про твої права

Спілкування з правоохоронними органами

Правоохоронна діяльність в Україні: порядок і правила спілкування з правоохоронними органами. Порядок затримання і права затриманих, правила застосування спецзасобів працівниками міліції.

Путівник за статтею

Відео путівник
Правоохоронні органи в Україні: порядок затримання підозрюваного

Правоохоронні органи в Україні: порядок затримання підозрюваного

Останнім часом питання, пов'язані із затриманням особи правоохоронними органами, особливо актуальні.Про те, в яких випадках і хто має право затримати порушника, а також які права є у останнього;які строки тримання під вартою;який порядок розгляду звернень громадян в Державній кримінально-виконавчій службі України дізнавався Рrostopravo.com.ua.

Правоохоронні органи України: види, завдання, діяльність

Правоохоронні органи - це державні органи, які на підставі і в порядку, передбаченому законодавством, здійснюють правоохоронну (правозастосовчу і правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав і інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон і правопорядок.

Структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрямки:

а) діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства;

б) діяльність органів прокуратури;

в) діяльність з виявлення, запобігання і розслідування злочинів;

г) діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону та охорони правопорядку.

Вичерпного переліку правоохоронних органів українське законодавство не містить.До правоохоронних органів можна віднести:

  • органи прокуратури;
  • органи внутрішніх справ;
  • органи служби безпеки;
  • антикорупційні органи (НАБУ, НАЗК);
  • Військову службу правопорядку у Збройних Силах України;
  • Службу зовнішньої розвідки України;
  • митні органи;
  • органи охорони державного кордону;
  • органи і установи виконання покарань;
  • слідчі ізолятори;
  • органи рибоохорони;
  • органи державної лісової охорони та інші.

Порядок затримання правоохоронними органами та права затриманих

2.1 Порядок затримання

Перш за все, потрібно сказати, що згідно з частиною першою статті 207 Кримінально-процесуального Кодексу (КПК) ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених КПК.

Відповідно до ст.208 КПК уповноважена посадова особа (наприклад, співробітник поліції або інший представник правоохоронних органів) має право без рішення слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали при вчиненні злочину або в замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність явних ознак на тілі, одязі або місці події вказують на те, що саме ця людина тільки що скоїла злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваного у скоєнні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Уповноважена посадова особа має право без рішення слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у разі, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, який це підтверджує.

Крім того, особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності і затримання встановлений главою 37 КПК щодо деяких категорій осіб, які не можуть бути затримані без відповідної санкції.До них, зокрема, відносяться народні депутати, депутати місцевих рад, судді, адвокати, Генеральний прокурор і його заступник і т. д.

Але і це ще не все, виявляється кожен громадянин має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу (крім названих вище особливих категорій):

1) при здійсненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення або під час безперервного переслідування особи, підозрюваної в його скоєнні.

В такому випадку, свідомий громадянин, який затримав правопорушника, зобов'язаний негайно доставити його до уповноваженої посадової особи або негайно повідомити уповноважену посадову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

2.2 Права затриманого

Уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, має негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього , негайно повідомити іншим особам про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 КПК, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання;підстави затримання, результати особистого обшуку;клопотання, заяви або скарги затриманого, якщо такі надходили;повний перелік процесуальних прав і обов'язків затриманого.Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Уповноважена посадова особа зобов'язана доставити затриманого в найближчий підрозділ органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

Про кожному затриманні уповноважена посадова особа відразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.

У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов'язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винних в цьому осіб.

У підрозділі органу досудового розслідування повинні бути призначені одна або кілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

Посадова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана:

1) негайно зареєструвати затриманого;

2) роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;

3) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або закінчення терміну затримання;

4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, КПК та іншими законами України;

5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, в тому числі час початку і закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

6) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого.До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущено конкретну особу, яка має право на заняття медичною діяльністю.

2.3 Повідомлення іншим особам про затримання

Відповідно до ст.213 КПК уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання і місце перебування близьким родичам, членам сім'ї або іншим особам за вибором цієї особи.

