Форми державного устрою: що варто знати

Форма державного устрою визначає територіальну організацію держави, спосіб поділу території держави на складові частини та порядок взаємодії між центральними та місцевими органами державної влади.

Форма державного устрою показує:

• з яких частин складається внутрішня структура держави (адміністративно-територіальний поділ, чи є у складі держави автономії або суверенні утворення);
• який правовий статус цих складових частин і характер їх співвідношення;
• як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами;
• в якій формі виражаються інтереси кожної нації, яка проживає на території країни.

Усі держави, за формою державного устрою, поділяються на прості та складні. До простих держав належать унітарні держави. До складних: федерації та конфедерації.

Унітарна держава: що таке, ознаки, приклади

Унітарна держава - це єдине цільне державне утворення, в якому адміністративно-територіальні одиниці підпорядковуються центральним органам влади й ознаками державної незалежності не володіють, не можуть бути самостійними учасниками міжнародних відносин.

Унітарна держава характеризується наступними ознаками:

• унітарний пристрій передбачає єдині, загальні для всієї країни вищі виконавчі, представницькі і судові органи;
• на території унітарної держави діє одна конституція, єдина система законодавства, одне громадянство;
• складові частини унітарної держави (області, департаменти, округи, провінції, графства) державним суверенітетом не володіють;
• унітарна держава, на території якої проживають невеликі по чисельності національності, широко допускає національну і законодавчу автономію;
• усі зовнішні міждержавні відносини здійснюють центральні органи, що офіційно представляють країну на міжнародній арені;
• має єдині збройні сили, керівництво якими здійснюються центральними органами державної влади.

Унітарні держави можуть бути більш централізованими або характеризуватися значним ступенем децентралізації (більше повноважень на місцях), але це не стосується питань, описаних вище.

Приклади унітарних держав сьогодні: Україна, Франція, Туреччина, Велика Британія, Італія, Іспанія тощо.

Частини унітарної держави мають різні назви: в Україні — області, у Польщі — воєводства, у Великій Британії — графства, в Італії — провінції тощо.

У складі унітарних держав можуть бути автономні утворення, які наділяються певною самостійністю у сфері правотворчої та адміністративної діяльності. Найчастіше статус автономії надається тим частинам унітарної держави, які відрізняються від інших за національним (етнічним) складом і географічним положенням. Наприклад, в Україні — це Автономна Республіка Крим.

Що таке федерація. Ознаки

Федерація – одна із складних форм державного устрою, являє собою добровільне об'єднання раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу.

Характерні ознаки федерацій:

Територія  складається з окремих суб'єктів: штатів, кантів, земель, республік та ін.

1. У союзній державі верховна виконавча, законодавча і судова влада належить федеральним державним органам.
2. Суб'єкти федерації мають право прийняття власної конституції, мають свої вищі виконавчі, законодавчі і судові органи.
3. У більшості федерацій існують союзне громадянство і громадянство федеральних одиниць.
4. Двопалатний парламент: при федеральному державному устрої в парламенті є палата, що представляє інтереси членів федерації.
5. Основну загальнодержавну зовнішньополітичну діяльність у федераціях здійснюють союзні федеральні органи. Вони офіційно представляють федерацію в міждержавних відносинах
6. Можлива наявність подвійного громадянства, тобто кожний громадянин вважається одночасно і громадянином федерації, і громадянином суб'єкта федерації;
7. Наявність трьох рівнів повноважень органів влади, а саме: виключних повноважень федерації, виключних повноважень суб'єктів федерації та сумісної компетенції;
8. Державні утворення об'єднані у федерацію на підставі союзного договору, зберігаючи при цьому право на самовизначення і вихід із федерації;
9. Наявність загально федеральної податкової, митної та фінансово грошової систем;
10. Наявність загальних збройних сил;
11. Суб'єкти федерації можуть мати зовнішні ознаки суверенітету (гімн, герб, прапор), але вони не володіють повним суверенітетом і не можуть бути суб'єктами міжнародного права, хоча у випадках договірних міжнародних відносин федерація може виступати як в цілому, так і кожний із її суб'єктів самостійно.
12. У Конституціях більшості федерацій не передбачений вихід суб’єктів федерації з її складу.

