Виборча система США. Вибори Президента

Президент Сполучених Штатів Америки очолює виконавчу гілку влади і обіймає свою посаду протягом 4-х років, так само, як і віце-президент. Одна й та сама людина не може обіймати посаду президента Америки більше, ніж два строки підряд.

Вибори президента у США завжди проводять першого вівторка після першого понеділка листопада. Понад 150 років тому Конгрес обрав днем виборів перший вівторок листопада з двох причин. По-перше, США були країною фермерів, і на початку листопада врожай вже був зібраний. А вівторок обрали через те що у неділю відбуваються релігійні служби, а понеділок відвели на те аби люди могли добратися до місця проведення виборів.

Хто і кого може обирати?

До кандидата на посаду Президента Америки всього 3 вимоги:

• бути народженим у США;
• мати більше, ніж 35 років;
• прожити в Америці не менше 14 років.

Виборцеві має бути 18 і більше років, і він, або вона, мають мати американське громадянство. Але був час, коли голосувати могли лише чоловіки, а за право голосувати потрібно було платити.

Як відбуваються вибори?

У США, на відміну від України, проходять непрямі вибори. Це означає, що голосують не безпосередньо всі громадяни, а колегія виборців.

Кожен штат призначає виборців, число яких повинно дорівнювати загальному числу сенаторів і представників у Конгресі. Президент і віце-президент США обираються разом колегією виборців. Колегія виборців – це 538 представників від 50 штатів і столиці Вашингтона. Результати їх підрахунку затверджуються на спільній сесії Конгресу. Якщо голоси колегії виборців розділяться порівну між кандидатами у президенти, переможця визначатимуть законодавці Палати представників. Але якщо їм не вдасться погодити кандидатуру, то долю виборів вирішуватимуть у Сенаті.

Така система має надати всім Штатам рівне представництво у владі. При цьому, переможцем виборів президента США не обов’язково стане кандидат, який набере найбільшу кількість голосів загалом по країні. Так, на президентських виборах у 2000 році переміг Джордж Буш-молодший, хоча й отримав на 340 тис. голосів менше за свого суперника Альберта Гора; а у 2016 році Хілларі Клінтон отримала майже на 3 млн. голосів більше, ніж Дональд Трамп.

Кожен штат має різну кількість представників у колегії виборців, яка є пропорційною до кількості населення цього штату. Так, у Каліфорнії 55 виборців, а у штаті Вайоминг -  лише 3. У разі перемоги кандидат забирає усі голоси цього штату. Лише два штати – Небраска і Мейн є винятком з цього правила. Вони розподіляють голоси членів своїх виборців відповідно до результатів всенародного голосування. Для того, щоб стати президентом треба набрати 270 з 538 голосів.  При цьому, є штати, які традиційно голосують або за республіканців, або за демократів, але й чимало таких, де важко передбачити перемогу того чи іншого кандидата. Саме на роботу з виборцями в таких штатах спрямовані зазвичай передвиборчі зусилля штабів кандидатів.

Теоретично, кандидатом у президенти США можуть бути не лише делегати від республіканської чи демократичної партії, але для цього потрібно отримати підтримку певної кількості населення у всіх штатах.

Але й це ще не все, тому що в США власне виборам передують передвибори, або праймериз.

Що таке праймериз?

Пра́ймериз (англ. primaries — попередні) або передви́бори — тип голосування, у якому обирається один кандидат від партії. Суть в тому, щоб кандидати від однієї партії не відбирали один в одного голоси на основних виборах, оскільки їх електорат, як правило, близький.

Уперше були застосовані в США у XIX столітті. Запроваджені, аби обмежити вплив партійних босів, представників великого бізнесу, членів Конгресу, губернаторів та інших посадових осіб на формування виборчих списків. Ця процедура мала стати також інструментом відсіювання явних аутсайдерів, посилення ротації посадових осіб та лояльності виборців. Сьогодні в США праймериз поширюється буквально на всі виборні посади в законодавчій та виконавчій владах на федеральному, регіональному й місцевому рівнях. У країні за допомогою праймериз обирають не тільки президента і віцепрезидента, але й сенаторів, членів Палати представників, територіальних делегатів. Проведення праймериз передбачено Конституцією, а процедура регулюється законодавством кожного штату, а також внутрішньопартійними правилами і сформованими традиціями. Проводять перегони місцеві виборчі органи. Утім, вони мають право відмовитися від опитування й повністю покласти цю відповідальність на партії. Кандидати залежать від «спонсорів» — переважну більшість переможців праймериз у США становлять ті, хто був успішнішим у залученні добровільних внесків у процесі збору грошей для праймериз. Відповідно до правил, партії мають право на власний розсуд виключити зі своїх лав (а отже, і з попереднього списку) будь-якого кандидата, де-факто ветуючи його кандидатуру та позбавляючи своєї підтримки. Однак за кандидатами завжди залишається право оскаржити таке рішення в суді.

Цікаво, що лідери партій у кожному штаті можуть відмовитись від проведення праймериз, щоб не забирати голоси у чинного президента, який висуває свою кандидатуру вдруге. Праймериз у Нью-Гемпширі та Айові проходять першими і вважаються найважливішими, оскільки саме висуванці від партій, які перемогли у цих двох штатах, як правило, стають кандидатами у президенти США.

Після праймериз проходять національні конвенції двох партій, де делегати віддають свої голоси за того чи іншого висуванця від партії. Тільки після цього оголошують офіційних кандидатів від Республіканської та Демократичної партії.