Огляд судової практики Верховного Суду. Червень, 2020 01.07.2020

Prostopravo знайомить читачів з рішеннями, прийнятими Верховним Судом за результатом розгляду справ у червні 2020 року. // 01.07.2020

Про закриття провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору

Суд першої інстанції відкрив провадження і призначив розгляд справи за скаргою на дії та рішення державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та примусового виконання виконавчого листа про стягнення із заявника грошових коштів.

Надалі суд закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України через відсутність предмета спору, оскільки заступник начальника райвідділу ДВС скасував постанову про відкриття виконавчого провадження.

Апеляційний суд погодився з таким судовим рішенням суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду задовольнив касаційну скаргу заявника, скасував ухвалені судові рішення і передав справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначивши таке.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов’язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Закриваючи провадження у справі, посилаючись на відсутність предмета спору у зв’язку зі скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції не врахував, що, крім оскарження постанови державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, заявник також заявляв вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця, вчинених під час примусового виконання цього виконавчого листа, провадження в якому було відкрито  безпідставно.

У зв’язку із цим суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та не перевірив, які саме дії вчиняв державний виконавець за виконавчим листом, виконавче провадження за яким згодом було закрито, не оцінив їх на предмет правомірності, тобто не розглянув скаргу по суті в цій частині.

Необхідність запровадження п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (яка є новелою процесу), згідно з яким провадження у справі закривається у зв’язку з відсутністю предмета спору, зумовлена змінами до ст. 124 Конституції України, в якій зазначено, що юрисдикція судів поширюється лише на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з огляду на підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися сутнісно, а не формально.

Суди не врахували, що прикладом відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи обставини, якщо неврегульованих спірних питань немає.

Проте заявник зазначив у скарзі до суду першої інстанції, в апеляційній скарзі та в касаційній скарзі, що він оскаржував також вчинення державним виконавцем дій у незаконно відкритому виконавчому провадженні, яким суди оцінки не надали.

Постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 715/974/13-ц (провадження № 61-3694св20).

Про ознаки підприємницької діяльності для кваліфікації злочину

Засуджений за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ч. 1 ст. 213 КК України) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вироком суду першої інстанції особа була засуджена до покарання у виді штрафу у розмірі 25550 грн, а на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнена від відбування призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності. Апеляційний суд змінив цей вирок, виключивши з його мотивувальної частини посилання на систематичне порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, а також на вчинення дій щодо організації незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду задовольнив цю скаргу з огляду на таке.

Як зазначено в постанові ККС ВС, суд апеляційної інстанції зауважив, що особу обвинувачено в тому, що вона здійснювала прийом брухту кольорових і чорних металів як фізична особа та не була суб’єктом господарської діяльності, а, отже, системність у вчиненні таких дій є непотрібною.

Однак для правильної правової кваліфікації злочину, передбаченого ст. 213 КК України, необхідно, крім іншого, також врахувати, що в таких випадках йдеться про відсутність державної реєстрації, обов’язковість якої обумовлена тим, що особа здійснює відповідну діяльність, яка має загальні законодавчі ознаки підприємницької чи іншої господарської діяльності (статті 3, 42 ГК України). Саме про таку діяльність ідеться в законодавчому визначенні операцій з металобрухтом (ст. 1 Закону України «Про металобрухт»). Тому дії осіб, які не мають ознак такої діяльності, не є злочином.

Отже, відповідно до вимог ст. 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у цьому випадку належать і обставини, які свідчать про те, що діяльність особи мала ознаки підприємництва.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, відповідно до Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом – це заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. У ст. 1 Закону України «Про підприємництво» зазначено, що підприємництвом визнається безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Проте апеляційний суд не взяв до уваги норм зазначених законів, належним чином не перевірив, чи мала діяльність особи ознаки підприємницької. До того ж не були належно обґрунтовані й висновки апеляційного суду щодо безпідставності доводів засудженого про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ст. 213 КК України.

Тож апеляційний суд хоч і виклав в ухвалі доводи засудженого, наведені в апеляційній скарзі, та, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив достатніх, мотивованих підстав щодо того, чому її визнано необґрунтованою. При цьому апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину. Виключаючи ознаку систематичності порушення особою порядку здійснення операцій з металобрухтом, апеляційний суд не проаналізував і не навів мотивів (з урахуванням положень ст. 1 Закону України «Про підприємництво» та ст. 42 ГК України), як саме таке виключення впливає на кваліфікацію вчиненого діяння.

Детальніше з постановою ККС ВС у справі № 241/1510/16-к (провадження № 51-248км20) можна ознайомитися за посиланням.

Щодо перерахунку пенсій військовослужбовцям

Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі ВС у зразковій справі № 160/8324/19 щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям.

КАС ВС, із висновком якого погодилася Велика Палата ВС, визнав протиправною відмову територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України у підготовці та наданні до ГУ Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії.

У зазначеному рішенні КАС ВС вказав, що 5 березня 2019 року набрало законної сили судове рішення у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними і нечинними норми постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45), якими для обрахунку розміру пенсій не враховано щомісячних додаткових видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців.              

Таким чином, із 5 березня 2019 року виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19 (провадження № 11-20заі20) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень –www.reyestr.court.gov.ua.

Про застосування процедури банкрутства

Господарський суд Донецької області ухвалою, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, відкрив провадження у справі № 905/2030/19 про банкрутство ПАТ «Геркулес».

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю вимог заявника – ПП «Маріната» та наявністю підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Геркулес» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).

За результатами касаційного перегляду цих судових рішень КГС ВС залишив їх без змін, сформулювавши такі висновки.

Метою відновлення платоспроможності боржника – юридичної особи або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства, передбачених КУзПБ, є саме задоволення вимог кредиторів.

Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов’язку для кредитора – заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу.

У разі неналежного виконання грошового зобов’язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника,  застосувати щодо такого боржника встановлені КУзПБ процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не  свідчить про неправильне застосування господарським судом положень статей 1, 34, 35, 39 КУзПБ та передчасність ухвалення рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника визначених КУзПБ процедур є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора.

Відсутність документів та доказів, які не передбачені КУзПБ  як додатки до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не є підставою для відмови у прийнятті та розгляді заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі дослідження поданого саме розпорядником майна боржника аналізу, передбаченого п. 5 ч. 3 ст. 44 КУзПБ.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.

Водночас провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадку, передбаченому п. 8 ч. 1 ст. 90 90 КУзПБ, – лише до визнання боржника банкрутом (ч. 2 ст. 90 КУзПБ).

Тож у разі встановлення господарським судом під час процедури розпорядження майном боржника відсутності ознак неплатоспроможності боржника провадження у справі про банкрутство підлягає закриттю.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 905/2030/19 можна ознайомитися за посиланням.


Горячие предложения

Кредиты на карту

более 30 онлайн-сервисов!

Ставка - от 0.01%

Срок - до 180 дней

Сумма - до 20 000 грн.

Документы - паспорт и код

Bookeeper

295 грн. в месяц

Онлайн бухгалтерия

для ФОП и малого бизнеса

первые 30 дней бесплатно!

Хочете отримувати повідомлення на ваш email, коли ми опублікуємо нові статті?

також стежити за оновленнями сайту можна в Facebook Instagram Twitter Viber Telegram

Пошук юристів і держорганізацій по великих містах

© 2006–2020

ООО «Простобанк Консалтинг»

Код ЄДРПОУ: 35454764

Адрес и телефон «Простобанк Консалтинг»

Email: info@prostobank.com