Приклади федерацій у сучасному світі: США, ФРН, Канада, Мексика, Бразилія, Російська Федерація тощо.

Федерації бувають територіальними або національними.

Територіальна федерація побудована за територіальною ознакою, де всі суб'єкти одно або багатонаціональні, але жодна з національностей не має абсолютної більшості, або представники однієї національності проживають на території різних суб'єктів федерації, а в основу об'єднання покладено принцип загальних економічних, політичних, культурних інтересів.

Ознаки територіальної федерації:

• державні утворення в її складі не є суверенні, вирішення питань зовнішньої і внутрішньої політики залежить від центральних органів влади;
• юридичне розмежування повноважень між центральними і місцевими органами влади здійснюється на основі конституції;
• суб'єкти федерації не мають права представництва у міжнародних організаціях;
• федеративна конституція не передбачає або забороняє односторонній вихід суб'єктів із складу федерації;
• збройні сили підпорядковані союзним органам.

Національна федерація побудована з урахуванням багатонаціонального складу населення, що компактно проживає на території суб'єктів федерації і називається за основною (титульною) нацією.

Ознаки національної федерації:

• суб'єктами федерації є національні державні утворення, які мають рівний правовий статус;
• будується за принципом добровільного об'єднання суб'єктів федерації;
• федерація має забезпечувати суверенітет великих і малих націй, їх вільний розвиток;
• вищі органи федерації формуються із представників суб'єктів федерації;
• вищі органи федерації лише координують діяльність суб'єктів федерації;
• усі суб'єкти федерації мають право на вільний вихід із союзу.

Більшість сучасних федерацій побудовані за територіальним принципом.

Конфедерація

Конфедерація — це складна держава, тимчасовий союз суверенних держав, які добровільно об'єдналися на підставі договору для досягнення певних цілей у політичній, економічній та військовій сферах зі збереженням свого суверенітету.

Для конфедерації притаманні такі основні ознаки:

• відсутність для всієї конфедерації спільної території та єдиного державного кордону;
• конфедерація утворюється на основі договору, укладеного між двома або кількома державами;
• конфедерація не створює будь-якої нової держави, суб'єкти конфедерації зберігають свій суверенітет;
• відсутність спільних для всієї конфедерації законодавчого органу, конституції, громадянства, законодавчої, судової та фінансової систем, грошової одиниці;
• конфедерація не має єдиної централізованої влади, її органи утворюються лише з представників держав, які входять до союзу, і позбавленні владних повноважень;
• конфедерація, як правило, має тимчасовий характер;
• наявність у кожного з суб'єктів конфедерації права вільного виходу з її складу.

У різний час конфедераціями були: Нідерланди з 1579 р. по 1795 р., Німеччина з 1815 р. по 1864 р., Австро Угорщина до 1918 р., Швеція і Норвегія до 1905 р., США з 1781 р. до 1787 р., Об'єднана Арабська Республіка з 1959 р. по 1961 р., Сенегал та Гамбія з 1981 р. по 1989 р.

Конфедерація — це нестійка форма об'єднання держав, яка з часом або розпадається на окремі унітарні держави (Австро Угорщина) або перетворюється у федеративну державу (США).

Насьогодні конфедерацією офіційно є лише Швейцарія, хоча фактично Швейцарія має всі ознаки федеративної держави.

Державний устрій України

Відповідно до статті 2 Конституції України Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Автономна Республіка Крим має свою Конституцію Автономної Республіки Крим, представницький орган - Верховну Раду Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення ВР АРК та Ради міністрів АРК не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Ані статус Автономної Республіки Крим, ані політика децентралізації, яка активно проводиться останнім часом в Україні, не впливають на статус України як унітарної держави.