обмежена розміром середнього місячного заробітку.Проте, в деяких випадках працівник зобов'язаний відшкодувати збиток, заподіяний організації в повному обсязі.Наприклад, якщо з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність.У яких випадках і на яких умовах може бути укладений такий договір, дізнавався Prostopravo.com.ua

З ким може бути укладено

Перелік таких посад і робіт затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р № 447/24 (чинним на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 р № 1545-XII) (далі - Перелік) .

Посади, що входять до Переліку:

  • Завідувачі касами;коморами цінностей;камерами зберігання;складами і їх заступники.
  • Старші контролери - касири і контролери-касири;старші контролери і контролери;старші касири і касири;а також інші працівники, які виконують обов'язки касирів.
  • Завідувачі (директора при відсутності завідувачів відділами та секцій) магазинами і їх заступники;завідувачі закупівельних пунктів;завідувачі товарними секціями (відділами), відділами замовлень магазинів і їх заступники;начальники цехів і дільниць підприємств торгівлі та їх заступники.
  • Начальники товарних і товаро-перевалочних ділянок;старші товарознавці і товарознавці, безпосередньо обслуговуючі матеріальні цінності.
  • Завідувачі підприємствами громадського харчування та їх заступники;завідувачі виробництвом, начальники цехів (ділянок) і їх заступники, старші адміністратори і адміністратори залів (метрдотелі) підприємств громадського харчування.
  • Завідувачі заготівельними пунктами;завідувачі сепараторними відділеннями.
  • Завідувачі аптечними установами і їх заступники;завідувачі відділами аптечних установ і їх заступники;завідувачі аптечними пунктами першої групи;провізори-технологи (рецептара-контролери), фармацевти (ручністи);старші медичні сестри структурних підрозділів закладів охорони здоров'я.
  • Завідувачі господарством і коменданти будівель, які здійснюють зберігання матеріальних цінностей.
  • Агенти з постачання;експедитори з перевезення вантажів;інкасатори.

Роботи, що входять до Переліку:

  • Роботи по прийманню від населення всіх видів платежів і виплаті грошей через касу.
  • Роботи по обслуговуванню торгових і грошових автоматів.
  • Роботи по прийманню на зберігання, обробці, зберіганню, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, холодильниках, харчоблоках, сховищах, заготівельних (приймальних пунктах, товарних і товаро-перевалочних ділянках, камерах схову, коморах і гардеробах;
  • Роботи з видачі (прийому) матеріальних цінностей особам, які перебувають у лікувально профілактичних і санаторно-курортних установах, пансіонатах, кемпінгах, будинках відпочинку, готелях, гуртожитках, кімнатах відпочинку, на транспорті, в дитячих установах, спортивно-оздоровчих і туристських організаціях, піонерських таборах , а також пасажирам всіх видів транспорту;по екіпіровці пасажирських судів, вагонів і літаків.
  • Роботи по прийманню від населення предметів культурно-побутового призначення та ін. Матеріальних цінностей на зберігання, в ремонт і для виконання інших операцій, пов'язаних з виготовленням, відновленням або поліпшенням якості цих предметів
  • Роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовці до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).
  • Роботи з приймання та обробки для доставки (супроводу) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їх доставці (супроводу), видачі (здачі).

В яких випадках укладається

Всупереч розхожій думці, наявність посади або роботи, що виконується співробітником в Переліку сама по собі ще не є достатньою умовою для укладення з ним договору про повну матеріальну відповідальність.

Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися тільки при наявності одночасно двох умов:

  1. наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує, у Переліку;
  2. безпосередній зв'язок посадових обов'язків працівника зі зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

«Тому сама по собі наявність посади або роботи в Переліку не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника, відображеної в посадовій інструкції, відсутні перераховані обов'язки,» - попереджає адвокат і партнер Юридичної компанії «Закон Перемоги» , Марина Саєнко.Така позиція викладена, зокрема, в листах Міністерства праці та соціальної політики України № 146/06 / 186-88 від 27.05.2008 р, № 312/13 / 116-10 від 12.10.2010 р

У той же час, бажання роботодавця покласти на працівника додаткову відповідальність нерідко призводить до того, що договір про повну матеріальну відповідальність укладається з особою, чия посада або робота не вказані в Переліку.«З цього питання Пленум Верховного Суду України в постанові № 14 від 29.12.1992 року роз'яснив наступне: в разі встановлення судом, що відповідач не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135-1 КЗпП укладається договір про повну матеріальну відповідальність, на такого працівника може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність (крім винятків, передбачених у ст. 134 КЗпП). »- Пояснює пані Саєнко.