Якщо уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, воно може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його невідкладності.

У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це його батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки і піклування.

Уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.У разі неприбуття в установлений законодавством термін захисника, призначеного органом, уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена посадова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу).

2.4 Терміни затримання

Термін затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.

Затримана без постанови слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена ​​до суду для розгляду клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу.

Застосування спецзасобів співробітниками поліції: правила, види і обмеження

Право поліцейського застосовувати спеціальні засоби передбачено статтею 45 ЗУ «Про Національну поліцію».Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки в разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Загальні правила застосування спеціальних засобів:

1) наручники та інші засоби обмеження рухливості застосовуються:

а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення і тому, хто чинить опір поліцейському або намагається втекти;

б) при затриманні особи;

в) під час конвоювання (доставки) затриманого або заарештованого;

г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоди собі та оточуючим;

д) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;

2) гумові та пластикові кийки застосовуються для:

а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу і / або об'єкт, що знаходиться під охороною;

б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і надає злісну непокору законній вимозі поліцейського;

в) припинення групового порушення громадського порядку або масових заворушень;

3) засоби, оснащені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, застосовуються для:

а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу і / або об'єкт, що знаходиться під охороною;

б) припинення групового порушення громадського порядку або масових заворушень;

4) засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю або здоров'ю людини;

5) пристрої, гранати, боєприпаси і малогабаритні вибухові пристрої для руйнування перешкод і примусового відкривання приміщень застосовуються для:

а) затримання особи;

б) звільнення особи, незаконно позбавленої волі, яка знаходиться в приміщенні;

6) електрошокові пристрої контактної і контактно-дистанційної дії застосовуються для:

а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу і / або об'єкт, що знаходиться під охороною;

б) відбиття нападу тварини, що загрожує життю і здоров'ю особи або поліцейського;

7) спеціальні маркувальні і фарбувальні засоби застосовуються для:

а) маркування особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення;

б) припинення групового порушення громадського порядку або масових заворушень з метою подальшого виявлення осіб і затримання, а також контролю за переміщенням речей;

8) пристрої, гранати і боєприпаси світлозвукової дії, засоби акустичного і мікрохвильового впливу застосовуються для:

а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу і / або об'єкт, що знаходиться під охороною;

б) затримання особи, яка надає збройний опір, або з метою змусити таку особу покинути територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), де знаходиться така особа;

в) звільнення особи, незаконно позбавленої волі, яка знаходиться в приміщенні;

9) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби застосовуються для:

а) припинення групового порушення громадського порядку або масових заворушень;

б) відбиття групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей;

в) примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського зупинитися;

г) затримання озброєної особи, підозрюваної у вчиненні злочину;

10) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються для:

а) захисту від нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, в тому числі поліцейського;

б) відбиття збройного нападу на об'єкти, що знаходяться під охороною, конвої, жилі та нежилі приміщення, а також для звільнення їх у разі захоплення;

в) затримання особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

г) затримання особи, яка надає збройний опір або намагається втекти з-під варти;

д) затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю чи здоров'ю людей, в тому числі поліцейського;

е) подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил;

ж) знешкодження тварини, що загрожує життю чи здоров'ю людей, в тому числі поліцейського;

з) припинення групового порушення громадського порядку або масових заворушень;

і) відбиття групового нападу, що загрожує життю чи здоров'ю людей;

11) засоби, оснащені безпечними димоутворювальними препаратами, що застосовуються для:

а) забезпечення маскування дій поліцейських, спрямованих на затримання особи, яка надає збройний опір, або для того, щоб змусити таку особа покинути територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), на якій вона знаходиться;

б) звільнення особи, незаконно позбавленої волі;

12) службова собака застосовується при:

а) патрулюванні;

б) переслідуванні і затриманні особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення;

в) під час конвоювання (доставки) затриманого або заарештованої особи;

г) для відбиття нападу на особу і / або поліцейського;

13) службовий кінь застосовується при:

а) патрулюванні;

б) переслідуванні і затриманні особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення.

