про твої права

Форми державного правління в Україні і світі

Prostopravo розповідає, що таке форма державного правління


Відео

Відео Play

Зміст

  1. Республіка
  2. Монархія
  3. Форма правління в Україні

Форма державного правління — це спосіб організації верховної влади у державі, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з громадянами.

Форма правління демонструє:

  • яким чином утворюються вищі органи влади в державі;
  • структуру вищих органів державної влади;
  • які принципи лежать в основі взаємодії між органами державної влади;
  • яким чином вибудовуються взаємовідносини між верховною владою і звичайними громадянами держави;
  • чи організація державних органів дає можливість забезпечувати права людини.

Існують дві форми правління:

  • республіка;
  • монархія.

В свою чергу, республіки бувають:

  • президентськими;
  • парламентськими;
  • змішаними.

Монархії поділяються на:

  • абсолютні;
  • обмежені.

Республіка

Республіка — форма державного правління, за якої верховна влада у державі (суверенітет) належить народу, а верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законом повноваженнями; існує поділ влади на гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

Ознаки республіки:

  • виборність вищих органів держави народом безпосередньо, або опосередковано, строковість повноважень;
  • відповідальність вищих органів держави перед народом або вищим представницьким органом;
  • верховенство НПА, які видаються вищими представницькими органами держави;
  • змінюваність вищих посадових осіб і державних установ у результаті виборів;
  • юридична відповідальність голови держави (імпічмент).

У президентській республіці президент обирається непарламентським шляхом — прямими чи непрямими виборами населення. Класичним прикладом президентської республіки є США. Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду. Як правило, президент є головою виконавчої влади у президентській республіці. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Парламент не може оголосити недовіру уряду або достроково припинити його повноваження. Пост прем'єр-міністра або відсутній, або відіграє допоміжну роль. Президент видає виконавчі актів, має право законодавчої ініціативи, використовує право вето щодо прийнятих законів.

У парламентській республіці  посади президента може і не бути. Навіть, якщо він є, глава держави (президент), не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або ширшою колегією за участі парламенту. Часто повноваження президента є суто церемоніальними. Прикладами парламентських республік є  Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина.

Змішані республіки можуть бути парламентсько-президентськими та президентсько-парламентськими, в залежності від обсягу повноважень у президента и парламенту. Типовою ознакою такої форми правління є поєднання елементів президентської і парламентської республік, сильної президентської влади та ефективного контролю парламенту за діяльністю уряду. Уряд формується спільно президентом і парламентом, а та чи інша назва змішаної республіки визначається тим, у кого з них більше повноважень щодо формування та функціонування уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом. Президент у змішаній республіці є верховним головнокомандувачем, як у президентській республіці. Інші повноваження президента специфічні для кожної такої країни. Так президент не завжди може мати права законодавчої ініціативи, розпуску парламенту. Він може формувати уряд, який затверджується парламентом або погоджуватися з пропозиціями парламенту щодо складу уряду. Зразками змішаної республіканської форми правління є: Франція, Австрія, Румунія, Польща, Фінляндія, Україна.

Монархія

Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада фактично або формально консолідується в руках однієї особи (монарха), і, як правило, передається у спадок.

Монархія характеризується такими ознаками:

  1. Главою держави є монарх.
  2. Влада, як правило, передається у спадок і зберігається пожиттєво.
  3. Монарх уособлює вищу державну владу за власним правом, а не в порядку делегування від народу.
  4. Монарх є непідлеглим будь-яким іншим суб'єктам влади
  5. Монарх не несе конкретної політичної і юридичної відповідальності за результати свого правління.

Монархів офіційно називають по-різному: імператорами й імператрицями, королями та королевами, царями і царицями, великими князями й великими княгинями, принцами і принцесами тощо.

Абсолютна монархія характеризується тим, що в руках монарха концентрується вся повнота державної влади. Монарх сам видає закони, може безпосередньо керувати адміністративною діяльністю або призначати для цього уряд, сам вершить суд. Жодних обмежень його влади немає, принаймні юридично, хоча політичні, морально-етичні, релігійні і інші чинники можуть бути присутні. Піддані юридично безправні, оскільки монарх не наділяв їх якимись правами і не відбирав ці права.

В сучасному світі абсолютна монархія — надзвичайна рідкість. Як приклад можна згадати Саудівську Аравію, Оман. Такі держави можуть сьогодні мати навіть символічні конституції, проте ці акти не є конституціями в повному розумінні, оскільки не обмежують владу монарха.  Монархи в Саудівській Аравії і Омані вважаються також вищими духовними особами, що ще більше посилює їхню владу. Для абсолютної монархії характерний авторитарний політичний режим, а державний режим іменується абсолютизмом.

