Огляд судової практики. Листопад-жовтень 2023

Редакція сайту підготувала новий юридичний огляд на 14.12.2023

Prostopravo знайомить читачів із правовими позиціями Верховного Суду, сформульованими за результатами розгляду справ восени 2023 року.

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за придбання та зберігання зброї

Якщо засуджений повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів тоді, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно їх зберігати, оскільки вони неминуче будуть виявлені під час слідчої дії, то в такому разі він має нести кримінальну відповідальність за придбання та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України). Видача зброї та боєприпасів за таких умов не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК України, яка передбачає, що особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої, не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 263 КК України.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який залишив без зміни судові рішення щодо чоловіка, засудженого, зокрема, за придбання та зберігання пістолета і понад 50 патронів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України).

В касаційній скарзі засуджений стверджував, що він добровільно здав органам влади вогнепальну зброю та бойові припаси до неї, оскільки надав добровільну згоду працівникам поліції на проведення огляду квартири, в якій він мешкає, що в розумінні ч. 3 ст. 263 КК України є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.

Верховний Суд дійшов висновку, що заява засудженого про надання згоди на огляд квартири є підставою для проникнення до житла за добровільною згодою особи, яка ними володіє, а не добровільною здачею органам влади зброї і бойових припасів у розумінні ч. 3 ст. 263 КК України.

Як зазначив ВС, добровільна здача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що й надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.

Постанова ККС ВС від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/15397/19.

Верховний Суд залишив без зміни вирок засудженому за телефонне шахрайство, який обманом заволодів коштами особи похилого віку

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду погодився з вироком апеляційного суду, яким чоловік був засуджений за шахрайство, вчинене спільно з іншим співучасником (ч. 2 ст. 190 КК України), до покарання у виді штрафу в розмірі понад 80 тис. грн, тобто в розмірі матеріальної шкоди, спричиненої потерпілій особі.

Вироком місцевого суду чоловіка було засуджено до покарання у вигляді мінімального розміру штрафу, передбаченого в санкції ч. 2 ст. 190 КК України (51 тис. грн). Як установили суди, чоловік за попередньою домовленістю з невстановленою особою, яка повідомила особі похилого віку про необхідність передачі грошових коштів для лікування її дочки, яка буцімто потрапила в ДТП, безпосередньо отримав від жінки 40 тис. грн, 1 тис. доларів США та 100 євро, спричинивши їй шкоду в розмірі понад 80 тис. грн. Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначення покарання та постановив свій вирок.

Верховний Суд дійшов висновку, що покарання, яке призначив засудженому апеляційний суд, відповідає вимогам закону. Адже апеляційний суд, зокрема, врахувавши положення ч. 2 ст. 53 КК України, встановив, що чоловік виконував значну роль у вчиненні шахрайства, був активним виконавцем кримінального правопорушення. І саме завдяки його активним діям спільний злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілої було доведено до кінця. Тому розмір призначеного штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, спричиненої шахрайством.

Постанова ККС ВС від 19 жовтня 2023 року у справі № 459/2988/22.

Як кваліфікувати діяння народних депутатів, які протиправно використали гарантії, безпосередньо пов’язані зі здійсненням ними функцій представника влади?

Зловживанням владою є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов’язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням функцій представника влади.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Як установили суди, понад 1,5 роки народний депутат України, у власності якого була квартира в м. Києві, користувався готельним номером за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України. Цими діями він спричинив тяжкі наслідки у вигляді безповоротної втрати бюджетних коштів у розмірі майже 361 тис. грн.

Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду зазначила таке.

Держава гарантує народним депутатам забезпечення необхідними умовами для здійснення ними депутатських повноважень (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Правом на відшкодування вартості оренди чи винайму готельного номера наділений виключно народний депутат України, тобто це право є складовою правового статусу народного депутата і гарантією депутатської діяльності, яка забезпечує безперешкодну та ефективну участь народного депутата у здійсненні своїх функцій.

Положеннями ч. 2, ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.

Якщо умови отримання житлової гарантії народним депутатом чітко визначені й народний депутат у випадку їх дотримання подає про це відповідну заяву, щоб реалізувати свою житлову гарантію, то, вочевидь, інформація про відсутність у потребі забезпечення його житлом також повинна бути повідомлена відповідному підрозділу ВРУ.

Адже в протилежному випадку відшкодування народному депутатові України вартості оренди чи винайму готельного номера в м. Києві вже не буде виконувати свого завдання щодо забезпечення виконання функцій народним депутатом.

Якщо в законодавстві визначений активний порядок дій для отримання певних гарантій, пільг, благ тощо шляхом повідомлення інформації про наявність іншого житла, сімейного статусу та ін., які є визначальними під час прийняття рішення про отримання відповідних благ, то вочевидь йому кореспондує обов’язок повідомлення уповноважених суб’єктів у разі втрати підстав, які є визначальними для отримання таких благ.

Об’єднана палата ККС вважає, що безпідставне отримання представником влади майнового права проживати в готелі було безпосередньо пов’язане з набуттям повноважень представника влади і здійсненням ним владних повноважень, із реалізацією прав, які зумовлені ними.

У цьому кримінальному провадженні право проживати в готелі і компенсація відповідних витрат зумовлені здійсненням функції представника влади, адже  спрямовані на забезпечення нормальних умов для здійснення його повноважень.

З прив’язкою до цієї справи ОП ККС ВС взяла до уваги механізм використання житлової гарантії, за якого народний депутат безпосередньо коштів за проживання в готельному номері не отримував, оскільки вони одразу перераховувалися на рахунок готелю.

Отже, зміст зловживання владою, з огляду на викладене вище, становить безпідставне використання представником влади гарантії, наданої державою для здійснення ним своїх повноважень, безпідставне користування майновим благом, що безпосередньо пов’язано зі здійсненням владних функцій.

Кримінально-правова оцінка безпідставного отримання народним депутатом такого майнового блага, як проживання в готельному номері, становить собою зловживання владою, і таке діяння має кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК України.

З постановою ОП ККС у справі № 991/3966/20 (провадження № 51-3348кмо22) можна ознайомитися за посиланням.