Поліцейському заборонено:

1) наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній області, статевих органах, попереку (куприку) і у живіт;

2) при застосуванні засобів, оснащених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, здійснювати прицільну стрілянину по людям, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх в межах зони ураження в період дії цих речовин;

3) відстрілювати патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, з порушенням визначених технічними характеристиками вимог щодо відстані від особи і стрілянини в окремі частини голови і тіла людини;

4) застосовувати водомети при температурі повітря нижче + 10 ° C;

5) застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, який здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських дорогах або ділянках доріг з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, в тунелях;

6) застосовувати наручники більше двох годин безперервного використання або без ослаблення їх тиску.

Застосування компактного вибухового пристрою для відкривання приміщень є виправданим, якщо збиток, заподіяний охоронюваним законом правам та інтересам, менше, ніж шкода, якої вдалося запобігти.

Застосування вогнепальної зброї

Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворою мірою державного примусу. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання тільки за умови, що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:

1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім'ї, у разі загрози їхньому життю або здоров'ю;

2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їх життю або здоров'ю;

3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавили волі;

4) для відбиття нападу на об'єкти, що знаходяться під охороною, конвої, жилі та нежилі приміщення, а також звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення;

5) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

6) для затримання особи, яка надає збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров'ю людей та / або поліцейського;

7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю або здоров'ю людей та / або поліцейського.

Поліцейський має право застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходів примусу.

Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:

1) при спробі особи, яку затримує поліцейський з вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї;

2) в разі збройного нападу, а також в разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров'ю людей;

3) якщо особа, затримана або взята під варту за вчинення особливо тяжкого або тяжкого злочину, тікає із застосуванням транспортного засобу;

4) якщо особа чинить збройний опір;

5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

Поліцейський може застосовувати вогнепальну зброю тільки в цілях заподіяння особі шкоди, необхідної і достатньої в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю в разі збройного нападу, якщо запобігання або припинення відповідного нападу неможливо досягти іншими засобами.

Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також в вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.

Поліцейський може взяти в руки вогнепальну зброю і привести її в готовність, якщо вважає, що в нинішній ситуації можуть виникнути підстави для її застосування.Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра в скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також при перевірці документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю і попередити людину про можливість її застосування.Спроба особи, яку затримує поліцейський з вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши визначену поліцейським дистанцію, або доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейськими.

Поліцейський також може використовувати вогнепальну зброю для подачі сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, що загрожує життю чи здоров'ю поліцейського і інших осіб.

Порядок розгляду звернень громадян в Державній кримінально-виконавчій службі України

13 серпня 2013 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції України від 23.07.2013 № 1475/5, яким затверджено Порядок розгляду звернень громадян в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Перш за все, всім громадянам, що звернулися в органи Державної пенітенціарної служби обіцяно кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд їх звернень, будь то письмовий або усний, з метою оперативного вирішення порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав і запобігання в подальшому таких порушень.

Громадяни України мають право звертатися до органів Державної кримінально-виконавчої служби України із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних і особистих прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення.

При цьому, особи, які не є громадянами України і законно перебувають на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Рішення органів ДКВС України можуть бути оскаржені в разі:

  • порушення прав і законних інтересів громадян (групи громадян);
  • створення перешкод здійсненню громадянином його прав і законних інтересів;
  • незаконного покладання на громадянина обов'язків або його незаконного притягнення до відповідальності.

Всі звернення підлягають обов'язковій класифікації за видами, встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян», а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне), а також усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим (надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу ДКВС України особисто або через уповноважену ним особу)

Звернення в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подаються їх законними представниками.