Тут слід зазначити, що в деяких випадках на працівника може бути покладена повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини підприємству і при відсутності укладеного з ним договору про повну матеріальну відповідальність (ст. 134 КЗпП):

  • майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
  • шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
  • шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
  • шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
  • відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
  • шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
  • службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
  • керівник підприємства винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Форма і зміст договору

Згідно ст.135-1 КЗпП договір про повну матеріальну відповідальність обов'язково укладається у письмовій формі і тільки з особами, які досягли 18-річного віку.Договір укладається у двох примірниках, перший з яких знаходиться у адміністрації, а другий - у працівника.При цьому він повинен відповідати типовому договору, затвердженому згаданою вище постановою від 28 грудня 1977 р № 447/24.

«Істотних умов для такого виду договору законодавством не встановлено, тому слід виходити із загальних норм.У договорі в обов'язковому порядку повинні бути вказані: найменування підприємства, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка укладає договір від імені підприємства, прізвище, ім'я, по батькові, посаду працівника, яка укладає договір, вказано роботи, виконувані даним співробітником, що дають право на укладення такого договору, перелік обов'язків сторін, термін дії договору і порядок відшкодування заподіяної працівником шкоди. »- вважає Марина Саєнко.

Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність

Нижче наводимо зразок тексту Типового договору, затвердженого Постановою №447 / 24:

Відповідно до статті 11 Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженого Указом Президією Верховної Ради СРСР 13 липня 1976 року (Відомості Верховної Ради СРСР, 1976 г., N 29, ст. 427) , письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою і організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажу й (відпусткою), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, якщо посади, займані працівниками або виконувані ними роботи передбачені в спеціальному переліку, затвердженому в установленому порядку.

З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать

__________________________________________________________________

(найменування підприємства, установи, організації)

керівник або заступник керівника підприємства ____________

__________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім'я, по батькові)

організації, надалі -"адміністрація", виступаючи від

імені підприємства, установи, організації, з одного боку, і

працівник _________________________________________________________

(цеху, відділу, ділянки, секції, складу і т. п.)

__________________________________________________________________

(прізвище ім'я по батькові),

іменований надалі "працівник", з іншого боку, уклали

Даний Договір про наступне:

  1. Працівник, що займає посаду (найменування посади)

або виконує роботу (найменування роботи), безпосередньо

пов'язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням

або застосуванням в процесі виробництва переданих йому цінностей,

приймає на себе повну матеріальну відповідальність за

незабезпечення збереження ввірених йому підприємством, установою,

організацією матеріальних цінностей, і в зв'язку з викладеним

зобов'язується:

а) дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або для

інших цілей матеріальним цінностям підприємства, установи,

організації і вживати заходів до запобігання шкоди;

б) своєчасно повідомляти адміністрації підприємства,

установи, організації про всі обставини, що загрожують

забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей;

в) вести облік, складати і представляти в установленому

порядку товаро-грошові та інші звіти про рух і залишки

ввірених йому матеріальних цінностей;

г) брати участь в інвентаризації матеріальних цінностей,

ввірених йому.

  1. Адміністрація зобов'язується:

а) створювати працівникові умови, необхідні для нормальної

роботи і забезпечення повного збереження ввірених йому матеріальних

цінностей;

б) ознайомити працівника з чинним законодавством про

матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду,

заподіяну підприємству, установі, організації, а також з

діючими інструкціями, нормативами і правилами зберігання,

приймання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в

процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей;

в) проводити в установленому порядку інвентаризацію

матеріальних цінностей.

  1. У разі незабезпечення з вини працівника збереження

ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитку,

заподіяного підприємству, установі, організації і його відшкодування

провадяться відповідно до чинного законодавства.

  1. Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода

заподіяна не з його вини.

  1. Дія цього договору поширюється на весь час

роботи з майном і іншими довіреними працівнику матеріальними

цінностями підприємства, установи, організації.

  1. Цей договір складено в двох примірниках, з яких

перший знаходиться у адміністрації, а другий - у працівника.

Адреси сторін договору ___________________________________________

Підписи сторін договору __________________________________________

адміністрації ____________________________________________________

працівника ________________________________________________________

дата укладення договору

Місце печатки

Читайте також:

Усі статті розділу

Пошук юридичних послуг в сфері трудового права

Потрібна юридична допомога?