Верховний Суд про пенсії за вислугу років поліцейським 16.12.2021

Розглянувши справу за позовом особи до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловився про зарахування пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років працівникам поліції.

Верховний Суд про пенсії за вислугу років поліцейським

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, у якому просив:

  • визнати протиправними дії ГУ НП в Івано-Франківській області щодо незарахування позивачу в наказі від 21  березня 2019  року №  101  о/с до календарної вислуги років (19 років 8 місяців 1 день) для призначення пенсії на пільгових умовах часу служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також часу участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці (5 років 7 місяців 19 днів);
  • зобов`язати внести зміни до наказу від 21  березня 2019  року №  101  о/с, зарахувавши до календарної вислуги років (19 років 8 місяців 1 день) для призначення пенсії на пільгових умовах час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також часу участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць за три місяці (5 років 7 місяців 19 днів);
  • визнати протиправною відмову відповідача та зобов`язати останнього підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у нього є право на отримання пенсії за вислугу років згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року №  2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проте відповідач відмовив позивачу в зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії, не врахувавши положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №  393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28  лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02  лютого 2021  року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що період служби, зарахований позивачу на пільгових умовах відповідно до положень Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, в розумінні частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може бути зарахований до календарної вислуги років.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, відмовляючи у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення пенсії за вислугою років, діяв в межах повноважень та відповідно до законів України, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходив з такого.

Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (заява №  28342/95), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява №  11932/02) зазначено «Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України» (заява №  21722/11), «C.G. та інші проти Болгарії» (заява №  1365/07)».

Окрім того, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах від 11 квітня 2013 року «Вєренцов проти України» (заява №  20372/11), від 15 листопада 1996 року «Кантоні проти Франції»(заява №  17862/91).

Умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їхню професійну працездатність.

У справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів пункту 3 Постанови №  393.

Приписами статті 17 Закону №  2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 Закону №  2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом №  2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою №  393 визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, поліцейським. Указана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №  2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою №  393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Аналогічні висновки містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №  805/3923/18-а та у постанові Верховного Суду від 10  березня 2021  року у справі №  812/1100/17.

Наведене свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти докази, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій ВС скасував і направив справи на новий судовий  розгляд до суду першої інстанції.