Звернення громадян до уповноважених органів з питань пробації повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян».А саме, в зверненні має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина та викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.Письмове звернення повинно бути надруковано або написано від руки розбірливо і чітко, підписано заявником (групою заявників) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів з дня його надходження.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає, за одним винятком: повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» може бути розглянуто без вказівки авторства (анонімно).Таке анонімне повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.Анонімне повідомлення підлягає перевірці в термін не більше п'ятнадцяти днів з дня його отримання.Якщо в зазначений термін перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник органу ДКВС або його заступник продовжує термін розгляду повідомлення до тридцяти днів з дня його отримання.У разі підтвердження викладеної в повідомленні інформації про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» керівник органу (установи) ДКВС України вживає заходів до припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а в разі виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

Також не розглядаються повторні звернення від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також скарги, подані з порушенням термінів, звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Звернення громадян розглядаються без стягнення за це плати!

Усні звернення громадян розглядаються уповноваженими посадовими особами безпосередньо під час особистого прийому громадян, який проводиться відповідно до затвердженого графіка.Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, то вони розглядаються в тому ж порядку, що і при письмовому зверненні.

Письмові звернення громадян підлягають обов'язковому попередньому розгляду посадовими особами органів ДКВС України, уповноваженими здійснювати роботу зі зверненнями громадян.

Під час попереднього розгляду звернень громадян посадові особи, уповноважені здійснювати роботу зі зверненнями громадян, визначають структурний підрозділ, до функціональних повноважень якого входить вирішення поставленого у зверненні громадянина питання, визначення безпосереднього виконавця звернення громадянина здійснюється керівником структурного підрозділу, який є відповідальним за опрацювання цього звернення громадянина .

У кримінально-виконавчій інспекції безпосереднього виконавця письмового звернення громадянина визначає посадова особа, уповноважена здійснювати роботу зі зверненнями громадян.

На вимогу громадянина на першому аркуші копії звернення проставляється реєстраційний штамп із зазначенням реєстраційного індексу цього звернення і дати його надходження.Така копія повертається громадянину.

Після попереднього розгляду звернення громадянина передається на розгляд  безпосередньому виконавцю.

Попередній розгляд звернень громадян і термін їх надходження до безпосередніх виконавців не повинен перевищувати: в Міністерстві юстиції - двох робочих днів;в інших органах ДКВС - одного робочого дня.

Щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний строк має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до розгляду;передати на дозвіл в підвідомчий орган ДКВС України;відправити за призначенням в інше відомство, про що одночасно повідомити заявника;залишити без розгляду.

Забороняється направляти скарги громадян на розгляд тим органам (установам) або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

При розгляді звернень громадян посадові особи повинні:

  • особливу увагу приділити вирішенню проблем, порушених у зверненнях ветеранів війни та праці, інвалідів, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітних сімей, одиноких матерів та інших громадян, які потребують соціального захисту та підтримки;
  • не допускати надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей на звернення громадян, порушення строків їх розгляду, встановлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам;
  • створювати умови для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень;
  • здійснювати постійний контроль за організацією роботи зі зверненнями громадян у підпорядкованих структурних підрозділах;
  • з'ясовувати причини, що зумовлюють надходження повторних звернень громадян, аналізувати випадки безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень;
  • вживати заходів для відновлення прав і свобод громадян, порушених внаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян.

За результатами розгляду звернення громадянина на його адресу надається відповідь за підписом керівництва відповідного органу.

У Державній пенітенціарній службі допускається надання відповіді заявнику за підписом керівника структурного підрозділу, який є відповідальним за розгляд звернення громадянина.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня їх отримання.Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, то термін його розгляду може бути продовжений, про що повідомляється особі, яка подала звернення.При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти календарних днів.

Звернення громадян, що надійшли від громадських і правозахисних організацій, з редакцій газет, журналів, радіо і телебачення, розглядаються в аналогічному порядку.

Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуті всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення, прийняті необхідні заходи по його виконанню і заявнику повідомлено про результати розгляду звернення та прийняте рішення.

Якщо прийнято рішення про відмову в задоволенні вимог таке рішення доводиться до відома громадянина з посиланням на Закон України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Читайте також:

Усі статті розділу

Пошук юридичних послуг в сфері кримінального права

Потрібна юридична допомога?