Теократична монархія — це різновид абсолютної монархії, за якої політична влада належить голові церкви або релігійному лідеру. Єдиною теократичною монархією в сучасному суспільстві є Ватикан. Ватикан — абсолютна теократична монархія, керована Святим Престолом. Сувереном Святого Престолу, в руках якого зосереджені абсолютна законодавча, виконавча і судова влада, є Папа Римський, що обирається кардиналами на довічний термін. Головою виконавчої влади є Державний секретар. Ватиканом керує адміністративний орган — призначувана Святим Престолом Папська Комісія, на чолі з губернатором (комісія призначається на 5-річний термін). Юридичні інстанції — Вищий церковний суд, Вищий трибунал Апостольського суду і місцевий трибунал. Порядок підтримує папська гвардія, що складається зі швейцарських гвардійців.

Виборна монархія — тип монархії, коли новий монарх після припинення повноважень попереднього обирається парламентом, членами монаршої родини або іншим спеціальним органом. Фактично, цей вид форми правління поєднує в собі елементи монархії і республіки.

В сучасному світі класична виборна монархія існує тільки в трьох країнах світу:

  • Камбоджа, де король обирається Королівською радою трону з числа членів монаршої родини
  • Малайзія, де Верховний правитель (Янг-ді-Пертуан-Агонг) обирається на п'ятирічний термін правителями султанатів Малайзії зі свого числа. При цьому в малайзійському штаті Негері-Сембелан правитель також обирається Правлячою радою
  • Мальтійський орден, де Князь і Великий магістр обирається пожиттєво.

Дуалістична монархія -первинна форма обмеженої, або конституційної, монархії. Тут вже спостерігається розділення влади, принаймні відділення законодавчої влади від виконавчої. Законодавча влада належить парламенту, який обирається підданими або певною частиною їх, якщо виборче право цензове. Виконавча влада належить монарху, який може здійснювати її безпосередньо або через призначений ним уряд. Судова влада належить монарху.

Проте розділення влад при такій формі правління звичайно урізане. Хоча закони приймаються парламентом, монарх користується правом абсолютного вето, тобто без його згоди закон не набере сили. Крім того, монарх звичайно може видавати надзвичайні укази, що мають силу закону і навіть вищу, а головне, може розпускати парламент, замінюючи фактично дуалістичну монархію абсолютною. Уряд, якщо він є, за свою діяльність несе відповідальність лише перед монархом, але зовсім не перед парламентом. Останній може впливати на уряд тільки використовуючи своє право встановлювати бюджет держави.

Як і для абсолютної монархії, для монархії дуалістичної типовий авторитарний політичний режим.

Приклади у сучасному світі: Ліхтенштейн, Кувейт, Йорданія, Есватіні.

Парламентська монархія   - монархія, при якій влада монарха обмежена так, що в деяких, або у всіх сферах державної влади він не володіє верховними повноваженнями. Правові обмеження на владу монарха можуть бути закріплені у вищих законах, таких, як конституція або статути, або в прецедентних рішеннях, винесених верховними судовими інстанціями. Суттєвою ознакою конституційної монархії є те, що статус монарха обмежений не лише формально-юридично, а й фактично.

Спостерігається розвинуте розділення влади при дотриманні принципу верховенства парламенту над виконавчою владою, демократичний або принаймні ліберальний політичний режим.

Прикладами у сучасному світі є: Велика Британія, Японія, Швеція, Іспанія, Нідерланди тощо.

Верховенство парламенту виражається в тому, що уряд, який звичайно призначається монархом, повинний користуватися довірою парламенту (або його нижньої палати), а монарх вимушений призначати главою уряду лідера партії, що має в парламенті (нижній палаті) більшість місць, або лідера коаліції партій, який має таку більшість.

У своїй найбільш крайній формі, парламентська монархія не лишає монарху практично ніякої реальної влади. Або ж, як у Британії, ця влада формально є, але на практиці використовується лише за вказівкою міністрів і парламенту. В такій формі монарх виконує символічну роль — він об'єднує націю, і може впливати на суспільну думку, виступаючи за ті чи інші ідеї. У монархів в таких країнах часто є багато церемоніальних ролей. Вони, також, можуть бути офіційними головами церков цих країн.

Форма правління в Україні

Україна є парламентсько-президентською республікою.

Відповідно до статті 5 Конституції України Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

До повноважень Верховної Ради України належить призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України, затвердження Програми діяльності уряду; усунення Президента з посади в порядку імпічменту.

Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України: представляє державу у міжнародних відносинах; є Верховним Головнокомандувачем; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань тощо.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Читайте також: