Законопроєкт про захист прав національних меншин: друга спроба

Редакція сайту підготувала новий юридичний огляд на 07.12.2023

У Верховній Раді зареєстрований альтернативний проєкт Закону № 10288-1 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів щодо прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах». Це чергова спроба врахувати основні зауваження Венеційської Комісії щодо захисту прав національних меншин (спільнот) України у сфері мови та освіти, не звужуючи при цьому суттєво сферу застосування державної мови.

Основні пропозиції:

1. Заклади вищої освіти приватної форми власності мають право вільного вибору мови навчання, яка є офіційною мовою Європейського Союзу (викладання однієї, кількох або всіх дисциплін, виконання індивідуальних завдань та проведення контрольних заходів), із забезпеченням при цьому вивчення особами, які навчаються у таких закладах, державної мови як окремої навчальної дисципліни.
2. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин (спільнот), які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.
3. Особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року мовою відповідної національної меншини, до завершення здобуття повної загальної середньої освіти мають право продовжувати здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
4. Допускається поширення матеріалів передвиборної агітації, виконаних мовами корінних народів, національних меншин (спільнот) України, але дубльованих державною мовою;
5. Вимога щодо обов’язку видавати державною мовою не менше 50 відсотків усіх виданих упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань не поширюється на видавничу продукцію, видану кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів чи національних меншин України за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів відповідно до закону щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України, а також на видавничу продукцію, видану мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу.
6. Особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, та реалізують право на навчання відповідними мовами в державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти, можуть здобувати базову середню освіту та профільну середню освіту відповідними мовами національних меншин (спільнот), за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури та історії України, а також Захисту України.
7. Для телемовників, які крім мовлення державною мовою здійснюють мовлення виключно мовами національних меншин (спільнот) України незалежно від територіальної категорії — програми державною мовою мають становити не менше ніж 30 відсотків від загальної тривалості програм.

Все зазначене вище не стосується мови держави-агресора або держави-окупанта, без обмеження часовими рамками після скасування воєнного стану.

Національна меншина (спільнота) України  — це стала група громадян України, які не є етнічними українцями, проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, об’єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність.

Населений пункт, в якому традиційно проживають особи, які належать до національної меншини (спільноти), — село, селище, місто, в якому особи, які належать до відповідної національної меншини (спільноти), згідно з офіційною державною статистичною інформацією за відповідні періоди безперервно проживають протягом останніх 100 років і складають не менше 10 відсотків від загальної чисельності населення станом на час збирання чи отримання такої інформації.