Про законність відсторонення невакцинованих працівників

Редакція сайту підготувала новий юридичний огляд на 17.01.2022

В той час, коли суди перших інстанцій задовольняють позови відсторонених невакцинованих працівників і поновлюють їх на роботі, голова Миколаївського апеляційного суду звернувся за роз’ясненнями при вирішенні подібних справ до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Такі роз’яснення КЦС ВС надав у листі від 24.12.2021 р № 3223/0/208-21. Варто відзначити, що викладене в листі є методичною рекомендацією для місцевих та апеляційних судів, спори мають вирішуватись з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо правового регулювання відсторонення невакцинованих

Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров’я» громадяни України зобов'язані: а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Наказом Міністерства охорони здоров’я від 04.10.2021  № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов’язків та не може виконувати роботу, за загальним правило такому працівникові заробітна плата не виплачується. Чинним законодавством не передбачено обов’язку роботодавця зберегти заробітну плату за працівником, відстороненим через відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби.

Водночас, відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Тому в наказі про відсторонення мають бути зазначені підстави та строк такого відсторонення. Керівник має ознайомити з таким наказом працівника. Якщо працівник відмовляється ознайомитись з наказом та поставити свій підпис, про це складається акт. На період відсторонення за працівником зберігається робоче місце.

КЦС ВС підкреслив, що звільнення працівника з підстав відмови від вакцинації є незаконним.

Щодо практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)

У ВС нагадали, що насьогодні немає жодної правової позиції ЄСПЛ про відсторонення від роботи працівника, невакцинованого проти COVID-19.

В цьому контексті ЄСПЛ висловлювався лише з процедурних питань. Йдеться про тимчасові заходи, які суд може вжити негайно у випадку існування ризику непоправного порушення прав людини.

Так, у серпні 2021 року відхилив запит французьких пожежників про вжиття невідкладних заходів з огляду на закон, який передбачає вимогу обов’язкової вакцинації для певних професій з подальшим відстороненням від роботи у разі відмови (Abgrall & 671 others vs France).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув та відхилив два подібні запити, подані медичними працівниками з Греції, які вимагали зупинити дію закону, що передбачає обов’язкову вакцинацію аби мати змогу продовжити працювати (Kakaleri & others vs Greece, Theofanopoulou and Others v. Greece).

КЦС ВС також нагадав про рішення ЄСПЛ щодо щеплень від інших інфекційних хвороб. Зокрема, справу «Соломахін проти України» (Solomakhin vs Ukraine) та Vavrichka & others vs Czech Republic. Зокрема, суд вказав на те, що порушення фізичної недоторканності заявника може бути виправданим для дотримання цілей охорони здоров’я та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

З огляду на статтю 8 Конвенції, ЄСПЛ в кожному випадку досліджує, чи є втручання в приватне життя заявника:

1. законним;
2. чи відповідає воно законній меті;
3. чи є воно виправданим  у демократичному суспільстві.

Щодо практики Верховного Суду

Практики ВС щодо відсторонення працівників від роботи через відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби наразі теж немає.

В той же час, у провадженні ВС раніше були справи, де позивачі оскаржували обмеження, яких, на їх думку, зазнають діти через відсутність щеплень.

Йдеться, зокрема, про рішення у справі №337/3087/17 від 20.03.2018 р., № 682/1692/17 від 17.04.2019 р., №630/554/19 від 08.02.2021р., №331/5291/19 від 10.03.2021 р.

Завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорах, що розглядалися ВС, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Будь-яке право об`єктивно кореспондується із обов`язками, право на дошкільну освіту законодавець пов`язує із обов`язком проходження профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як самій дитині так і оточуючих її осіб. Дитина не позбавлена права на освіту, яку може отримати у інших формах.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

КЦС ВС рекомендував судам враховувати викладене у листі від 24.12.2021р. при здійсненні правосуддя, з урахуванням обставин конкретної справи.

Виходячи з наведеного, позиція Верховного Суду не збігається з позиціями судів перших інстанцій, які, з різних мотивів, але переважно ставали на бік відстороненого працівника. Тим цікавіше буде спостерігати за розглядом відповідних справ в апеляційній та касаційній інстанціях.